83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.12.2013 Справа № 905/7882/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія», м. Луганськ
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк
про стягнення 11 173,57грн.
за участю уповноважених сторін:
від позивача - Юшин В.М. за довіреністю б/н від 11.10.2012р.,
від відповідача - не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія», м. Луганськ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк суми боргу у розмірі 10 043,2грн., інфляційних нарахувань у розмірі 12,60грн., 3% річних у розмірі 197,78грн. та пені у розмірі 922,02грн. (Усього 11 175,60грн.).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі - продажу №22413Д від 14.02.2013 в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.
На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копії вказаного договору, генерального доручення від 10.10.2012р., накладної №1147619 від 15.02.2013р., розписки від 24.04.2013р. та розписки про її отримання відповідачем, накладної №1156562 від 05.03.2013р. та розписки про її отримання відповідачем, досудове попередження №3343 від 12.09.2013р., претензії 33343 від 12.09.2013р., акту взаємних розрахунків від 14.08.2013р., угоди про надання адвокатських послуг №27 від 01.11.2013р., банківські виписки.
Слухання справи відкладалось, у зв»язку з неявкою сторін в засідання суду, а також не представленням ними витребуваних доказів по справі.
27.11.2013 через канцелярію суду позивач до матеріалів справи надав клопотання вих. №157 від 22.11.2013, в якому відмовився від представлення до суду оригіналів документів, які додані до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні. Ухвалою від 27.11.2013р. господарський суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання та зобов'язав позивача надати оригінали документів, які додані до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні.
Також у цьому ж клопотанні позивач зазначив, що в позові про стягнення 11 175,60грн. помилково замість дати часткової сплати за поставлений товар зазначено дату зарахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, а саме 23.05.2013 у сумі 2 015,08грн. Фактична часткова сплата за поставлений товар відповідно накладної №1147619 від 15.02.2013 була проведена відповідачем 22.05.2013 у сумі 2 015,08грн.
Крім того, на виконання вимог суду позивач здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних за квітень-травень 2013р., а також просить суд розглядати справу у судовому засіданні за наявними матеріалами справи без участі позивача.
В цей же день через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання вих.№161 від 22.11.2013, в якому просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з правовою допомогою, наданою адвокатом ОСОБА_3 у розмірі 2 500грн. на підставі угоди №27 про надання адвокатських послуг від 01.11.2013р. Господарським судом відкладено розгляд зазначеного клопотання.
11.12.2013р. в судовому засіданні представник позивача для огляду надав оригінали документів, на які посилається у позові. Крім того, через канцелярію господарського суду позивач надав клопотання вих.№172 від 09.12.2013р., в якому уточнив позовні вимоги та просив суд: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк суму основного боргу в розмірі 10 043,2грн., інфляційні нарахування в розмірі 12,06грн., суму 3% річних у розмірі 197,12грн., пені в розмірі 921,19грн. (Усього 11 173,57грн.) та 2 500грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Господарський суд прийняв зазначене клопотання та розглядає справу з його урахуванням.
27.11.2013р. та 11.12.2013р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приймаючи до уваги, що ухвали господарського суду направлялись відповідачу за належною адресою, він вважається належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.
Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
14 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія», м. Луганськ (далі по тексту-Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Донецьк (далі по тексту-Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №22413Д, згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати покупцю у визначені договором строки вказаний нижче товар, а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
За своїм змістом та правовою природою договір купівлі-продажу №22413Д від 14.02.2013р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до п.1.2 договору продавець передав покупцю партіями наступний товар : господарські товари, побутову техніку та інші товари народного споживання в асортименті та в кількості, по цінам за одиницю товару відповідно накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Партією товару уважається його кількість, зазначена в одній накладній.
Відповідно до п.1.5. договору датою продажу товару покупцю є дата в накладній на передачу товару.
Розділом 2 сторони погодили, що покупець зобов'язаний перерахувати оплату товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару у відповідності з п.1.2. цього договору.
У п.6.1. договору сторони погодили строк дії договору : з моменту підписання та до 31 грудня 2013 року.
Враховуючи вищезазначене, господарський суд робить висновок, що у договорі №22413Д від 14.02.2013р. сторонами погоджені всі істотні умови, відсутні докази його припинення або визнання недійсним, тому зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
На виконання умов Договору №22413Д від 14.02.2013р., за видатковою накладною №1156562 від 05.03.2013р. позивачем було здійснено поставку товару на суму 4 043,20грн.; за видатковою накладною №1147619 від 15.02.2013р. позивачем було здійснено поставку товару на суму 8 015,08грн.
З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар. З матеріалів справи вбачається, що відповідач працює без печатки, тому накладні не були скріплені печаткою зі сторони останнього. Тобто, за своїми ознаками така накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.
Разом з цим, факт отримання товару також підтверджується розпискою 15.02.2013р. до товарно-транспортної накладної №1147619 від 15.02.2013р. та розпискою від 03.03.2013р. до товарно-транспортної накладної №1156562 від 05.03.2013р.
У зв'язку із не оплатою відповідачем товару, позивач звернувся до відповідача з претензією №3342 від 12.09.2013р., в якій просить у 3-х денний термін з моменту отримання претензії сплатити суму простроченого боргу у розмірі 10 043,20грн. Зазначена претензія залишилась без відповіді та виконання зі сторони відповідача. Зазначена претензія була отримана відповідачем, про що свідчить його підпис на ній.
Станом на 14.08.2013р. відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 10 043,20грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печаткою зі сторони постачальника акт звірки розрахунків.
Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов договору №22413Д від 14.02.2013р., отриманий товар не сплатив, тому заборгованість у сумі 10 043,20грн. підлягає стягненню у повному обсязі.
Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 921,19грн. пені за період з 18.03.2013р. по 22.05.2013р., з 23.05.2013р. по 09.06.2013р., з 10.06.2013р. по 12.08.2013р., з 13.08.2013р. по 05.11.2013р., з 05.04.2013. по 09.06.2013р., з 10.06.2013р. по 12.08. 2013р., з 13.08.2013р. по 05.11.2013р., яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п.5.2 договору купівлі-продажу №22413Д від 14.02.2013р.
У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.
Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Господарський суд, здійснивши власник розрахунок пені, прийшов до висновку, що вона становить 907,18грн, тому задовольняє вимоги позивача у цьому розмірі.
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки відповідач порушив строки оплати товару, позивач заявляє вимоги щодо стягнення 3% річних за період з 18.03.2013р. по 22.05.2013р., з 23.05.2013р. по 05.11.2013р., з 05.04.2013р. по 05.11.2013р. на суму 197,12грн. та інфляційні нарахування за період з квітня 2013р. по травень 2013р. на суму 12,06грн. Господарський суд здійснив власний розрахунок цих сум та прийшов до висновку, що 3% річних за період з 18.03.2013р. по 05.11.2013р. становить 195,78грн., інфляційні нарахування - 12,06грн., тому задовольняє позовні вимоги саме в цьому розмірі.
До матеріалів справи позивач надав клопотання вих. №161 від 22.11.2013р., в якому просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2 500грн.
Під час розгляду справи позивач надав угоду №27 про правову допомогу від 01.11.2013р. укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія» та адвокатом ОСОБА_3.
Згідно умов вказаного договору адвокат зобов'язався надати підприємству правову допомогу, яка полягає : у підготовці , оформленні позовної заяви і необхідних матеріалів до нього, розрахунку неустойки (пені), інфляційного нарахування за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, 3% річних, поданню позовної заяви до господарського суду, підготовка клопотань, скарг, відгуків пояснень і інших документів, необхідних при розгляді позову в усіх судових інстанціях та інше. по стягненню з Фізичної особи-підпрриємця ОСОБА_1 суми боргу за договором купівлі -продажу №22413Д від 14.02.2013р.
Разом з цим, клієнт надав право адвокату користуватися усіма правами і обов'язками, даними законом позивачеві з правом повного або часткового визнання, зміни ціни позову, оскарження судових рішень.
Відповідно до умов угоди підприємство виплачує адвокату гонорар за весь період у розмірі 2 500грн. Але суд вважає необхідним обмежити розмір сум, які підлягають стягненню з відповідача, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи. Крім того, господарський суд враховує, що в позовній заяві були допущені помилки щодо статусу відповідача та не вірно нараховані штрафні санкції. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 1000грн.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія», м. Луганськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення 11 173,57грн. задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія» основний борг у розмірі 10 043,20грн., 3% річних у розмірі 195,78грн., інфляційні нарахування у розмірі 12,06грн., пеню у розмірі 907,18грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50грн., витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1000грн.
В решті частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 11.12.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2013р.
Суддя Л.Д. Подколзіна