83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.12.2013 Справа № 905/7881/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія», м. Луганськ
до відповідача:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області
про стягнення 1 096,82грн.
за участю уповноважених сторін:
від позивача - Юшин В.М. за довіреністю б/н від 11.10.2012р.,
від відповідача - не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія», м. Луганськ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області суми боргу у розмірі 1 016,62грн., 3% річних у розмірі 13,79грн. та пені у розмірі 66,41грн. (Усього 1 096,82грн.).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №281м від 22.04.2013. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.
На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копії вказаного договору, накладної №1195751 від 24.04.2013р., розписки від 24.04.2013р., досудового попередження №2897 від 23.07.2013р., акту звірки взаємних розрахунків від 06.08.2013р., угоди про надання адвокатських послуг №26 від 01.11.2013р.
Слухання справи відкладалось, у зв»язку з неявкою сторін в засідання суду, а також не представленням ними витребуваних доказів по справі.
27.11.2013 через канцелярію суду до матеріалів справи позивач надав клопотання вих. №156 від 22.11.2013, в якому відмовився від представлення до суду оригіналів документів, які додані до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні. Ухвалою від 27.11.2013р. господарський суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання та зобов'язав позивача надати оригінали документів, які додані до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні.
Крім того, у цьому ж клопотанні позивач просить суд розглядати справу № 905/7881/13 за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача.
У цей же день через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання вих.№160 від 22.11.2013, в якому просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з правовою допомогою, наданою адвокатом ОСОБА_3 у розмірі 1 000 грн. на підставі угоди №26 про надання адвокатських послуг від 01.11.2013. До клопотання надав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №522 та видатковий касовий ордер №1167 від 07.11.2013р. на суму 2 500грн. Господарським судом відкладено розгляд зазначеного клопотання.
11.12.2013р. в судовому засіданні представник позивача надав оригінали документів, на які посилається у позові. Крім того, через канцелярію господарського суду позивач надав клопотання вих.№171 від 09.12.2013р., в якому уточнив позовні вимоги та просив суд : стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія» суму основного боргу 1 016,62грн., 3% річних в розмірі 13,79грн., пеню в розмірі 66,41грн. (усього 1 096, 82грн.) Господарський суд прийняв зазначене клопотання та розглядає справу з її урахуванням.
27.11.2013р. та 11.12.2013р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приймаючи до уваги, що ухвали господарського суду направлялись відповідачу за належною адресою, він вважається належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.
Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
22 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія», м. Луганськ (далі по тексту-Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №281м, згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати покупцю у визначені договором строки вказаний нижче товар, а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
За своїм змістом та правовою природою договір купівлі-продажу №281м від 22.04.2013р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до п.1.2 договору продавець передав покупцю партіями наступний товар : господарські товари, побутову техніку та інші товари народного споживання в асортименті та в кількості, по цінам за одиницю товару відповідно накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Партією товару уважається його кількість, зазначена в одній накладній.
Відповідно до п.1.5. договору датою продажу товару покупцю є дата в накладній на передачу товару.
Розділом 2 сторони погодили, що покупець зобов'язаний перерахувати оплату товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару у відповідності з п.1.2. цього договору.
У п.6.1. договору сторони погодили строк дії договору : з моменту підписання та до 31 грудня 2013 року.
Враховуючи вищезазначене, господарський суд робить висновок, що у договорі №281м від 22.04.2013р. сторонами погоджені всі істотні умови, відсутні докази його припинення або визнання недійсним, тому зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
На виконання умов Договору №281м від 22.04.2013р., за видатковою накладною №195751 позивачем було здійснено поставку товару на суму 1020,23грн.
З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар. З матеріалів справи вбачається, що відповідач працює без печатки, тому накладна не була скріплена печаткою зі сторони останнього. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.
Разом з цим, факт отримання товару також підтверджується розпискою від 24.04.2013р. до товарно-транспортної накладної №1195751 від 24.04.2013р.
У зв'язку із не оплатою відповідачем товару, позивач звернувся до відповідача з претензією №2897, в якій просить у 3-х денний термін з моменту отримання претензії сплатити суму простроченого боргу у розмірі 1020,23грн. Зазначена претензія залишилась без відповіді та виконання зі сторони відповідача. Зазначена претензія була отримана відповідачем, про що свідчить його підпис на ній.
Станом на 06.08.2013р. відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 1016,62грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печаткою зі сторони постачальника акт звірки розрахунків.
Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.
Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов договору №281м від 22.04.2013р., отриманий товар не сплатив.
Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 1016,62грн.
Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факт передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором термін, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.
Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 66,41грн. пені за періоди з 25.05.2013р. по 09.06.2013р., з 10.06.2013р. по 12.08.2013р., з 13.08.2013р. по 05.11.2013р., яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п.5.2 договору.
Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.
У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.
Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Перевіривши розрахунок пені за вищевказані періоди, господарський суд прийшов до висновку, що вона становить 61,25грн., тому задовольняє вимоги позивача саме в цьому обсязі.
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних за період з 25.05.2013р.-05.11.2013р. проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених умовами договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 13,79грн. 3% річних в повному обсязі.
До матеріалів справи позивач надав клопотання вих. №160 від 22.11.2013р., в якому просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 000грн.
Під час розгляду справи позивач надав угоду №26 про правову допомогу від 01.11.2013р. укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія» та адвокатом ОСОБА_3.
Згідно умов вказаного договору адвокат зобов'язався надати підприємству правову допомогу, яка полягає : у підготовці , оформленні позовної заяви і необхідних матеріалів до нього, розрахунку неустойки (пені), інфляційного нарахування за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, 3% річних, поданню позовної заяви до господарського суду, підготовка клопотань, скарг, відгуків пояснень і інших документів, необхідних при розгляді позову в усіх судових інстанціях та інше. по стягненню з Фізичної особи-підпрриємця ОСОБА_1 суми боргу за договором купівлі -продажу №281м від 22.04.2013р.
Разом з цим, клієнт надав право адвокату користуватися усіма правами і обов'язками, даними законом позивачеві з правом повного або часткового визнання, зміни ціни позову, оскарження судових рішень.
Відповідно до умов угоди підприємство виплачує адвокату гонорар за весь період у розмірі 1000грн. Але суд вважає необхідним обмежити розмір сум, які підлягають стягненню з відповідача, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 500грн.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мір Снабженія», м. Луганськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області про стягнення 1 096,82грн. задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області основний борг у розмірі 1 016,62грн., 3% річних у розмірі 13,79грн., пеню у розмірі 61,25грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50грн., витрати пов'язані з наданням адвокатських послуг у розмірі 500грн.
В решті частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 11.12.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2013р.
Суддя Л.Д. Подколзіна