83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.12.2013 Справа № 905/7989/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою:Приватного підприємства «Стройтехно», м. Маріуполь Донецької області
до відповідача:Житлово-комунального підприємства по ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області
про стягнення 21 583,10грн.
за участю уповноважених сторін:
від позивача - Матюхіна І.К. - представник по довіреності від 01.07.13
від відповідача - не з'явився
Позивач, Приватне підприємство «Стройтехно», м. Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Житлово-комунального підприємства по ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району м.Маріуполя Донецької області суми заборгованості у розмірі 18 879,92грн., 3% річних у розмірі 1 683,67грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1 019,51грн. на підставі договору №15 купівлі - продажу від 15.10.2010. (Усього 21 583,10грн.)
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі - продажу №15 від 15.10.2010р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.
На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію видаткової накладної №12 від 18.10.2010р., копію довіреності №225 від 18.10.2010р., копію рахунку на оплату №117 від 18.10.2010р., копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами №3 від 07.05.13.
06.12.2013 та 09.12.2013 через канцелярію суду від позивача, надійшли супровідні листи разом з додатковими документами по справі.
Слухання справи відкладалось, у зв'язку з неявкою сторін в засідання суду, а також не представленням ними витребуваних доказів по справі.
06.12.13 через канцелярію суду від відповідача до матеріалів справи надійшов відзив №1087 від 27.11.2013, в якому останній позовні вимоги визнав у повному обсязі, а також надав підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків №7 від 27.11.2013.
Крім того, просить суд розглянути справу без його участі на підставі наявних у матеріалах справи документах.
У судовому засіданні 11.12.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.
Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
15 жовтня 2010р. між Житлово-комунальним підприємством по ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області (далі по тексту-Покупець) та Приватним підприємством «Стройтехно», м. Маріуполь Донецької області, (далі по тексту-Продавець) був укладений договір купівлі - продажу №15, згідно умов якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця стройматеріали (далі по тексту- Товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору, згідно доданих рахунків та накладних.
Згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
За своїм змістом та правовою природою договір купівлі - продажу №15 від 15.10.10р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до п. 2.2 договору, оплата здійснюється Покупцем після отримання товару в обумовлений сторонами строк.
Згідно п. 3.2 договору, формою оплати є безготівковий розрахунок в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця по факту поставки товару на протязі 30 днів з дати отримання.
Пунктом 8.1 договору встановлений строк його дії - з моменту підписання і діє до 31.12.2010р.
Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
Господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору, по видатковій накладній №12 від 18.10.2010р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 18 879,92 грн.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у видатковій накладній в графі „Отримав", що співпадає з підписом зазначеним у довіреності №225 від 18.10.2010р. виданою відповідачем, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.
З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне його отримання. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.
Станом на 07.05.2013р. відповідач підтвердив наявність боргу, щодо оплати товару на підставі рахунку №117 від 18.10.10 у сумі 18 879,92грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.
Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.
Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.3.2 договору, отриманий товар не сплатив.
Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 18 879,92грн.
Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.
Відповідач підтвердив наявність вказаного боргу перед позивачем, про що свідчать підписані та скріплені печатками підприємств акти звірки розрахунків станом на 07.05.2013р. та на 27.11.2013р., а також відзив на позовну заяву. Проте, доказів оплати заборгованості на суму 19 879,92грн. не представив.
Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних за період з 17.11.2010р.-06.10.2013р. у сумі 1 683,67 грн. та інфляційні за період з грудня 2010р. по червень 2013р. у сумі 1 019,51 грн.
Однак, як встановлено судом заборгованість відповідача на момент звернення позивачем з позовною заявою до суду складала 18 879,92грн., тому суд вважає за потрібним здійснити перерахунок індексу інфляції та 3% річних відповідно до вказаної суми, а також з урахуванням того, що у 2012р. було 366 календарних днів, а в 2013р.-365 календарних днів.
Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо 3% річних здійсненого судом, встановлено, що розмір 3% річних за період з 17.11.2010р.-31.12.2010р. відносно заборгованості у сумі 18 879,92 грн. складає 69,83 = 18 879,92х3х45/365/100; за період з 01.01.2011р.-31.12.2011р. відносно заборгованості у сумі 18 879,92 грн. складає 566,40 = 18 879,92х3х365/365/100; за період з 01.01.2012р.-31.12.2012р. відносно заборгованості у сумі 18 879,92 грн. складає 566,40 = 18 879,92х3х366/366/100; за період з 01.01.2013р.-06.10.2013р. відносно заборгованості у сумі 18 879,92 грн. складає 432,95 = 18 879,92х3х279/365/100.
За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 1 635,57 грн.
Що ж стосується арифметичного підрахунку інфляційних здійсненого судом, встановлено, що розмір інфляційних за період з 01.12.2010р.-01.06.2013р. відносно заборгованості 18 879,92 грн. складає 1 018,30 грн.
Отже, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційних задовольняє частково та стягує з відповідача інфляційні у сумі 1 018,30 грн.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Приватного підприємства «Стройтехно», м. Маріуполь Донецької області до Житлово-комунального підприємства по ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області про стягнення 21 583,10грн. задовольнити частково.
Стягнути з Житлово-комунального підприємства по ремонту і експлуатації житлового фонду Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області на користь Приватного підприємства «Стройтехно», м. Маріуполь Донецької області суму заборгованості у розмірі 18 879,92грн., 3% річних у розмірі 1 635,57грн. та інфляційні нарахуваня у розмірі 1 018,30грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 11.12.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2013р.
Суддя Л.Д. Подколзіна