36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.12.2013 р. Справа №917/2132/13
за позовом Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", м. Київ в особі відокремленого структурного підрозділу Редутське кар'єроуправління, м. Комсомольськ
до Приватної науково-промислової фірми "ВІК", м. Комсомольськ
про стягнення грошових коштів у сумі 8386,42 грн.
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція у Полтавській області, м. Полтава, вул.Шевченка,1
Суддя Мацко О.С.
Представники 28.11.2013 р.:
від позивача: Колот Р.В., довіреність №ЦЦПП-97 від 02.07.2013 р.
від відповідача: Кириченко Г.В., довіреність від 15.10.2013 р.
від третьої особи: Пищимка І.І., довіреність №13-29/15 від 12.03.2013 р.
Представники 10.12.2013 р.
від позивача: Колот Р.В., довіреність №ЦЦПП-97 від 02.07.2013 р.
від відповідача: Кириченко Г.В., довіреність від 15.10.2013 р.
від третьої особи: відсутні
Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної в судовому засіданні 28.11.2013р. в порядку ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення згідно ст.85 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 8386,42 грн. збитків (в редакції позовної заяви).
Позивач на задоволенні позовних вимог наполягає, з мотивів зазначених у позовній заяві та в поясненнях від 09.12.2013 р., звертає увагу суду, що предметом позову є не збитки спричинені відповідачем, а несплата неустойки (пеня) згідно п.п. 2.7 договору підряду №20/024/09 від 03.12.2009 року за прострочення терміну виконання робіт.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з мотивів зазначених у поясненнях від 26.11.2013 р. (а.с. - 67) та заяві від 28.11.2013 р., (а.с.69), зокрема просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача.
Представник третьої особи в судовому засіданні 28.11.2013 р. пояснень по справі не надала, посилаючись на те, що уповноважений представник, який може надати пояснення по суті спору, знаходиться на лікарняному. В судове засідання 10.12.2013 р. повноважний представник третьої особи в засідання суду не з'явився, причини неявки не повідомив, пояснень стосовно суті спору на адресу суду не направив. Вказане не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:
03.12.2009 року між сторонами було укладено договір підряду №20/024/09 (далі - договір, а.с. - 47-49), згідно якого відповідач зобов'язується виконати на свій ризик своїми засобами ремонт корпусу рами гусеничної і редукторів ходового механізму з демонтажем та монтажем вищезазначених частин ЭКГ - 4.6 Редутського кар'єроуправління (п. 1.1 договору).
Згідно п.1.2 Договору термін виконання зазначених робіт згідно календарного плану виконання робіт (додаток 2, а. с. -51), який є невід'ємною частиною договору становить з дати підписання договору до 30.12.2009 р.
Погодивши умови договору, сторони визначили в п. 1.4, що робота вважається виконанню після підписання акту здачі-приймання робіт замовником або уповноваженою ним особою.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість робіт за цим договором визначається згідно з протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1, а.с - 50), який є невід'ємною частиною договору, і складає 299 515,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 49919,17 грн.
Згідно п. 2.7 договору за порушення відповідачем термінів виконання робіт, передбачених договором, останній сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення; крім того, за прострочення понад 30 днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Крім того, розділом 3 догоовру визначено порядок приймання виконаних робіт, 4- умови виконання, 5- визначено обов'язки сторін та розділом 9 визначено термін дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, роботи були виконані та 28.01.2010 р. здані замовнику (копія акту прийняття виконаних робіт - арк. справи 52-55), тобто з терміном прострочення - 28 днів. Дані роботи були оплачені платіжним дорученням №35 від 14.01.2012 р. на суму 299515,00 грн. (арк. спр. 56).
13.03.2013 р. Державна фінансова інспекція в Полтавській області при здійсненні планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", в частині діяльності відокремленого структурного підрозділу Редутське кар'єроуправління за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2012 р., встановила, що всупереч ст. 42 ГК України, п. 2.5, 2.7 Положення Підприємства в частині додержання основних завдань та напрямків діяльності підприємства - підвищення прибутку та вдосконалення фінансово-економічних показників, 2.7 вказаного договору, пеня в розмірі 0,1% вартості робіт на загальну суму 8386,42 грн. за порушення підрядником термінів виконання робіт не нараховувалася. За даними бухгалтерського обліку відповідача нарахування пені в сумі 8386,42 грн. не відображалося.
Вказане зафіксовано у довідці планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", в частині діяльності відокремленого структурного підрозділу Редутське кар'єроуправління за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2012 р.(а.с. - 38-45) .
На підставі викладеного, позивач звернувся з даним позовом та просить стягнути з відповідача 8386,342 грн., кваліфікуючи дану суму у позовній заяві як збитки, а в судовому засіданні та в поясненнях від 09.12.2013 р. просить кваліфікувати дану суму як пеню.
При вирішенні спору судом враховано наступне:
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Між сторонами у справі виникли правовідносини з договору підряду. За положеннями ч. 1 ст. 837 за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Строк виконання робіт встановлений сторонами у додатку 2 до договору, а саме: до 30.12.2009 р.
Як підтверджено матеріалами справи, Акт прийняття виконаних робіт на суму 2999515,00 грн. підписаний 28.01.2010 р., тобто термін прострочення складає 28 днів.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).
Відповідно до абз. 7 п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.
Крім того, пленум Вищого госопдарського суду України роз"яснив, що господрський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але які регулюють спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову) (п.2 постанови пленуму від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення").
Судом встановлено, що фактично позивач просить стягнути з відповідача 8386,42 грн. пені, нарахованої у зв"язку з неналежним виконанням умов договору підряду відповідно до п.2.7 договору. Вказане підтверджується і письмовими поясненнями позивача від 09.12.2013р.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.
Пунктом 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань, термін виконання яких визначений до 30.12.2009 р.
Відповідно до п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно матеріалів справи, відповідач звернувся до суду з заявою від 28.11.2013 р. про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.
Оскільки відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимог позивача по стягненні пені у сумі 8386,42 грн. за договором підряду, а позивачем не було надано суду доказів поважності пропуску цих строків, то суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропуском позовної давності.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.32,33,43,49, 82-85 ГПК України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 13.12.2013р.
Суддя О.С. Мацко