04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" грудня 2013 р. Справа№ 910/13737/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі Кобець М.О.
за участю представників:
від позивача: Штифурко Ю.І. - представник за довіреністю від 08.02.2012 року;
від відповідача: Цивінська Н.М. - представник за довіреністю від 04.06.2013 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року
у справі № 910/13737/13 (суддя Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»
до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»
про стягнення 48 087, 31 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 48 087, 31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №УГВ4956/11-11 від 29.12.2011 року позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 216, 00 грн. та 3% річних у розмірі 42 871, 31 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/13737/13 (суддя Босий В.П.) замінено відповідача Дочірню компанію "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" правонаступником Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» та задоволено позовні вимоги повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв розрахунок пені та 3% річних позивача, який здійснений з наступної дати після спливу 30 днів з дати підписання видаткових накладних, в той час як правильний розрахунок пені та 3% річних повинен був здійснений після спливу 30 днів з дати фактичного отримання товару відповідачем, тобто з дати видачі вантажу відповідачу, зазначеної у залізничних накладних.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» по справі № 910/13737/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/13737/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено розгляд справи на 10.12.2013 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.12.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 29.12.2011 року між Товаристом з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (надалі - постачальник) та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником прав та обов'язків якої є Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (надалі - покупець) було укладено договір поставки №УГВ4956/11-11 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2011-2012 роках поставити покупцеві товари, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар.
Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальника рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.
Додатком №1 до договору сторони погодили специфікацію №1, відповідно до якої загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 303 415 914,00 грн.
При цьому, відповідно до п. 4 вказаної специфікації умови та строк оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.
Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.07.2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 3 223 317,70 грн., що підтверджується накладними №3557180 від 05.10.2012 року, №3556180 від 05.10.2012 року та №3521180 від 15.10.2012 року та не заперечується сторонами.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначає, що відповідач за поставлену продукцію не розрахувався, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 42 871, 31 грн. та пеню у сумі 5 216, 00 грн.
Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4 Специфікації до договору визначено, що оплата здійснюється покупцем по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати постачання.
Натомість, апелянт зазначає, що розрахунок пені та 3% річних повинен бути здійснений після спливу тридцяти днів з дати фактичного отримання товару відповідачем, тобто з дати зазначеної у залізничних накладних.
Однак, колегія суддів не погоджується із зазначеними твердженнями відповідача враховуючи наступне.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.
Пунктом 2 специфікації встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товару за видатковою накладною, яка підписана покупцем.
Отже, умовами договору не передбачено оформлення поставки товару залізничними накладними.
Пунктом 4 специфікації до договору визначено, що оплата здійснюється покупцем по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати постачання.
Відповідно до п. 5.3 договору передбачено, що датою поставки товару є дата акту приймання-передачі товару, підписаного уповноваженими представниками сторін.
Згідно із п. 4.2 договору встановлено, що до рахунку додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.
Отже, сторони в договорі передбачили, що поставка товару оформлюється актом приймання-передачі товару або видатковою накладною, дата підписання яких і є датою поставки.
Таким чином, вірним є нарахування штрафних санкцій, починаючи з наступного дня після спливу тридцятиденного строку з дати поставки товару, зазначеній в видаткових накладних.
Як встановлено колегією суддів, на момент звернення позивача до суду першої інстанції, відповідач оплату вартості поставленого товару у сумі 3 223 317,70 грн. не здійснив.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до п. 7.9 договору, за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів приходить до висновку, що він є обґрунтовано вірним, здійснений з дотриманням чинного законодавства, а тому висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 5 216, 00 грн. та 3% річних у розмірі 42 871, 31 грн. є обґрунтованими.
При цьому, колегія суддів зазначає, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 1 грн. враховуючи наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п.3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції",).
При цьому, у даному випадку господарський суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності виняткових обставин господарський суд має право розстрочити виконання рішення.
Приписами ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ч.1 ст.34 вказаного Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Як стверджує відповідач, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" не мало можливості виконати зобов'язання перед позивачем належним чином з огляду на невиконання Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" своїх зобов'язань перед відповідачем.
Разом з цим, відповідно до приписів ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тобто, обставини, на які посилається відповідач не свідчать про наявність підстав для звільнення Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" від відповідальності за порушення зобов'язання, у тому числі, для зменшення пені в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/13737/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/13737/13 - без змін.
3. Матеріали справи № 910/13737/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко