10.12.13р. Справа № 904/7886/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медпром", с. Вільне, Криворізький район, Дніпропетровська область
до Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська області
про визнання недійсним договору
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Паламарчук Є.П., дов. від 24.10.2013 № 7/29-899
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медпром" (надалі Позивач) звернулося з позовом до Криворізької міської ради Дніпропетровської області (надалі Відповідач), в якому просить суд визнати недійсним попереднього договору щодо укладення договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому, який укладено між сторонами 15.08.2012 року за № 284/08/2012.
Заявлені позов мотивовано тим, що за змістом спірного правочину, він не являється попереднім договором, а фактично є договором оренди земельної ділянки, при цьому, не містить всіх обов'язкових істотних умов, передбачених Законом України „Про оренду землі", що відповідно до приписів ст. 15 названого Закону, є підставою для визнання його недійсними в судовому порядку.
Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що чинним законодавством визначено, що використання землі в Україні має бути належним чином оформлене та здійснюватись на оплатній основі, у зв'язку з чим, з урахуванням принципу свободи договору, сторонами було укладено спірний договір, який на сам перед спрямовано на недопущення порушення інтересів територіальної громади міста в отриманні плати за землю, та на забезпечення права Позивача на ведення господарської діяльності, пов'язаної з експлуатацією об'єкта нерухомості, який розташовано на земельній ділянці, що є предметом спірного договору.
В засіданні суду 26.11.2013 року оголошувалася перерва до 10.12.2013 року, згідно ст.. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 10.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, та представника позивача, який був присутній у попередньому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -
15.08.2012 року між Криворізькою міською радою (Розпорядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медпром" (Користувач) укладено попередній договір 284/08/2012 щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому (надалі Договір).
Згідно умов п. .1.1 Договору Розпорядник та Користувач домовились, що Користувач до укладання основного договору оренди та його державної реєстрації забезпечує внесення до міського бюджету платежів за користування земельною ділянкою площею 0,5012 га для розміщення приміщень з виробництва залізобетонних виробів та металевих конструкцій на вул. Двінській, 8/4 у Тернівському районі міста.
Відповідно до п. 1.2. Договору форма основного договору повинна відповідати вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі".
Основний договір має бути укладений протягом року з дати підписання попереднього договору (п. 1.3. Договору).
За змістом п. 2.1. Договору, сторони погодили, що місячна плата за користування земельною ділянкою вноситься користувачем з серпня 2012 року виключно у грошовій формі, незалежно від результатів діяльності користувача, в трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, на підставі розрахунку (додаток), що є невід'ємною частиною цього договору, на рахунок Управління казначейської служби України у Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 33213815700025 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38031648.
Пунктом п. 2.2. Договору передбачено, що плата за користування земельною ділянкою вноситься користувачем за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Розмір та сума плати за користування земельною ділянкою переглядається без внесення змін до попереднього договору в разі зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв.м. земель міста, розмірів земельного податку, зміни коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки, визначених законодавством (п. 2.3. Договору).
Попередній договір діє з моменту його підписання до здійснення державної реєстрації основного договору оренди земельної ділянки (п. 3.1. Договору).
Звертаючись з позовом про визнання недійсним зазначеного вище договору, Позивач зазначає, що фактично даний договір є договором оренди земельної ділянки, при цьому, він не містить всіх обов'язкових істотних умов, передбачених ст. 15 Законом України „Про оренду землі", що є підставою для визнання його недійсними в судовому порядку.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову, виходячи з наступного.
Положення спірного договору, зокрема, другий його розділ, який визначає умови щодо здійснення Позивачем плати за користування земельною ділянкою, свідчать про те, даний правочин спрямований на регулювання відносини сторін, пов'язаних із строковим платним користуванням земельною ділянкою, а отже, за своєю правовою природою, такий договір регулює відносини, які визначені ст. 1 Закону України „Про оренду землі", як - оренда землі.
Правовідносини пов'язані з передачею земельної ділянки у користування регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 14 Закону України "Про оренду землі").
Згідно положень ст. 18, 20 Закону України „Про оренду землі" в редакції, яка була чинна на час укладення спірного договору, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За змістом положень ст. 210 ЦК України, правочин, для якого законом встановлена обов'язкова державна реєстрація, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" викладено правову позицію, із змісту якої випливає, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд має відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
З урахуванням наведених вище обставин, оскільки спірний договір, який за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки, укладений сторонами без додержання вимог законодавства щодо обов'язкової державної реєстрації даного виду правочинів, останній не є вчиненим, або таким, що не набрав чинності (ст. 18 Закону України „Про оренду землі"), що відповідно виключає правові підстави для визнання його недійсним в судовому порядку, оскільки недійсним може бути визнаний лише вчинений правочин.
Суд не приймає до уваги доводи Відповідача стосовно того, що укладення спірного договору у відповідній формі було зумовлено на сам перед необхідністю безперешкодного використання Позивачем земельної ділянки, та одночасним недопущенням порушення чинного законодавства України щодо оплатності використання земельних ресурсів, адже зазначені обставини не звільняють учасників земельних правовідносин, від обов'язку регулювання таких відносин у відповідності до приписів чинного земельного законодавства.
Згідно приписів ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача у справі.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В позові - відмовити.
Судові витрати у справі, віднести на Позивача.
Суддя О.В. Ліпинський
Повне рішення складено 16.12.2013