04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" грудня 2013 р. Справа№ 911/2682/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шевченка Е.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі Грабінській Г.В.
За участю представників:
від позивача: Грищенко О.М.
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: Фісун Є. Е.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос»
на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2013р.
у справі №911/2682/13 (суддя Лопатін А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»
2. Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос»
про стягнення 70 511,49 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» про стягнення солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» суму інфляційних витрат у розмірі 8 059,02 грн.; стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» 1 581,46 грн. дооцінки вартості товару згідно Договору №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009р. та на підставі Угоди №07/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 07.03.2013р. та 21 649,10 грн. пені, 39 221,91 грн. 30% річних. Також позивач просив стягнути з відповідачів солідарно судові витрати.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» 1 581,46 грн. основного боргу, 30 732,46 грн. - 30% річних, 21 486,25 грн. пені, 1 312,75 грн. судового збору та 1 312,75 грн. витрат на правову допомогу адвоката; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК «Трейдсервісгруп» та Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» 6 394,43 грн. інфляційних витрат, 156,03 грн. та 156,01 грн. витрат на правову допомогу адвоката. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне сільськогосподарське підприємство «Колос» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2013р. змінити, позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 1 581,46 грн. основного боргу, 4 024,33 грн. - пені, 1 312,75 грн. витрат на правову допомогу адвоката; стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» 6 394,43 грн. інфляційних витрат, 156,03 грн. та 156,03 грн. витрат на правову допомогу адвоката, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.
Як зазначає скаржник, висновки суду першої інстанції в частині того, що несвоєчасне погашення відповідачем 2 своїх зобов'язань за Договором №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009р. могли привести до значного погіршення фінансового стану ТОВ «Тридента-Агро», не відповідають обставинам справи, оскільки зазначену заборгованість було відступлено ФОП Грищенко О.М. за плату. Також апелянт звертає увагу суду на той факт, що розмір пені, нарахованої позивачем та частково задоволений судом першої інстанції за період з жовтня 2009р. по січень 2013р., є суттєво неспіврозмірний зі збитками, понесеними позивачем, а тому, на думку скаржника, в силу положень 233 Господарського кодексу України у суду є достатні підстави для зменшення розміру пені до 4 024,33 грн., нарахованої за 6 календарних місяців з моменту звернення первісного кредитора до суду.
Крім того апелянт вказує про те, що висновки суду першої інстанції в частині часткового задоволення вимоги щодо стягнення 30% річних є такими, які прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», надав апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким просить рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2013р. у справі №911/2682/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача 2 без задоволення. Позивач, зокрема, зазначає, що зважаючи на те, що відповідачем - 2 у лютому 2013р. було вчинено дію, котра полягає у сплаті як основного, так і додаткового зобов'язання у вигляді боргу, пені, 30% річних та інфляційних витрат згідно судового рішення №8/228, включаючи суму заборгованості згідно Договору №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009р., то строк позовної давності переривався вчиненням відповідачем 2 дій, що свідчать про визнання ним наявності заборгованості по сплаті зобов'язання у зв'язку з порушенням умов Договору, а тому перебіг позовної давності у даному випадку переривався такими виконаннями (частковим погашенням) та починався новий перебіг позовної давності.
Відповідач 1 також надав апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким вважає рішення суду першої інстанції від 17.09.2013р. законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2013р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» та призначено розгляд справи на 02.12.2013р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.
19 лютого 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», як продавцем, та Приватним сільськогосподарським підприємством «Колос», як покупцем, був укладений Договір №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.
У статті 1 цього Договору сторонами вказано, що цей Договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу. Предметом Договору є товар, який належить продавцю на момент укладення Договору або буде набутий продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 2 та статтею 3 Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною. Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного Договору є його невід'ємною частиною. Якість товару, який поставляється продавцем, відповідає якості, яка обумовлюється сторонами та може на вимогу покупця бути підтверджена відповідними сертифікатами. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного Договору, засвідчує факт передачі разом з товаром необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару. Товар може передаватися покупцю партіями. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.
Статтею 5 Договору визначений порядок розрахунків між сторонами. Так, в даній статті Договору зазначається, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума Договору, зазначені у додатку, визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентній доларам США за офіційним курсом НБУ на день оплати. Товар оплачується на поточний рахунок продавця в національній валюті згідно цін, вказаних у відповідних додатках до Договору, скоригованих пропорційно зміні офіційного курсу долара США до гривні на дату оплати товару. Оплата товару проводиться наступним чином: 20% від загальної вартості товару покупець попередньо оплачує в строк до 10.03.2009р; 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.09.2009р. У випадку, якщо офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату оплати товару є нижчим офіційного курсу долара США до гривні на дату відвантаження такого товару, покупець зобов'язується використовувати офіційний курс долара США до гривні на дату відвантаження такого товару для цілей оплати такого товару.
Як вбачається, рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.01.2010р. у справі №8/228 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» про стягнення 53 564,56 грн. суми боргу та 2 000,00 грн. адвокатських послуг були частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Тридента Агро» та стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» на користь ТОВ «Тридента Агро» заборгованість за Договором №15-02-09П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 19.02.2009р. в розмірі 42 166,28 грн., в т. 38 990,40 грн. - сума основного боргу, 1 152,60 грн. - пеня, 335,92 грн. - інфляційні нарахування, 1 687,56 грн. - 30% річних, 2 000,00 адвокатські витрати, 421,66 грн. суму держита та 185,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.04.2010р. №8/228 рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2010р. залишено без змін.
На примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2010р., яке набрало законної сили 01.02.2010р., було видано наказ 01.02.2010р. №8/228.
Згідно листа від 22.05.2013р. №01-14-5220/01/5833 Головного управління юстиції у Полтавській області ПСП «Колос» сплатило заборгованість ТОВ «Тридента Агро» згідно наказу суду №8/228 від 01.02.20910р. у повному обсязі 25.02.2013р.
При цьому судова колегія відмічає, що предметом розгляду справи №8/228, яка розглядалась Господарським судом Полтавської області, була заборгованість за Договором станом на 20.10.2009р.
Судом встановлено також, що 19.02.2009р. до Договору купівлі-продажу сторонами був укладений Додаток №1, у примітці якого зазначено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання Договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S(A1/A2)*B, де S - ціна на момент проплати, В - ціна на момент підписання, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні в день підписання Договору, А 1 - курс (НБУ) долара США до гривні в день перерахування грошей.
26 січня 2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», як первісним кредитором, та Фізичною особою - підприємцем Грищенком Олександром Миколайовичем, як новим кредитором, була укладена Угода №К14-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні, за якою первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання Приватним сільськогосподарським підприємством «Колос» зобов'язання щодо сплати розміру дооцінки вартості товару, пені, 30% річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі Договору №15-02-09П від 19.02.2009р. у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно цього Договору.
Згідно п. 1.2. Угоди №К-14-ТА від 26.01.2011р. за цією Угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розміру дооцінки вартості товару, пені, 30% річних та інфляційних витрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно Договору.
Пунктом 2.1. та 2.4. Угоди №К-14-ТА від 26.01.2011р. передбачено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою, станом на дату її укладення становить 29 264,57 грн., з яких 112,9 грн. дооцінка вартості товару, 14 895,96 грн. - 30% річних, 9 081,89 грн. - пеня, 5 173,73 грн. - інфляційні витрати.
Згідно з п. 2.2., п. 2.3. Угоди №К-14-ТА від 26.01.2011р. первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно Договору, є загальною сумою (розміром) дооцінки вартості товару, пені, 30% річних та інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період з 21.10.2009р. по 26.01.2011р. З моменту укладення даної Угоди новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов Договору №15-092-09П по відношенню до боржника щодо нарахування дооцінки вартості товару, пені 30% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору №15-02-09П.
У відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частина 1 ст. 513 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
26.01.2011р. згідно Акту прийому-передачі документів ТОВ «Тридента Агро» передало, а Фізична особа - підприємець Грищенко Олександр Миколайович прийняв документи стосовно прав, які передані згідно Угоди №К-14-ТА від 26.01.2011р.
Крім того, 22.06.2013р. боржник - ПСП «Колос», був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні згідно Договору №15-02-09П від 19.02.2009р.
Таким чином, на підставі Угоди №К-14-ТА від 26.01.2011р. відбулась передача прав вимоги від ТОВ «Тридента Агро» до ФОП - Грищенка О.М. згідно Договору №15-02-09П від 19.02.2009р., а саме право вимагати від боржника ПСП «Колос» сплати 112,9 грн. дооцінки вартості товару, 14 895,96 грн. - 30% річних, 9 081,89 грн. - пеня, 5 173,73 грн. - інфляційних витрат за період з 21.10.2009р. по 26.01.2011р., а також право щодо нарахування дооцінки вартості товару, пені 30% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору №15-02-09П.
07 березня 2013р. між Фізичною особою - підприємцем Грищенко О.М., як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», як новим кредитором, укладено Угоду №07/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні, за якою первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Приватним сільськогосподарським підприємством «Колос» зобов'язання щодо сплати розміру дооцінки вартості товару, пені, 30% річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі Договору №15-02-09П від 19.02.2009р. та Угоди №К-14-ТА від 26.01.2011р. у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору №15-02-09П від 19.02.2009р.
Згідно з п. 1.2. Угоди №07/03-13 від 07.03.2013р. за цією Угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі дооцінки вартості товару, пені, 30% річних та інфляційних витрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно Договору №15-02-09П від 19.02.2009р.
Згідно з п. 2.1. та п. 2.4. Угоди №07/03-13 від 07.03.2013р. вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою, станом на дату її укладення становить 70 511,49 грн., з яких 1 581,46 грн. дооцінка вартості товару, 39 221,91 грн. - 30% річних, 21 649,10 грн. - пеня, 8 059,02 грн. - інфляційні витрати.
Відповідно до п. 2.2. та 2.3. Угоди №07/03-13 від 07.03.2013р. первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно Договору №15-02-090П від 19.02.2009р., є загальною сумою (розміром) дооцінки вартості товару, пені, 30% річних та інфляційних витрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період з 21.10.2009р по 24.02.2013р. З моменту укладення даної Угоди новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов Договору №15-02-09П від 19.02.2009р., по відношенню до боржника щодо нарахування дооцінки вартості товару, пені, 30% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору №15-02-09П від 19.02.2009р.
07.03.2013р. між первісним кредитором та новим кредитором був підписаний Акт прийому-передачі документів щодо прав, які передаються згідно Договору №15-02-09П від 19.02.2009р.
Отже, на підставі Угоди №07/03-13 від 07.03.2013р. Фізичною особою - підприємцем Грищенком О.М. було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» право вимоги згідно Договору №07/03-13 від 07.03.2013р., а саме право вимагати від боржника ПСП «Колос» сплати 1 581,46 грн. дооцінки вартості товару, 39 221,91 грн. - 30% річних, 21 649,10 грн. - пені, 8 059,02 грн. - інфляційних витрат, нарахованих за період з 21.10.2009р. по 24.02.2013р., а також право щодо нарахування дооцінки вартості товару, пені 30% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору №15-02-09П.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про стягнення з відповідача 2 1 581,46 грн. дооцінки вартості товару згідно Договору №15-02-09П від 19.02.2009р., пені в розмірі 21 649,10 грн., 30% річних у розмірі 39 221,91 грн., а також солідарне стягнення з відповідачів суми інфляційних витрат у розмірі 8 059,02 грн. Періодом нарахування вказаних сум є з 21.10.2009р по 24.02.2013р.
Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи згідно Договору №15-02-09П від 19.02.2009р. з урахуванням примітки Додатку №1 до цього Договору та на підставі Угоди №К-14-ТА від 26.01.2011р., Угоди №07/03-13 від 07.03.2013р. у відповідача 2 перед позивачем рахується заборгованість у розмірі 1 581,46 грн. з дооцінки вартості товару.
Наявність цієї заборгованості не спростовано відповідачем 2 належними та допустимими доказами.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, відповідач 2 зобов'язаний сплатити позивачеві 1 581,46 грн. суму боргу з дооцінки вартості товару згідно Договору №15-02-09П від 19.02.2009р.
Крім того, у відповідності до п. 8.2. Договору №15-02-09П від 19.02.2009р. за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Частина 1 та частина 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у р азі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 8 Договору №15-02-09П від 19.02.2009р. сторони відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором здійснюється протягом п'яти років.
Як вбачається, суд першої інстанції, зробивши розрахунок пені за період з 21.10.2009р. по 24.02.2013р. включно з урахуванням періодичної сплати відповідачем боргу, встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично неправильно, а тому присудив до стягнення суму пені у розмірі 21 486,25 грн.
При цьому господарський суд відхилив твердження відповідача 2 щодо необхідності зменшення розміру пені, оскільки останні є надмірно великими у порівнянні зі збитками, понесеними ТОВ «Тридента Агро».
Апеляційний суд не погоджується у даному випадку з господарським судом та вважає, що є підстави для зменшення суми пені, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності певних умов.
Також відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В пункті 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практика застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що за наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Отже, згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В пункті 2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 29.04.1994р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» вказано, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Судом першої інстанції стягнуто з відповідача 2 суму пені у розмірі 21 486,25 грн. за період з 21.10.2009р. по 24.02.2013р.
Разом з тим, виходячи з наведених вище норм закону, а також враховуючи те, позивачем взагалі не було понесено збитків у зв'язку із простроченням відповідача 2, то, на думку судової колегії, є підстави для зменшення розміру пені до 4 024,33 грн. (за шість календарних місяців з моменту звернення первісного кредитора до суду).
У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за вест час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 8.6. Договору №15-02-09П від 19.02.2009р. покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 2 суми 30% річних відповідачем 2 було заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.
У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частина 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Проаналізувавши матеріали справи та обставини справи, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у позивача збереглося право на стягнення 30% річних лише протягом трьох років до подання позову, тобто з 12.07.2010р. по 24.02.2013р. (дата звернення із позовом у даній справі).
Згідно розрахунку 30% річних за вказаний період ця сума складає 30 732,98 грн. та підлягає до стягнення з відповідача 2.
Позивачем також заявлена вимога про солідарне стягнення з відповідачів суми інфляційних витрат у розмірі 8 059,02 грн.
Зробивший розрахунок розміру інфляційних витрат за період з 21.10.2009р. по 31.01.2013р., колегія суддів погоджується з частковим задоволенням судом першої інстанції вимог стосовно стягнення інфляції, оскільки арифметично правильним розрахунком є розрахунок на суму 6 394,43 грн., тобто той, що був зроблений господарським судом.
При цьому сума інфляційних витрат має бути стягнута солідарно, з огляду на те, що, як вбачається, існує Договір поруки №11-03-2013-4 від 11.03.2013р., укладений між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», за яким ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» поручилось перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» за виконання обов'язку ПСП «Колос» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних витрат у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору №15-02-09П від 19.02.2009р. та Угоди №07/03013 від 07.03.2013р.
Пунктом 3.1. Договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру інфляційних витрат у сумі 8 059,02 грн.
Згідно п. 4.1. Договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частина 1 та частина 2 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, оскільки Договором поруки встановлено обмеження відповідальності поручителя (в межах сплати розміру інфляційних витрат у сумі 8 059,02 грн.), то солідарно з відповідачів стягується сума інфляційних витрат, але у розмірі, визначеному за розрахунком суду - 6 394,43 грн.
При цьому, апеляційним судом також враховано, що позивачем направлялась вимога відповідачеві 1, як поручителю, про сплату суми заборгованості, яка не була виконана з посиланням на тяжке фінансове становище.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2013р. у справі №911/2682/13 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2013р. у справі №911/2682/13 в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" (39720, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Максимівка, вул. Першотравнева, буд. 68; код ЄДРПО України - 03773300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23; код ЄДРПО України - 38039872) - 1581 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят одну) гривню 46 коп. основного боргу, 30732 (тридцять тисяч сімсот тридцять дві) гривні 98коп. 30% річних, 4 024,33 (чотири тисячі двадцять чотири) гривень 33коп. пені, 1312 (одну тисячу триста дванадцять) гривень 75 коп. судового збору та 1312 (одну тисячу триста дванадцять) гривень 75 коп. витрат на правову допомогу адвоката.
3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (08633, Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22; код ЄДРПО України - 38267861) та Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" (39720, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Максимівка, вул. Першотравнева, буд. 68; код ЄДРПО України - 03773300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв.23; код ЄДРПО України - 38039872) - 6394 (шість тисяч триста дев'яносто чотири) гривні 43 коп. інфляційних втрат, 156 (сто п'ятдесят шість) гривень 03 коп. та 156 (сто п'ятдесят шість) гривень 03 коп. витрат на правову допомогу адвоката.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили».
4. Справу №911/2682/13 повернути до Господарського суду Київської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Е.О. Шевченко
Судді В.О. Зеленін
О.Ф. Синиця