Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" грудня 2013 р.Справа № 922/4233/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Макаренко О.В.
при секретарі судового засідання Яровому А.С.
розглянувши справу
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна", м. Київ
до Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів , м. Харків
про стягнення 132 018,16 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Петрова Т.В., довіреність №2576 від 14.08.2013 р.
Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна", м. Київ звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог, а.с. 65-66, 98) стягнути з Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів, м. Харків (відповідача) основну заборгованість в розмірі 119 059,54 грн., 3% річних в розмірі 2 376,24 грн. та пеню в розмірі 10 582,38 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №КІ 205000453 від 18.02.2008 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву (вх.№44693 від 02.12.2013 р.) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами. У минулому судовому засіданні просив суд (з урахуванням змісту заяви, а.с.111) стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 2 376,24 грн., пеню в розмірі 10 582,38 грн. та судовий збір, а також повідомив про повну сплату відповідачем на користь позивача суми основного боргу в розмірі 119 059,54 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні повідомив суду про погашення у повному обсязі суми основного боргу, проти стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 2 376,24 грн. та пені в розмірі 10 582,38 грн. заперечує. Проти заяви представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами не заперечує.
Розглянувши заяву представника позивача про розгляд справи без участі його представника, суд вважає за можливе задовольнити її як таку, що не суперечить інтересам сторін та вимогам чинного законодавства.
У судовому засіданні 26.11.2013 р. було оголошено перерву до 03.12.2013 р.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
18.02.2008 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір №КI 205000453 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і оплатити товар (п.1.1.).
Згідно з п. 1.2. договору отримання товару здійснюється покупцем на АЗС з використанням паливних карток.
Відповідно до п.1.3. договору асортимент і кількість товару, який підлягає передачі згідно цього договору, визначається покупцем самостійно в межах грошових коштів, записаних на паливній карті, а також з врахуванням лімітів видачі товару, внесених на паливну карту.
В п. 2.1. договору встановлено, що ціною товару є ціна товару за готівковий рахунок, встановлена на АЗС в момент отримання товару.
Згідно з п.5.1.-5.3. договору продавець передає у власність покупця товар шляхом заправки на АЗС автотранспорту покупця за умови пред'явлення покупцем паливної карти і прийняттям паливних карт обладнанням. Право власності на товар переходить до покупця в момент його фактичного отримання на АЗС. Підтвердженням отримання покупцем товару являється термінальний чек та акт вибірки товару (інформаційний звіт), що направляється продавцем покупцю.
Проаналізувавши зміст договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своєю суттю та правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав відповідачеві у власність нафтопродукти, що підтверджується актами вибірки нафтопродуктів - інформаційним звітом за червень 2013 р., липень 2013 р. та серпень 2013 р., які підписані повноважними представниками сторін і скріплені їх печатками (а.с.17, 21, 116-126).
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до умов п.3.1.-3.4. договору покупець здійснює 100% попередньої оплати товару на розрахунковий рахунок продавця. Вартість товару включає в себе податок на добавлену вартість в розмірі 20%. Оплата товару в безготівковому порядку здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Сума оплати та їх періодичність визначається покупцем самостійно.
12.12.2012 р. між сторонами було укладеного додаткову угоду до договору, що є невід'ємною частиною договору (а.с.15), якою було змінено умови та порядок оплати товару та встановлено відстрочку платежу - 10 банківських днів з моменту отримання від позивача рахунку-фактури.
09.07.2013р. позивач надіслав відповідачеві рахунок-фактуру №ХА-0000953/КI205000453 на оплату 405 059,54 грн., який отримано відповідачем 09.07.2013 р. (а.с.16).
У гарантійному листі №2313 від 18.07.2013 р. (а.с. 23) відповідач визнав існуючу заборгованість в розмірі 405 059,54 грн. та зобов'язався погасити суму боргу у повному обсязі.
Проте відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором, оплативши отриманий товар частково на загальну суму 154 000,00 грн. (банківські виписки на а.с. 24-31, 136-144).
Таким чином судом встановлено, що станом на день звернення позивача до суду з даним позовом у відповідача існувала заборгованість в розмірі 251 059,54 грн. (405 059,54 грн. - 154 000,00 грн. = 251 059,54 грн.).
Як свідчать надані позивачем до матеріалів справи докази (копії банківських виписок, а.с. 74-78, 99-104), під час розгляду справи відповідач частково погасив існуючу заборгованість в розмірі 132 000,00 грн. На цій підставі позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості до 119 059,54 грн. (251 059,54 грн. - 132 000,00 грн. = 119 059,54 грн.).
Станом на 25.11.2013 р. відповідач сплатив на користь позивача решту боргу в розмірі 119 059,54 грн. (копії банківських виписок, а.с. 112-115).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 119 059,54 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору у відповідності до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
З приводу решти позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 2 376,24 грн., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач нарахував відповідачеві та пред'явив до стягнення пеню в розмірі 10 582,38 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Додатковою угодою від 12.12.2012 р. до договору сторони доповнили договір пунктом 7.5., в якому передбачили оплату відповідачем пені у випадку порушення відповідачем строків оплати товару в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення платежу, від розміру неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.
Перевіривши правильність нарахування позивачем пені в розмірі 10 582,38 грн., суд визнав позовні вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 526,75 грн. В частині стягнення пені в розмірі 55,63 грн. суд вважає за необхідне відмовити.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 10 526,75 грн. пені та 3% річних в розмірі 2 376,24 грн. У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 55,63 грн. слід відмовити. В частині стягнення основного боргу в розмірі 119 059,54 грн. провадження у справі необхідно припинити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" (61140, м. Харків, пров. Золотий, 4, код ЄДРПОУ 33290649, р/р 2600730114415 в АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА", МФО 351931) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 30603572) 3% річних в розмірі 2 376,24 грн., пеню в розмірі 10 526,75 грн. та судовий збір в розмірі 5 279,26 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення основного боргу в розмірі 119 059,54 грн. провадження у справі припинити.
В частині стягнення пені в розмірі 55,63 грн. відмовити.
Повне рішення складено 04.12.2013 р.
Суддя Макаренко О.В.