10 грудня 2013 року Справа № 915/2007/13
м. Миколаїв
за позовом: Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" /03038, м. Київ, вул. Ямська,32/
до відповідача: Публічне акціонерне товариство "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" /56100, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. О. Сизоненка, 5/
про стягнення 58240,00 грн.
Суддя Васильєва Л.І.
Представники:
Від позивача:Леонов Ю.І., дов. від 29.10.2013р.
Від відповідача:не з'явився
Суть спору: позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки насіння від 27.02.2013р. № 7-05 в загальному розмірі 58240,00 грн., з яких 44800,00 грн. основного боргу, 13440,00 грн. штрафу.
Відповідач позовні вимоги в частині стягнення 44800,00 грн. основного боргу визнає. В частині стягнення 13440,00 грн. штрафу проти позовну заперечує. В обґрунтування посилається на норми ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, п. 5.1 договору та зазначає, що належне виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки насіння від 27.02.2013р. № 7-05 виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.
Відповідач заявив клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 01.09.2014р. В обґрунтування зазначає, що негайне виконання рішення суду призведе до примусового продажу основних фондів, які безпосередньо використовуються в господарській діяльності підприємства, що матиме наслідком фактичне припинення діяльності підприємства. Вказує, що у відповідача є реальна можливість виконати рішення суду з майбутнього врожаю 2014р., кошти від якого, як правило, надходять у вересні місяці.
Позивач проти надання відстрочки сплати боргу заперечує, доказів на обґрунтування заперечень не надав.
Відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника. Судом клопотання задоволено, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши надані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін - господарський суд
27.02.2013 року між сторонами у справі був укладений договір поставки насіння № 7-05, згідно умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача насіння сільськогосподарських рослин, а покупець зобов'язується прийняти це насіння та оплатити його вартість відповідно до умов, вказаних у договорі.
Відповідно до п. 3.2. договору розрахунок проводиться відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача поетапно: суму у розмірі 5200,00 грн. на умовах 100% передоплати (п. 3.2.1 договору); суму у розмірі 46800,00 грн. сплачує наступним чином: до 25.05.2013р. - 500,00 грн.; до 25.06.2013р. - 500 грн.; до 25.07.2013р. - 500 грн.; 45300,00 грн. до 01.09.2013р. (п. 3.2.2 Договору).
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачеві насіння соняшнику сорту «Ясон» F1 у кількості 2т. на суму 52000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7-16 від 09.04.2013р., довіреністю № 130 від 09.04.2013р. (а.с.10, 11).
Відповідач вимоги договору в частині оплати вартості отриманої продукції виконав частково, сплативши 7 200,00 грн.
Таким чином, після часткового погашення заборгованість відповідача за отриману продукцію склала 44800,00 грн., яку позивач просить стягнути з боржника.
Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 712, ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначено вище (та не заперечується відповідачем), позивач умови договору щодо поставки насіння виконав, відповідач своє грошове зобов'язання виконав частково та на час розгляду спору має борг перед постачальником в сумі 44800,00 грн., який підлягає стягненню.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених у розділі ІІІ договору, відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 30% від всього залишку заборгованості.
Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 30% від всього залишку заборгованості, що за його розрахунком складає 13 440,00 грн.
Разом з тим, в цій частини позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 1 ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання будь яких положень цього договору, якщо це спричинено діями сил, що є за межами контролю сторони, а саме: стихійне лихо, несприятливі погодні умови, пожежі, воєнні дії, страйки, громадські безпорядки, втручання влади, далі - обставини непереборної сили.
За правилами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З наявного в матеріалах справи висновку Торгово-промислової палати від 16.07.2013р. № 1522/05-4 про форс-мажорні обставини вбачається, що внаслідок посухи протягом квітня - травня 2013р. на площах ПАТ «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція» пошкоджені на 60% посіви озимої пшениці на площі 462 га, озимого ячменю на площі 395 га, ріпаку на площі 222 га, що підтверджується актом від 1 червня 2013р., затвердженим управлінням агропромислового розвитку Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області та протоколом № 6 від 09.07.2013р. позачергового засідання комісії з питань техногенно - екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при Баштанській районній державній адміністрації Миколаївської області. Торгово-промислова палата на підставі вищевказаних документів підтверджує, що вищевказані несприятливі погодні умови, що спричинили пошкодження сільськогосподарських культур на площах ПАТ «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція» станом на 01.06.2013р. є форс мажорними обставинами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що своєчасне виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки насіння від 27.02.2013р. № 7-05 виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, а отже у суду відсутні підстави для стягнення 30% штрафу.
Крім того, відповідачем у справі заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 01.09.2014р.
В обґрунтування заявлених вимог відповідач зазначає, що заборгованість підприємства виникла внаслідок дії непереборної сили, негайне виконання рішення суду призведе до примусового продажу основних фондів, які безпосередньо використовуються в господарській діяльності підприємства, що матиме наслідком фактичне припинення діяльності підприємства. Зазначає, що станом на 01.11.2013р. підготовлено ґрунту під посів озимих культур - 300 га, виконана зяблева оранка ґрунту та площі 1166 га, посіяно озимих культур на зерно пшениці 423 га, ячменю - 705 га. А отже, у відповідача є реальна можливість виконати рішення суду з майбутнього врожаю 2014р., кошти від якого, як правило, надходять у вересні місяці. Зазначене підтверджується наданими відповідачем доказами(а.с.51-57).
Суд вважає, що клопотання про відстрочку виконання судового рішення у даній справі підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надано право господарському суду при прийнятті рішення надавати відстрочку щодо його виконання.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як встановлено судом, причиною несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання в сумі 44800,00 грн. стали обставини непереборної сили. Пунктом 5.4. договору від 27.02.2013 року сторони встановили, що обставини непереборної сили подовжують виконання договору на строк до 1 року з моменту, коли зобов'язання мало бути виконане. На виконання умов договору листом від 04.09.2013 року відповідач направив позивачу Висновок торгово-промислової палати України про наявність форс - мажорних обставин. В порушення положень пункту 5.5. двосторонньої угоди позивач не направив відповідачу проект додаткової угоди щодо подовження виконання договору на строк до 1 року.
Надані відповідачем докази свідчать, що станом на 01.11.2013р. підготовлено ґрунту під посів озимих культур - 300 га, виконана зяблева оранка ґрунту та площі 1166 га, посіяно озимих культур на зерно пшениці 423 га, ячменю - 705 га., тобто у відповідача є реальна можливість виконати рішення суду з майбутнього врожаю 2014р.
Оцінивши докази, які підтверджують обставини ускладнення виконання відповідачем судового рішення, враховуючи що заборгованість відповідача виникла в результаті форс - мажорних обставин та негайне виконання рішення суду може призвести до банкрутства підприємства, зважаючи на п. 5.4 договору, згідно якого обставини непереборної сили продовжують виконання договору на строк до 1 року, суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення суду до 01.09.2014р.
Керуючись ст. 32, 33, 44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" /56100, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. О. Сизоненка, 5, код ЄДРПОУ 30126517/ на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" /03038, м. Київ, вул. Ямська,32, код ЄДРПОУ 30518866/ борг в сумі 44800,00 грн.
Відстрочити виконання рішення до 01.09.2014р.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.І. Васильєва
Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2013р.