ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/14648-2012 12.12.13
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»
На дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві
За позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:
1. Кабінету Міністрів України
2. Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна
компанія «Украгролізинг»
До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»
Про стягнення 4 553 470,27 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники учасників судового процесу:
Від прокуратури: Карман В.В. посвідчення № 018382 від 16.07.13.
Від позивача-1: Жамбровський М.С. представник за довіреністю № 9.1-22/716 від 15.08.13.
Від позивача-2: Гребелюк Л.М. представник за довіреністю № 14/20-6-13 від 14.01.13.
Від відповідача-1: Цимборовська Ю.О. представник за довіреністю № 103Д-143/2013 від 29.08.13.
Від відповідача-2: не з'явився
Від ДВС: не з'явився
Обставини справи:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.12. у справі № 5011-30/14648-2012 позов заступника прокурора Київської області задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» 4 420 719,95 грн. - основного боргу, 110 625,26 грн. - пені, 22 125,06 грн. - 3% річних; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» в доход Державного бюджету України 32 190,00 грн. - витрат по сплаті судового збору та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» в доход Державного бюджету України 32 190,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.
15.01.13. Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази № 5011-30/14648-2012.
01.10.13. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства від позивача надійшла скарга, відповідно до якої скаржник просить суд зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 15.01.13. № 5011-30/14647-2012 стосовно божника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.13. скаргу Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» призначено до розгляду на 12.11.13.
В судовому засіданні 12.11.13. ДВС подано письмові пояснення щодо скарги.
За результатами судового засідання 12.11.13. розгляд скарги на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 12.12.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.
22.11.13. представником скаржника через відділ діловодства суду подано заяву, в якій уточнено та пере формульовано вимоги, викладені в скарзі, а саме, скаржник просить суд визнати протиправної бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського С.С., яка полягає у невинесенні постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 15.01.13. № 5011-30/14647-2012 стосовно божника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС». Вказану заяву прийнято судом.
При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.13. продовжено строк розгляду скарги у справі № 5011-30/14647-2012 на п'ятнадцять днів.
Представники відповідача-2 та ДВС в судове засідання 12.12.13. не зявились, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважн іпричини неявки суд н еповідомили, про дпту, час та міце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Представниками прокуратури, позивачів в судовому засіданні 12.12.13. підтримано скаргу на дії ДВС.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 12.12.13. проти скарги на дії ДВС заперечував.
Розглянувши матеріали скарги та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів та відповідача-1, Господарський суд міста Києва, встановив:
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.
Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.
Закон України «Про виконавче провадження», який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.03., стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.
У відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Вимоги скаржника обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» є солідарними боржниками, проте, виконавче провадження було відкрито лише стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд».
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та законом України «Про виконавче провадження».
Суд відзначає, що у відповідності до ст. ст. 19, 22, 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», та пред'явлений на виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів скарги, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинським С.С. постановою від 23.09.13. ВП № 39842735 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.01.13. № 5011-30/14648-2012 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» 4 420 719,95 грн. - основного боргу, 110 625,26 грн. - пені, 22 125,06 грн. - 3% річних. Боржником у вказаній постанові зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд».
При цьому, відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 691/2, номер за ЄДРВП 39842735, заходи примусового виконання рішення вживались виключно стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд».
Заперечуючи проти скарги ДВС посилається на те, що абз. 3 ч. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» не обмежено кількість виданих наказів щодо боржників.
Щодо вказаного твердження суд відзначає, що важливо враховувати наступне.
Заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» з вимогами про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в розмірі 4 553 470,27 грн.
Як відзначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.12. у справі № 5011-30/14648-2012 позов заступника прокурора Київської області задоволено повністю.
Відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі повинна бути зазначена резолютивна частина рішення.
Таким чином, 15.01.13. на виконання, зокрема, п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.12. у справі № 5011-30/14648-2012, було видано відповідний наказ про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним.
Таким чином, вказаним абзацом постанови Пленумом Вищого господарського суду України роз'яснено господарським судам України правильність вчинення таких процесуальних дій як видача одного наказу, коли згідно з відповідним рішенням суду право стягнення є солідарним, а не встановлено якихось обмежень чи дозволів, як на тому наголошує ДВС.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Заперечення ДВС обґрунтовані також тим, що п. 2.3 Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень не передбачено введення двох та більше боржників.
Суд вважає, що такі твердження є безпідставними з огляду на викладене нижче.
Відповідно до п. 2.3. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.03. № 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», даними, що вносяться до Єдиного реєстру у органі ДВС, є: найменування органу ДВС, до якого надійшов на виконання виконавчий документ; дата надходження виконавчого документа до державного виконавця; назва виконавчого документа, номер та дата видачі; найменування органу, посадової особи, що видали документ; повне найменування стягувача та боржника, їх адреси і, у разі наявності, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичних осіб (серія та номер паспорта - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); категорія виконавчого документа; відомості про стягнення коштів на користь держави; дата набрання рішенням чинності; резолютивна частина рішення (у тому числі сума грошових коштів, яка підлягає стягненню за виконавчим документом).
Отже, вказане Положення не містить норм які б регулювали питання можливості чи неприпустимості «введення двох та більше боржників».
Таким чином, оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» є солідарними боржниками, неприпустимо відкривати виконавче провадження та вживати заходи примусового виконання рішення виключно стосовно одного з них (в даному випадку Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»).
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється. (п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).
Враховуючи викладене в сукупності, та зважаючи та не, що відсутні підстави для невиконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.01.13. № 5011-30/14648-2012 в частині зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» сплатити грошові кошти, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника є правомірними, а скарга такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Скаргу Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського Сергія Стніславовича, яка полягає у невинесенні постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 15.01.13. № 5011-30/14647-2012 стосовно божника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС».
Суддя Т.М. Ващенко