19.11.2013 Справа № 2- 2245/11
Категорія №
19.11.2013 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі :
головуючого - судді Єзерського П.О.
при секретарі Бурмистрової В.Д., Мінакової Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі справу за позовом прокурора Нахімовського району м. Севастополя в інтересах ОСОБА_1 до Спільного Українсько-Грецьке підприємство «ЕОС» про визнання права власності,
Прокурор Нахімовського району м. Севастополя в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Спільного Українсько-Грецьке підприємство «ЕОС» ( далі СУГП «ЕОС» ) про визнання права власності на квартиру, на підставі ст. 328, 656, 662, 663 ЦК України.
Вимоги мотивовані тим, що на підставі додаткової угоди від 18.06.2004 р. до договору № 3 купівлі-продажу від 29.12.2003 р., ВАТ «СМЗ» передав всі права та обов'язки за договором ОСОБА_2 Позивач вніс всю суму передбачену договором на рахунок відповідача, фактично прийняв квартиру, проживає в ній. Проте, незважаючи на те, що будинок зданий в експлуатацію, СУГП «ЕОС» ухиляється від належного оформлення за ОСОБА_2 права власності на квартиру.
Посилаючись на вказані обставини, прокурор просив позов задовольнити та визнати за ОСОБА_2 права власності на квартиру.
Справа розглядалася судом неодноразово. Заочне рішення від 25.09.2012 р., яким позов прокурора задоволений, на підставі заяви відповідача, ухвалою суду від 06.02.2013 р., скасоване.
В судовому засіданні прокурор підтримав позов.
Представник позивача ОСОБА_2 позов прокурора підтримав. Зазначив, що всі умови договору зі сторони позивача були виконані, але акта прийому-передачі квартири підписано не було, правовстановлюючі документи позивачу передані не були. Не заперечував, що відповідач в 2006 р. передав ключі від квартири батьку, позивачу, для проведення ремонту. Були укладені договори з ЄК «Севастопольенерго» та ВАТ «Севастопольгаз» і в подальшому він став проживати в квартирі.
Представник відповідача та директор СУГП «ЕОС» не заперечували, що ОСОБА_2 сплатив суми по договору. Але, акт прийому-передачі квартири підписаний не був, оскільки позивач самовільно вселився в квартиру, в якій спочатку проводив ремонт, а потім, до здачі будинку в експлуатацію, став в ній проживати його син. В зв'язку з неправомірними діями позивача, інспекцією ДАБК м. Севастополя на підприємство було накладене штраф, в зв'язку з чим понесені збитки. Крім того, оплата за комунальні послуги - воду, та інші - електроенергію та газ, проводилася до здачі будинку в експлуатацію по тарифам, встановленим для населення, а не підприємств, тому понесені збитки. Просив врахувати, що неодноразово усно звертався до позивача з проханням оплатити заборгованість та збитки, на що ОСОБА_2 не заперечував, але просив дочекатися рішення суду за цим позовом.
Суд, вислухав сторони, дослідив матеріали справи, вважає, що позов прокурора не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 29.12.2003 р. між СУГП «ЕОС» та ВАТ «СМЗ» укладено договір № 3 купівлі-продажу квартири № 132 в будинку по пр. Перемоги, 57 в м. Севастополі, площею 57 кв.м., розташованої на 3 поверсі сьомого корпусу з будівельною адресою по вказаному адресі. Додатковою угодою № 1 від 18.06.2004 р. до договору № 3 купівлі-продажу від 29.12.2003 р., ВАТ «СМЗ» передав всі права та обов'язки за вказаним договором ОСОБА_2
2
В зв'язку зі зміною нумерації квартир в сторону збільшення на одну одиницю, на підставі листа СУГП «ЕОС» на адресу БТІ та ДРОНМ від 17.02.2009 р. були внесені зміни в інвентарну справу по об'єкту корпусу 93, секція 7, жилий будинок № 57 по пр. Перемоги в м. Севастополі, оскільки попередня секція № 6 закінчується квартирою № 125, позивачем фактично були сплачені гроші за квартиру № 133, а не 132, на третьому поверсі 7 корпусу в житловому будинку по проспект Перемоги, 57 в м. Севастополі, корпус 93, відсік 7.
Після укладання договору купівлі-продажу спірної квартири, в період з 01.07.2004 р. по 14.04.2006 р. ОСОБА_2 вніс всю суму, передбачену договором купівлі-продажу, на рахунок СУГП «ЕОС» і самостійно, до підписання акту прийому-передачі квартири з підприємством, став проводити ремонт в квартирі, а після чого став мешкати в ній його син.
ОСОБА_2 були укладені відповідні договори про надання комунальних послуг - з «ЄК «Севастопольенерго» та 03.12.2008 р. ВАТ «Севастопольгаз».
Будинок, як об'єкт будівництва, в якій знаходиться спірна квартира, згідно сертифікату відповідності, введений в експлуатацію 22.03.2010 р.
Викладене підтверджується копіями договору купівлі-продажу квартири № 3 від 29.12.2003 р., додатковою угодою до договору від 18.06.2004 р., рахунком сплати за будівництво, додатковими угодами, квитанціями про оплату, договорами, листом в БТІ, сертифікатом відповідності від 22.03.2010 р. ( а.с. 8 - 15, 17-18 ).
Звертаючись до суду з вказаним позовом про визнання права власності на квартиру, прокурор посилається на ст. 328, 656, 662, 663 ЦК України.
Проте, суд не може погодитися з такою позицією прокурора, оскільки при розгляді справи вбачається інший порядок захисту цивільного права судом.
Як встановив суд, відповідач не оспорює факт сплати ОСОБА_2 коштів за спірну квартиру. Разом з тим, підприємство не підписує акт прийому-передачі квартири, і не передає документи для отримання свідоцтва у Фонд комунального майна, або Реєстраційну службу, в зв'язку з тим, що СУГП «ЕОС» завдані збитки проживанням позивача в квартирі до здачі її в експлуатацію, сплатою за житлово-комунальні послуги за тарифами для населення, а не для підприємств.
Таким чином, суд вважає, що прокурор вибрав не той спосіб захисту цивільних прав і вказані норми ЦК України, не можуть бути застосовані для об'єктів нерухомості, які необхідні пройти певну процедуру, в ході якої ОСОБА_2 повинен отримати від підприємства документи - акт прийому-передачі квартири в експлуатацію, довідку з підприємства про повну сплату внесків за квартиру, договори, та інші документи.
Відповідач ухиляється від належного оформлення за позивачем права власності на квартиру і не підписує акт прийому-передачі квартири, в зв'язку з наявністю заборгованості за час проживання позивача в квартирі і отримані збитки.
Суд не може брати на себе повноваження про визнання права власності на квартиру, в будинку, який зданий в експлуатацію, оскільки законодавство України надає ці повноваження органам місцевого самоврядування.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що в 2006 р. ОСОБА_2, після повної оплати за спірну квартиру, але без підписання акту прийому-передачі квартири, отримав ключі від неї і став проводити ремонт до здачі будинку в експлуатацію. Проте, позивач лише частково сплачував витрати за житлово-комунальні послуги, по тарифам для населення, а не для юридичних осіб, чим завдав СУГП «ЕОС» певні збитки.
Виниклий між сторонами спір відносно заборгованості за комунальні послуги підлягає вирішенню в іншому порядку, а не шляхом перешкоджання відповідачем від підписання акта прийому-передачі квартири та надання документів і подальшої державної реєстрації квартири.
Таким чином, прокурор вибрав не тій спосіб захисту інтересів громадянина судом і підстав для задоволення позову не має.
В зв'язку з тим, що в задоволені позову відмовлено, а прокурор в силу закону звільнений від сплати судового збору в сумі 557 гривень, то він, підлягає стягненню з позивача в дохід держави.
Суд вважає за можливе при постановленні рішення одночасно вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову.
3
Згідно ч. 3 ст. 154 ЦПК України, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом , який розглядає справу.
Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
При таких обставинах суд вважає за необхідне одночасно з постановленням судового рішення, скасувати заходи забезпечення позову, застосовані на підставі заяви прокурора ухвалою суду від 06.02.2013 р.
Керуючись ст. 10, 11, 60, 88 ч. 1, ч. 6 ст. 154, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд,
В задоволенні позов прокурора Нахімовського району м. Севастополя Нахімовського району м. Севастополя в інтересах ОСОБА_1 до Спільного Українсько-Грецьке підприємство «ЕОС» про визнання права власності.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 557 гривень.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалю суду від 06.02.2013 р. щодо заборони здійснювати будь-які дії щодо реєстрації або перереєстрації права власності на квартиру № 133, розташованої на 3 поверсі сьомого корпусу в житловому будинку по пр. Перемоги, 57, корпус 93, відсік 7, в м. Севастополі.
Направити копії рішення суду про зняття арешту після набрання законної сили до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Севастополі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Севастополя, через Нахімовський райсуд м. Севастополя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Нахімовського районного
суду міста Севастополя ОСОБА_3