Справа № 764/1907/13-ц
Проевадження2/764/1381/2013
Категорія 40
29 жовтня 2013 року Ленінський районний суд м. Севастополя в складі
головуючого судді - Кукурекіна К.В.,
при секретарі - Яцук Є.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про переведення прав та обов'язків покупця на частку у спільній власності,
Позивач звернулась з позовом до відповідача про переведення прав та обов'язків покупця на частку у спільній власності. Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що позивач та відповідач є співвласниками (по 1/2 частці кожен) квартири АДРЕСА_1. Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 17.07.2012 р. та рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 04.10.2012 р. між співвласниками встановлений порядок користування даною квартирою. Позивач зазначає, що дізналась про намір відповідача продати свою частку у квартирі, яка належить їм на праві спільної часткової власності. Позивач звернулась в усній та письмових формах до відповідача з наміром придбати частку квартири відповідача, проте остання запропонувала ціну у розмірі 202000,00 грн., проте з засобів масової інформації позивач дізналась, що ціна, за яку відповідач виставила 1/2 частку квартири на реалізацію, складає 152000,00 грн. Зазначені обставини, на думку позивача, порушують її переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
У судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип діспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 є зареєстрованим в КП «БТІ та ДРОНМ» СМР за двома співвласниками, сторонами по справі на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом (по 1/2 частці за кожним).
Відповідно до ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Статтею 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 19.10.2012 р. письмово повідомляв позивача про намір продати належну їй 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 за 202000,00 грн. (нотаріально посвідчена заява - а.с. 8). Факт наявності такої пропозиції з боку відповідача позивачем підтверджується у позові.
Також у матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява позивача від 18.02.2013 р., зі змісту якої вбачається, що позивач доводить до відома відповідача про переважне право на купівлю 1/2 частки вищевказаної квартири, як співвласник, та має намір придбати її за 152000,00 грн. (а.с. 19).
З зазначених документів слідує, що відповідач виконала свій обов'язок з повідомлення співвласника про намір продати частку у праві спільної часткової власності - визначила суму реалізації та зазначила, що у місячний термін співвласник повинен повідомити про своє рішення. Будь-яких документів, які б свідчили, що позивач відповіла на заяву відповідача від 19.10.2012 р. до суду не надано. Заява позивача від 18.02.2013 р. не може бути визнана такою відповіддю, оскільки в ній взагалі немає посилань на заяву відповідача та датована вона чотирма місяцями потому. Надані позивачем копії з газет та журналів оголошень про реалізацію, на думку позивача, відповідачем частки квартири за 152000,00 грн. суд не бере до уваги, оскільки з наданих документів не вбачається яке саме майно реалізується, його адреса, найменування власника, тощо, тобто ці документи не можуть бути належними доказами по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
З зазначеної норми закону слідує, що співвласник може подати позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця саме у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі, проте, у матеріалах справи відсутні докази продажу відповідачем частки свого майна, у зв'язку з чим, суд вважає, що ОСОБА_1 позов пред'явлений передчасно.
Окрім цього, суд зазначає, що позивачем не виконані вимоги ч. 4 ст. 362 ЦК України щодо внесення на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець.
Згідно з частиною 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 вищевказаної норми цивільного процесуального закону, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про переведення прав та обов'язків покупця на частку у спільній власності.
Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
З урахуванням того, що у рамках розгляду цієї справи ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 13.06.2013 р. вжиті заходи забезпечення позову у вигляді накладення заборони на відчуження 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, та того, що суд не знайшов підстав для задоволення позову ОСОБА_1, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
На підставі ст.ст. 356, 361, 362 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 154, 212-215, 218 ЦПК України, суд
У задоволені позову - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 червня 2013 року в частині накладення заборони на: відчуження 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2.
Виконання рішення в частині скасування заходів забезпечення позову доручити Державній реєстраційній службі Головного управління юстиції України в м. Севастополі.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя - підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Ленінського районного
суду м. Севастополя К.В. Кукурекін