10 грудня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Демянчук С.В., Ковалевича С.П.
секретар судового засідання : Ковальчук Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Бурштин України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судових витрат .
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Бурштин України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судових витрат відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивача вказує на його незаконність, оскільки, воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував ті обставини, що відповідачем не було дотримано вимоги ч.3 ст.49-2 КЗпП України, а саме при попередженні про звільнення їй не було запропоновано наявні вакантні посади, а зміни до штатного розпису були внесені не на момент попереджання про звільнення (10.01.2012), а з 12.03.2012 (затверджено штатний розпис 07.02.2012). Станом на 16.03.2012 року були вакантними посади провідного спеціаліста із постачання та провідного спеціаліста із збуту відділу постачання та збуту, проте дані посади їй не були запропоновані, хоча вона відповідно до своєї освіти та кваліфікації могла б працювати на даних посадах.
Судом не враховано докази надані позивачем, що стверджують фальсифікацію наказів №21/6к від 14 березня та №24/1 К від 16.03.2012 про переведення на вільні посади ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нібито в день її звільнення. Сфальсифікованими вважає також і накази про переведення інших працівників на вільні посади від 12.03.2012, оскільки вони не підлягали реєстрації в книзі наказів.
Судом зроблено неправильний висновок про те що ОСОБА_1 не відповідає освітнім та кваліфікаційним вимогам для зайняття посади помічника директора з перспективного розвитку та кадрової політики та не врахував, що вона має кваліфікацію інженера - будівельника та в 2003 році отримала перекваліфікацію за спеціальністю „Облік і аудит".
Крім того, поза увагою суду залишено те, що звільнення її з роботи відбулося після спливу одного місяця від дня прийняття рішення Радою трудового колективу та у вихідний день, а наказ про її звільнення підписаний заступником директора, а не директором підприємства.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи в позові про поновлення на роботі суд першої інстанції, правильно виходив із того, що звільнення позивачки з роботи проведено з дотриманням встановленого законом порядком.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників. Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).
Судом установлено, що ДП "Бурштин України" було внесено зміни в штатний розпис, в результаті чого було скорочено 27 посад, в тому числі і посада менеджер з персоналу яку обіймала позивач. Про наступне вивільнення позивачку було завчасно повідомлено.
До звільнення позивачці не було запропоновано вакантні на той час та відповідні її спеціальності та кваліфікації посади.
На посаду провідного спеціаліста із постачання відділу постачання та збуту, які зазначені позивачем як вакантні, відповідачем було переведено іншого працівника ОСОБА_2 (наказ №21/6к від 14.03.2012 року), що є правом роботодавця при вирішенні питання розстановки кадрів в процесі скорочення чисельності чи штату працівників.
Вакантна посада помічника директора з перспективного розвитку та кадрової політики, яка в той період була вакантною, позивачці не пропонувалася, оскільки, на переконання відповідача, позивачка не відповідала по своїй спеціальності, кваліфікації та досвіду роботи цій посаді.
Що ж до оцінки поняття кваліфікації як такого, що включає в себе не лише освітній рівень працівника та стаж його роботи, а і здатність виконувати особливі доручення, то це поняття є оціночним, такого рівня кваліфікації позивачки судом не встановлено.
Апеляційний суд вважає, що суд правильно оцінив докази, що надані сторонами, та дав їм належну правову оцінку. Підстави для переоцінювання наявних в матеріалах справи доказів відсутні.
Доводи викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий :
Судді :