23 квітня 2009 р.
№ 10/168-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Муравйов О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
державного підприємства "Придніпровська залізниця"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2009р.
у справі
господарського суду
№ 10/168-07
Дніпропетровської області
за позовом
Закритого акціонерного товариства страхової компанії "ДАСК"
до
державного підприємства "Придніпровська залізниця"
про
за участю представників сторін:
позивача -
відповідача -
стягнення коштів
Гризодуб Я.Д. дов.№ 38 від 17.11.2008
Пащук В.В. дов. № 423 від 01.01.2009
Розпорядженням № 02.03-10/197 від 22.04.2009р. у зв'язку із поверненням з відрядження судді Першикова Є.В., відпусткою судді Ходаківської І.П. та короткостроковою відпусткою судді Кравчука Г.А. змінено склад колегії суддів у справі № 10/168-07, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А. утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В.
У травні 2007 року Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ДАСК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 1199108,26 грн. збитків -не отриманих страховою компанією від залізниці страхових платежів через безпідставну відмову залізниці від договору та не отриманого позивачем доходу (втраченої вигоди) від розміщення грошових коштів на депозитному вкладі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2008 (суддя Кощеєв І.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено на тих підставах, що залізниця у спірних відносинах діяла як страховий агент на підставі договору доручення, а у відповідності із ст.1008 Цивільного кодексу України повірений має право відмовитись від доручення, попередивши другу сторону за один місяць до його припинення, а відтак, залізниця не допустила цивільного правопорушення і не повинна відшкодовувати збитки у вигляді упущеної вигоди, які позивачем не доведені.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2009 ( головуючого судді Мороз В.Ф., суддів Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.) рішення суду скасоване та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з залізниці на користь страхової компанії 1080197,73 грн. збитків та судові витрати; в стягненні втраченої вигоди від розміщення грошових коштів на депозитному вкладі відмовлено.
Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду обґрунтована ч.3 ст.1009 Цивільного кодексу України, згідно з якою відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник, а сума збитків обґрунтована розрахунком позивача.
Не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального права і неправильне застосування матеріального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2009 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2008 залишити в силі.
Порушенням норм процесуального права, а саме ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, залізниця вважає відхилення і неврахування апеляційним судом оцінки договору, яку було надано рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2007, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2008.
Порушенням норм матеріального права залізниця вважає неправильне застосування апеляційним судом ст.623 Цивільного кодексу України, недоведеність позивачем розміру упущеної вигоди, не отриманих грошових сум страхових платежів, вихід суду за межі позовних вимог і неправомірне застосування ст.1009 Цивільного кодексу України, на яку позивач не посилався.
Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 19.10.2005р. між сторонами укладений агентський договір (договір доручення) № АУ068ПР/нф-051688/ню (далі - Договір), за яким страховик ЗАТ "Страхова компанія "ДАСК" приймало на себе зобов'язання по страхуванню пасажирів - застрахованих осіб, що відправляються зі станції Запорізької дирекції залізничних перевезень, під час поїздок або перебування на залізничних вокзалах і залізничних станціях на умовах, передбачених Положенням про обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996р. №959, а страховий агент -залізниця діяла від імені та за дорученням страховика і виконувала частину його страхової діяльності в сфері вищезазначеного виду страхування.
Відповідно до п.7.1 Договору договір набуває чинності з 01.01.2006р. і діє до 31.12.2006р., а у випадку, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не заявляє в письмовому вигляді про намір розірвати договір, він вважається пролонгованим на наступний термін; договір не може бути розірваний в односторонньому порядку до закінчення терміну його дії.
12.12.2006 та 26.12.2006 відповідач повідомив позивача про намір розірвати Договір та відмову залізниці (страхового агента) від агентського договору (договору доручення).
27.12.2006 позивач отримав від відповідача лист від 26.12.2006 за № Н-21/2026 про відмову відповідача з 01.01.2007 від агентського договору (договору доручення), на який позивач відповів листом від 28.12.2006 № 422 про свою незгоду з одностороннім розірванням договору.
Частиною 2 статті 15 Закону України "Про страхування" передбачено, що посередницька діяльність як виключний вид діяльності встановлюється лише для страхових та перестрахових брокерів, а відповідно до умов даного Договору Державне підприємство "Придніпровська залізниця" є по суті страховим агентом. Відповідно до частини 7 статті 15 Закону України "Про страхування" страхові агенти -громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком, тому Законом чітко визначено вид та форму договору, за якою страхові агенти здійснюють діяльність у відносинах із страховиками у сфері страхування -це договір доручення.
Вищенаведені факти встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2007 по справі № 19/184(39/78-07), яке було залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2008. і які відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України не доводяться знов при вирішенні справи № 10/168-07, в якій беруть участь ті самі сторони і яка виникла також на підставі того самого Договору.
Відповідно до статті 1008 Цивільного кодексу України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.
"Придніпровська залізниця" надіслала на адресу страхової компанії лист від 16.02.2007р. №НЗК-8/210, яким повідомила про свою відмову від договору від 19.10.2005р. №АУ068ПР/нф-051688/ню, та зазначила, що у зв'язку з цим залізниця вважатиме договір припиненим через місяць з дня отримання позивачем даного листа. Вказаний лист отримано уповноваженим представником позивача 20.02.2007, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже умови припинення договору виконані відповідно до вимог вищезазначеної статті.
Таким чином, судом першої інстанції правильно визнано залізницю страховим агентом та застосовано частину 7 статті 15 Закону України "Про страхування", де визначено поняття страхових агентів, які є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком. Також господарський суд дійшов вірного висновку про те, що діяльність страхових агентів є виключним видом діяльності у сфері страхування у формі посередницької діяльності та між сторонами укладено договір доручення.
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ст.610 Цивільного кодексу України передбачає порушенням зобов'язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання відповідно до ст.611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, зміст яких надано ст. 22 Цивільного кодексу України.
Таким чином, для правильного вирішення спору про відшкодування збитків належить з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення : протиправної поведінки, розміру шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, вину порушника, зазначивши встановлені обставини у судовому рішенні.
Суд першої інстанції при вирішенні справи по суті виходив з недоведеності позивачем протиправності поведінки залізниці та причинного зв'язку із збитками позивача. Крім того, сума збитків обґрунтовується припущенням про можливість отримання страхових платежів та прибутку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із ч.3 ст.1009 Цивільного кодексу України, згідно з якою відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник, а сума збитків обґрунтована розрахунком позивача.
Однак, підстава для стягнення збитків у випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, не знайшла свого доказового обґрунтування у постанові апеляційного суду. Посилання на те, що повірений діяв як комерційний представник, спростовується ч. 7 статті 15 Закону України "Про страхування", де визначено поняття страхових агентів, які є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Крім того, апеляційним судом не з'ясовано наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення : протиправної поведінки, розміру шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, вину порушника, зазначивши встановлені обставини у судовому рішенні. Для покладання на залізницю обов'язку відшкодувати збитки самого лише розрахунку суми збитків замало.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Придніпровська залізниця", оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, яке було безпідставно скасоване судом апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 , 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2009р. у справі № 10/168-07 скасувати.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2008 по справі № 10/168-07 залишити без змін.
Стягнути з ЗАТ "Страхова компанія" ДАСК" на користь "Придніпровської залізниці" 5996,00 грн. державного мита за розгляд касаційної скарги.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
О. Муравйов