29 квітня 2009 р.
№ Б11/337-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючий),
Катеринчук Л.Й. (доповідач),
Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд-стандарт»
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.02.2009 року
у справі
господарського суду
№ Б11/337-08
Київської області
за заявою
товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд-стандарт»
про банкрутство
закритого акціонерного товариства «Укрбудінвест»
в судовому засіданні взяли участь представники :
від ініціюючого кредитора -заявника касаційної скарги
Кондратюк О.В., дов. 29.04.2009 року
від боржника
Корячко В.О. голова правління,
Таран О.В., дов. 08.12.2008року
ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2008 року порушено провадження у справі про банкрутство закритого акціонерного товариства «Укрбудінвест»(далі - боржника) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд-стандарт»(далі - ініціюючого кредитора) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою суду від 03.12.2008 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру ліквідатором призначено ініціюючого кредитора, зобов'язано ліквідатора письмово повідомити всіх відомих кредиторів боржника про визнання його банкрутом, зобов'язано ліквідатора надати суду звіт та ліквідаційний баланс.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, закрите акціонерне товариство «Укрбудінвест» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та припинити провадження у справі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 року апеляційну скаргу боржника задоволено, постанову суду від 03.12.2008 року скасовано, провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закону), статті 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.
За приписами частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 1, 6 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. За клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.
Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд-стандарт». Заява мотивована тим, що у боржника перед ініціюючим кредитором існує заборгованість в розмірі 164435,02 грн., підтверджена рішенням господарського суду Київської області від 05.01.2007 у справі №458/20-06 та виданим на підставі рішення суду наказом №458/20-06 та відкритим виконавчим провадженням відповідно до постанови ДВС у м. Ірпінь (т.1 а.с.26-30), боржник відсутній за адресою місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Миру, 16, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ №2529038 від 05.11.2008 року (т.1 а.с.42-45).
Постановою суду від 03.12.2008 року боржника визнано банкрутом на підставі статті 52 Закону (т.1 а.с.67-68).
Постановою суду апеляційної інстанції від 19.02.2009 року постанову суду першої інстанції від 03.12.2008 року скасовано, провадження у справі припинено. Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ № 2631547 від 26.11.2008 року, який наданий суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою боржника, але не наданий суду першої інстанції, статус відомостей про місцезнаходження юридичної особи боржника змінено, внесено запис про підтвердження адреси його місцезнаходження : Київська область, місто Ірпінь, вул. Миру, 16.
Відтак, колегія суддів суду апеляційної інстанції прийшла до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для прийняття постанови від 03.12.2008 року, оскільки на момент прийняття оскаржуваної постанови відомості про місцезнаходження юридичної особи боржника було підтверджено відповідно до наданого суду витягу з ЄДРПОУ.
Колегія суддів касаційного суду зазначає, що відсутність боржника за адресою місцезнаходження є однією з підстав для провадження у справі з врахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону. Аналогічними підставами є ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
За приписами частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
За змістом постанови апеляційного суду не вбачається перевірки апеляційною інстанцією інших (окрім відсутності боржника за адресою місцезнаходження) підстав для подальшого провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою. Відтак, не перевіривши можливість подальшого руху справи за статтею 52 Закону за наявності інших підстав для спрощеного провадження та припинивши провадження у справі про банкрутство, апеляційний суд порушив принципи рівності учасників судового процесу та диспозитивності судового розгляду, які регламентовано статтями 4-2, 4-7 ГПК України.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 "Про судове рішення" від 29.12.1976 р., обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні; рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного суду про обґрунтованість скасування постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом у зв'язку з встановленням відсутності в матеріалах справи належних доказів повідомлення боржника про призначення справи до розгляду в судовому засіданні 03.12.2008 року та не підтвердженням на момент розгляду справи про банкрутство обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження, оскільки боржник підтвердив державному реєстратору адресу свого місцезнаходження ( том 1, а.с. 11) та зазначає про передчасність припинення провадження у справі про банкрутство, не перевіривши можливості подальшого руху справи за статтею 52 Закону за наявності інших підстав для спрощеного провадження, оскільки судами не встановлено необґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство №Б11/337-08.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанції необхідно скасувати, направивши справу на розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, повно та всебічно перевірити обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає постанову господарського суду Київської області від 03.13.2008 року про визнання боржника банкрутом та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.02.2009 року прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже такими, що підлягають скасуванню, а справа направленню на розгляд до суду першої інстанції для прийняття рішення про можливість подальшого провадження у справі про банкрутство з особливостями, передбаченими статтею 52 Закону або припинення провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України -
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд-стандарт»задовольнити частково.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.02.2009 року та постанову господарського суду Київської області від 03.12.2008 року скасувати, справу №Б11/337-08 направити на розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
О. Яценко