91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
06.04.09 Справа № 01-10/10-112.
Суддя Мінська Т.М., розглянувши матеріали за позовом
Свердловського обласного медичного училища, м. Свердловськ
до Виконавчого комітету Свердловської міської Ради, м. Свердловськ
про визнання права власності
Суть спору: визнати пава власності на будівлю за адресою: м. Свердловськ, вул. Енгельса, 33 за Свердловським обласним медичним училищем.
Розглянувши позовний матеріал та приймаючи до уваги, що:
1) Позивачем не подано належних доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі (ксерокопії платіжних документів чи квитанцій до уваги судом не приймаються).
Відповідно до підпункту “а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005р. № 2505-I\/, що набули чинності до подачі позовної заяви) розмір державного мита із заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 102 грн. і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07 державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 N 15.
Відповідно до пункту 32 розділу V Інструкції про порядок справляння державного мита (затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993) з позовних заяв про право власності на майно державне мито сплачується виходячи із вартості майна.
У постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 8/219-07 та ухвалі Вищого господарського суду України від 05.03.08 № 18/523пн викладено таку ж правову позицію.
Додана до позовної заяви ксерокопія платіжного доручення № 108 від 26.03.2009, за якою сплачено 85,00 грн. державного мита, не може бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі за спором майнового характеру, тоді як слід було сплатити 3785 грн. 26 коп. (1% від 378526 грн. 00 коп.).
2) Позивачем не подано доказів сплати витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу (ксерокопії платіжних документів чи квитанцій до уваги судом не приймаються).
Платіжні документи про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу подаються до господарського суду тільки в оригіналах. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита. Така ж позиція зазначена в п. 5.1 Роз'яснення від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України», у зв'язку з чим та згідно п.п. 4,10 ст. 63 ГПК України дану позовну заяву та додані до неї матеріали слід повернути без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись п.п. 4,10 ст.63 Господарського процесуального кодексу України,
1. Повернути заяву та додані до неї документи заявнику без розгляду.
2. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку.
Додаток (тільки заявнику): -на “24” аркушах, у тому числі ксерокопії платіжних доручень від 26.03.2009р. № 107 про сплату державного мита у сумі 85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. від 26.03.2009р. № 108.
Суддя Т.М.Мінська