04 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Макарчука М.А.,
суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 липня 2013 року,
У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23 лютого 2012 року о 09 год. 25 хв. відбулась дорожньо-транспортна пригода. Причиною ДТП стало порушення водієм ОСОБА_4, який керував транспортним засобом CHERY JAGGI (Чері Джагі), д.н.з. НОМЕР_1 вимог п.12.1 ПДР. Вина водія підтверджується постановою Краснолиманського міського суду від 13 квітня 2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Внаслідок ДТП транспортному засобу FIAT DUKATO (Фіат Дукато), д.н.з. НОМЕР_2, який належить на праві власності позивачеві, були заподіяні механічні пошкодження. Відповідно до акта товарознавчого дослідження № 1809-270212-уч від 15 березня 2012 року загальна вартість матеріальної шкоди становить 79 056 грн 92 коп. ПАТ страхова компанія «ВУСО», відповідно до полісу № АА/6342635 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну ОСОБА_4, виплатила позивачеві у межах (ліміту) відповідальності за вирахуванням франшизи, - 49 тис. грн. В зв'язку з цим вважав, що відповідач, як винна особа, зобов'язаний сплатити йому 30 056 грн 92 коп. розмір залишку матеріальної шкоди, заподіяної в зв'язку із пошкодженням транспортного засобу з врахуванням франшизи в розмірі 1тис. грн., 1500 грн витрат, пов'язаних з оплатою послуг з евакуації автомобіля з місця ДТП до місця проживання позивача, а також 400 грн витрат на послуги по проведенню автотоварознавчого дослідження. Оскільки відповідач добровільно не бажав сплатити вказані кошти, просив стягнути з нього зазначені суми. Крім того, вважав, що діями відповідача йому спричинена моральна шкода, оскільки внаслідок пошкодження майна, він став дратівливим, не міг користуватись транспортним засобом за призначенням, був порушений звичний устрій його життя, він змушений був відстоювати свої права. Моральну шкоду він оцінював у 4 тис. грн, яку просив стягнути з відповідача на його користь.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, заподіяну майну, яка складається з різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, в сумі 27 587 грн 68 коп. та витрати, пов'язані з оплатою послуг з евакуації автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання в сумі 1500 грн, франшизу в сумі 1 тис. грн, моральну шкоду, заподіяну пошкодженням майна, в сумі 4 тис. грн, на загальну суму 34 087 грн 68 коп.
Зобов'язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_4 залишки транспортного засобу FIAT DUKATO (Фіат Дукато), державний номерний знак НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 липня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2013 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 липня 2013 року скасувати, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення цими судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Судами встановлено, що 23 лютого 2012 року о 09 год. 25 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем CHERY JAGGI, державний номерний знак НОМЕР_1 порушив вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, виїхав на зустрічну полосу руху де допустив зіткнення з автомобілем FIAT DUKATO, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивача.
Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 квітня 2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль FIAT DUKATO отримав технічні пошкодження і був визнаний фізично знищеним.
Вирішуючи питання про вартість матеріальної шкоди, завданої позивачу місцевий суд виходив із висновку судової експертизи про те, що ринкова вартість автомобіля позивача на момент ДТП становила, 70015,59 грн, а на день проведення експертизи - 79 056,92 грн.
Із змісту судового рішення вбачається, що в основу судового рішення судом покладена вартість знищеного автомобіля станом на день проведення судової експертизи.
Між тим згідно зі ст. 1192 цього ж Кодексу з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Зазначені вимоги Закону та роз'яснення пункту 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» місцевим судом не враховані.
Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач вказував, що позивачем неправильно визначений розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля. Вважав, що доказуванню підлягає вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витрати з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд в порушення вимог ст. 303 ЦПК України не звернув належної уваги на неповне з'ясування місцевим судом обставин, які відносяться до предмета доказування, і сам припустився цих же помилок.
Оскільки судами неповно з'ясовані всі обставини, що мають значення для розгляду справи, то ухвалені ними рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд з підстав, встановлених ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 липня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає
Головуючий: Макарчук М.А.
Судді: Леванчук А.О.
Маляренко А.В.
Нагорняк В.А.
Юровська Г.В.