іменем україни
4 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Мартинюка В.І.,
Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 29 травня 2013 року,
У липні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позову банк посилався на те, що ОСОБА_3 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором від
11 вересня 2007 року щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, унаслідок чого виникла кредитна заборгованість, розмір якої на 15 червня 2011 року становить 54 798,60 доларів США. На забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачам.
Посилаючись на положення ЦК України, ЖК України, Законів України «Про іпотеку» й «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ПАТ КБ «ПриватБанк» просило позов задовольнити, стягнути заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 грудня 2011 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Ухвалено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного майна банком з укладенням від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Вирішено питання про поділ судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 29 травня
2013 року заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 грудня 2011 року змінено, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції. Звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у рахунок погашення
54 798,60 доларів США заборгованості за кредитним договором від
11 вересня 2007 року № NKUCG 00000148, яка складається з
36 554,62 доларів США заборгованості за кредитом, 9 581,09 доларів США заборгованості за процентами, 1 360,50 доларів США заборгованості за комісією, 4 663,06 доларів США пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами, а також 31,37 доларів США - штраф (фіксована частина) та 2 607,96 доларів США - штраф (процентна ставка), шляхом її продажу з укладенням ПАТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателем від свого імені договору купівлі-продажу на підставі іпотечного договору від 11 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_6, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також надано банку всі повноваження, необхідні для здійснення продажу, та встановлено початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом). У решті рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, просить заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 29 травня 2013 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Судом установлено, що 11 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 44 000 доларів США строком до 10 вересня 2017 року зі сплатою 11, 04% річних за користування кредитом.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для задоволення вимог банку про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу іпотечного майна банком з укладенням договору купівлі-продажу з будь-якою особою - покупцем.
Апеляційний суд фактично погодився з такими висновками суду першої інстанції при цьому зазначивши, що судом не зроблені висновки щодо визначення порядку звернення стягнення на іпотечне майно, зокрема не встановлена ціна предмету іпотеки, загальний розмір вимог та всі його складові.
У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, 11 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідачі передали в іпотеку банку належну їм на праві спільної власності квартиру
АДРЕСА_1.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, утворилася кредитна заборгованість, розмір якої згідно з наданим банком розрахунком станом на 15 червня 2011 року становить 54 798,60 доларів США, з яких 36 554,62 доларів США - заборгованість за кредитом, 9 581,09 доларів США - заборгованість за процентами, 1 360,50 доларів США - заборгованість за комісією, 4 663,06 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами, а також 31,37 доларів США - штраф (фіксована частина) та 2 607, 96 доларів США - штраф (процентна ставка).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
У п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про
практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Погодившись із судом першої інстанції щодо часткового задоволення позову та змінивши заочне рішення суду першої інстанції в частині викладення резолютивної частини, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 належним чином не виконувались умови кредитного договору та виникла заборгованість за вказаним договором, відповідачами були отримані письмові вимоги позивача про дострокове повернення суми кредиту й, на виконання вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку», належним чином визначено спосіб реалізації предмета іпотеки та його дійсну вартість.
Отже, встановивши фактичні обставини справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам, апеляційний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову щодо звернення стягнення на предмет застави.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону та узгоджується з матеріалам справи.
Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до положень ст. 337 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати
у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, відхилити.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 29 травня
2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
О.В. Кадєтова
В.І. Мартинюк
Г.І. Мостова