"02" грудня 2013 р. Справа № 18/2531/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - Чорнокондратенко І.П. за довіреністю № 1580 від 08.08.2013р.,
відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк", м. Київ, (вх. 3040П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 року у справі № 18/2531/12,
за позовом Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-М", м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення простроченої заборгованості по кредитному договору № 2007-61 від 05.06.2007 року, -
Позивач подав позовну заяву, просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість по кредитному договору № 2007-61 від 05.06.2007 р. в розмірі 4 015 833, 54 грн. із яких: 2 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 1 439 506, 32 грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.06.2009р. по 09.10.2012р.; 181 038,44 грн. пені на прострочені відсотки; 304 700, 80 грн. пені на прострочений кредит; 40 587,97 грн. штрафу на прострочені відсотки; 50 000,00 грн. штрафу на прострочений кредит; витрати, пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 40 158,33 грн.
18.02.2013р. позивач подав до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 2314д, т.2, а.с. 148-156) про стягнення з відповідача 4 119 782, 21 грн., з яких: 2 000 000,00 грн. заборгованості по простроченому кредиту; 1 584 152,03 грн. відсотки за кредитом; 120 498, 68 грн. пені на прострочені відсотки; 270 958,90 грн. пені на прострочений кредит; 44 172, 60 грн. штрафу на прострочені відсотки; 100 000,00 грн. штрафу на прострочений кредит та витрати по сплаті судового збору. Вказана заява була прийнята судом до розгляду (т. 2, а.с. 241).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.03.2013 р. у справі № 18/2531/12 залишено позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог без розгляду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2013 р. у справі № 18/2531/12 апеляційну скаргу АКБ "Східно-Європейський банк" задоволено, ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.03.2013 р. у справі № 18/2531/12 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Полтавської області.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2013р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2013 р. у справі № 18/2531/12 залишено без змін.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.09.2013р. у справі № 18/2531/12 (суддя Іваницький О.Т.) у позові відмовлено повністю, з підстав не надання позивачем належних доказів в обґрунтування обставин, на які позивач посилався; спливу строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду Полтавської області від 06.09.2013р. у справі № 18/2531/12, звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АКБ "Східно-Європейський банк" про стягнення з ТОВ "Астра-М" заборгованості у розмірі 4 119 782, 21 грн. по кредитному договору № 2007-61 від 05.06.2007р. у повному обсязі.
Апелянт вказує, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується видача відповідачу кредиту та наявність заборгованості відповідача перед позивачем; вважає безпідставним залишення без розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог від 15.02.2013 р. з посиланням на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, оскільки до суду 04.03.2013 р. було надано платіжне доручення № 82 від 18.02.2013 р. про оплату судового збору у розмірі 2 079,00 грн.; судом першої інстанції до спірних правовідносин була застосовано позовна давність тривалістю у три роки без урахування пункту 7.12. кредитного договору № 2007-61 від 05.06.2007р., відповідно до якого збільшено строк позовної давності до 5 років, тому звернувшись з позовом до суду 20.12.2012 р. позивач не пропустив строк позовної давності.
Апелянт подав пояснення до апеляційної скарги, в якому з посиланням на постанову Верховного суду України від 27.04.2012р. вказує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, оскільки вважає, що позивач пропустив строки позовної давності для звернення до суду з даним позовом, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 181 038,44 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 304 700,80 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 40 587,97 грн. штрафу за прострочення сплати відсотків, 50 000,00 грн. штрафу за прострочення сплати кредиту є подвійною відповідальністю за одне і те ж саме порушення.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином був повідомлений (т.4, а.с. 30), про причини неприбуття свого представника у судове засідання суд не повідомив.
Відповідно до частини 2 статті 102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Ухвала про прийняття апеляційної скарги винесена Харківським апеляційним господарським судом 07.10.2013р., тобто двомісячний строк її розгляду спливає 07.12.2013 р., клопотання про продовження строків розгляду справи до Харківського апеляційного господарського суду не надходило, отже, у судової колегії відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи. Крім того, ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2013р. та від 11.11.2013р. до відома сторін було доведено, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою перенесення розгляду справи на інший строк та не перешкоджає розгляду справи по суті. Враховуючи, що неприбуття представника відповідача у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи, апеляційна скарга розглядається за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками господарського суду Полтавської області по даній справі, враховуючи наступне.
Як встановлено колегією суддів, 05.06.2007 р. Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський банк" (надалі - Банк) та відповідачем (позичальник) було укладено кредитний договір № 2007-61 (надалі - Кредитний договір) на підставі якого Банк відкрив відповідачу відкличну відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів підприємства в сумі 2 000 000,00 гривень строком з 05.06.2007 р. по 04.06.2008 р., із сплатою 18% річних (т.1, а.с. 11-13).
04.06.2008 р. між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до Кредитного договору відповідно до якого строк дії договору було продовжено з 04.06.2008 р. по 03.06.2009 р. із сплатою 22% річних; кожну суму в межах кредитної лінії Банк надає відповідачу за його письмовим зверненням в межах строку дії кредитної лінії одним або кількома частинами (траншами); письмове звернення подається за підписом відповідача у одному екземплярі та має містити: дату, розмір траншу та строки видачі Банком кредиту; сукупний розмір кредитних коштів, якими може користуватися відповідач одночасно в будь-який момент строку дії кредитної лінії, не перевищує ліміту заборгованості за кредитною лінією (т.1, а.с. 14).
01.12.2008р. між сторонами було укладено додатковий договір № 2 до Кредитного договору, відповідно до якого строк дії договору було визначено з 04.06.2008р. по 03.06.2009р. із сплатою 23% річних починаючи з 01.12.2008р. (т.1, а.с. 15).
27.07.2009р. також між сторонами було укладено додатковий договір № 3 до Кредитного договору, відповідно до якого продовжено до 31.12.2009р. строк дії відкличної відновлювальної кредитної лінії, наданої відповідачу на поповнення обігових коштів підприємства в сумі 2 000 000,00 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 23,0% річних (т.1, а.с. 16).
Відповідно до підпунктів 3.3.1, 3.3.2, 3.3.4 пункту 3.3. Кредитного договору, відповідач зобов'язався використовувати кредит на цілі, зазначені в цьому кредитному договорі, забезпечити повернення усіх траншів, наданих в межах кредитної лінії не пізніше 04.06.2008р. та сплату відсотків за користування кредитом по останній робочий день кожного поточного місяця; кошти на погашення заборгованості направляти на оплату заборгованості у наступній черговості: відшкодування витрат кредитора, пов'язаних з одержанням виконання; прострочені відсотки за користування кредитом, прострочена заборгованість по кредиту, поточні нараховані відсотки по кредиту; поточна заборгованість по кредиту, пені, штрафи.
27.07.2009р. між сторонами було укладено додатковий договір № 3 до Кредитного договору, яким підпункт 3.3.1 пункту 3.3. викладено у наступній редакції: використовувати кредит на цілі, зазначені в цьому кредитному договорі, і забезпечити повернення усіх траншів, наданих в межах кредитної лінії, не пізніше 31.12.2009 р. та сплату відсотків за користування кредитом по останній робочий день кожного поточного місяця із свого поточного рахунку; сплату відсотків за користування кредитом у червні - листопаді 2009р. відповідач здійснює у розмірі 50% від нарахованих по останній робочій день кожного поточного місяця; відповідач зобов'язався сплатити іншу половину нарахованих відсотків за користування кредитом у червні - листопаді 2009 року не пізніше 31.12.2009р.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Кредитного договору, при несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користування кредитом відповідач сплачує Банку пеню, яка нараховується на суму заборгованості за кредитом та відсотками із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за кожен день прострочки; при несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користування кредитом, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі: 2,5% від простроченої суми, якщо вона перевищує 500 000,00 грн., 5% від простроченої суми, якщо вона не перевищує 500 000,00 грн.
У підпунктах 5.2.1., 5.2.2. пункту 5.2. Кредитного договору зазначено, що якщо виникла і триває подія невиконання зобов'язань, сума кредиту, відсотки за користування кредитом, а також інші суми, нараховані згідно з цим кредитним договором, підлягають достроковому поверненню згідно з повідомленням, яке Банк надає відповідачу; відповідач повинен сплатити зазначену в повідомленні суму протягом 1 календарного дня з дати отримання повідомлення.
У пункті 7.10 Кредитного договору зазначено, що цей кредитний договір залишається чинним до дати повної сплати відповідачем заборгованості за цим договором.
Відповідно до пункту 7.12 Кредитного договору, сторони домовились про встановлення строку позовної давності за цим кредитним договором - 5 років.
Вказаний договір було підписано повноважними представниками обох сторін та скріплено їх печатками.
Розглядом матеріалів справи встановлено, що Банк на виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором надав відповідачу кредитні кошти на загальну суму 21 450 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками про рух коштів (отримання кредитних коштів та оплата по Кредитному договору), письмовими зверненнями відповідача про надання кредитних коштів, копіями меморіальних ордерів та не заперечується відповідачем (т.1, а.с. 38-71, 116- 184, т.2, а.с. 1-133).
Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі не виконав, сплатив Банку 19 450 000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 000 000,00 грн.
03.02.2010р. Банк направив відповідачу повідомлення № 2453 з вимогою сплатити протягом одного календарного дня з дати отримання вимоги прострочену заборгованість по Кредитному договору у розмірі 2 000 000, 00 грн. та відсотки за користування кредитними коштами за період з червня 2009 р. по січень 2010 р. включно, а у випадку порушення зазначеного строку оплати, АКБ "Східно-Європейський банк" набуває право звернення стягнення суми заборгованості на предмет забезпечення зобов'язань ТОВ "Астра-М" (т.1, а.с. 17-18). Відповідач отримав вказане повідомлення 10.02.2010 р., але залишив його без задоволення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, Банк 18.12.2012р. звернувся до господарського суду з позовом, просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість по кредитному договору № 2007-61 від 05.06.2007 р. в розмірі 4 015 833, 54 грн., з яких: 2 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 1 439 506, 32 грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.06.2009 по 09.10.2012 р.; 181 038,44 грн. пені на прострочені відсотки; 304 700, 80 грн. пені на прострочений кредит; 40 587,97 грн. штрафу на прострочені відсотки; 50 000,00 грн. штрафу на прострочений кредит; витрати, пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 40 158,33 грн.
18.02.2013р. Банк подав до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 2314д, т.2, а.с. 148-156), про стягнення з відповідача 4 119 782, 21 грн., з яких: 2 000 000,00 грн. заборгованості по простроченому кредиту; 1 584 152,03 грн. відсотки за кредитом; 120 498, 68 грн. пені на прострочені відсотки; 270 958,90 грн. пені на прострочений кредит; 44 172, 60 грн. штрафу на прострочені відсотки; 100 000,00 грн. штрафу на прострочений кредит та витрати по сплаті судового збору, яка була прийнята судом до розгляду (т. 2, а.с. 241).
З матеріалів справи вбачається, що Банк до позовної заяви (вх. № 2916/12 від 18.12.2012р.) додав платіжне доручення № 1134 від 19.11.2012р. на суму 40 158,33 грн. у якості доказі сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону, ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 28.12.2011р. № 4282-VI, розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012р. складав 1 073,00 грн.
Отже, Банк за подання позову мав сплати не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 64 380, 00 грн., а фактично сплатив 40 158,33 грн., на що господарський суд першої інстанції не звернув увагу.
Звертаючись до суду 18.02.2013р. із заявою про збільшення позовних вимог, Банк, відповідно до долученого до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення № 82 від 18.02.2013р. на підставі клопотання (вх. № 3151 від 04.03.2013р.) сплатив судовий збір у розмірі 2 079,00 грн. (т.3, а.с. 11 - 12).
З викладеного вбачається, що Банком за подання позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог було сплачено судовий збір за платіжними дорученнями (№ 1134 від 19.11.2012р. та № 82 від 18.02.2013р.) у розмірі 42 237, 33 грн., а необхідно було сплатити 64 380,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості за Кредитним договором та заборгованості за відсотками.
З урахуванням викладеного, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 2 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту та 1 584 152,03 грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.06.2009 по 01.02.2013 р.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача на те, що одночасне стягнення штрафу та пені є недопустимим, з наступних підстав.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги Банку про стягнення з відповідача: 120 498,68 грн. пені на прострочені відсотки за період з 01.04.2009р. по 01.02.2013р.; 270 958,90 грн. пені на прострочений кредит за період з 03.06.2009р. по 03.07.2010р.; 44 172,60 грн. штрафу на прострочені відсотки за період з 01.04.2009р. по 01.02.2013р.; 100 000,00 грн. штрафу на прострочений кредит.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
Пунктами 4 та 6 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг); штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 ГК України
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 27.04.2012р. у справах № 13/110-11 та № 06/5026/1052/2011.
У справі, що переглядається, Кредитним договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
Оскільки пунктом 7.12 Кредитного договору сторони домовились про встановлення строку позовної давності за цим кредитним договором - 5 років, у зв'язку з чим позов заявлено в межах строку позовної давності, а пеню обраховано відповідно до вимог частини 6 статті 232 ГК України і пункту 4.1. Кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позов (вх. № 1042д від 22.01.2013р., т.1, а. с. 25-28) просить суд першої інстанції застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, як до суми боргу, так і пені та штрафу відповідно до приписів статей 256-257 ЦК України, частини 2 статті 258 ЦК України та частини 6 статті 232 ГК України
Пунктом 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до пункту 7.12 Кредитного договору сторони домовились про встановлення строку позовної давності за цим кредитним договором - 5 років.
Представник Банку у судовому засідання пояснив, що строк позовної давності було продовжено на 5 років для усіх вимог, що випливають з умов Кредитного договору. Зазначене не спростовується матеріалами справи.
Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з пунктом 1 статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
У пункті 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. № 10 зазначено, що за правилами частини 1 статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернуся до суду у межах строків позовної давності.
У зв'язку з цим колегія суддів, перевіривши надані Банком розрахунки, вважає, що задоволенню підлягають вимоги Банку в частині стягнення з відповідача 120 498,68 грн. пені на прострочені відсотки; 270 958, 90 грн. пені на прострочений кредит; 44 172,60 грн. штрафу на прострочені відсотки; 50 000,00 грн. (2 000 000 грн. х 2,5 = 50 000,00 грн.) штрафу на прострочений кредит, а у задоволені вимог щодо стягнення ще 50 000,00 грн. штрафу на прострочений кредит відмовити, як необґрунтовано заявлених до стягнення.
Колегія суддів відхиляє клопотання Банку (вх. 104511 від 06.11.2013р.), про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 6 787,82 грн. за подання апеляційної скарги, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Банк 18.12.2012р. подав до господарського суду позов (вх. № 2916/12 від 18.12.2012р.) зазначивши ціну позову у розмірі 4 015 833, 54 грн., а 18.02.2013р. подав заяву про збільшення позовних вимог зазначивши ціну позову у розмірі 4 119 782,21 грн.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 28.12.2011р. № 4282-VI, розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2012р. - 1 073,00 грн.
До позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог Банк у якості доказів сплати судового збору додав платіжні доручення № 1134 від 19.11.2012р. у розмірі 40 158,33 грн. та № 82 від 18.02.2013р. у розмірі 2 079,00 грн., а всього на суму 42 237,33 грн.
Таким чином, Банк за подання позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог повинен був доплати ще 22 142,67 грн.
Банком за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір за платіжним дорученням № 532 від 10.09.2013р. у розмірі 41 197,82 грн.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону, ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за апеляційне оскарження на рішення суду 50% ставки, що підлягає сплаті при подання позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012р. № 5515-VI розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013р. - 1 147,00 грн.
Отже, Банк за подання апеляційної скарги повинен був сплати 34 410,00 грн., а фактично сплатив 41 197,82 грн.
Зважаючи на те, що Банком при поданні позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог не було додано доказів сплати суми судового збору у встановленому розмірі відповідно до Закону України «Про судовий збір», колегія суддів прийшла до висновку, що згідно з пунктом 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18, у разі прийняття позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК України.
Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір у сумі 83 435, 15 грн. підлягає покладенню на відповідача, оскільки Банком за подання позову та заяви про збільшення позовних вимог сплачено судовий збір у розмірі 42 237,33 грн., а за подання апеляційної скарги за платіжним дорученням № 532 від 10.09.2013р. сплачено судовий збір у розмірі 41 197,82 грн., у зв'язку з чим недоплачена Банком сума у розмірі 15 354, 85 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 року у справі № 18/2531/12 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 року у справі № 18/2531/12 частково скасувати та прийняти нове, виклавши його в наступній редакції.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-М" (проспект 50-річчя Жовтня, 1-Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 32860704) на користь Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" (юридична адреса: бульвар Дружби народів, 17/5, м. Київ, 01000; фактична адреса: вул. Драгомирова,2, оф.1, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 19364130) 2 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 1 584 152,03 грн. відсотків за користування кредитом, 120 498,68 грн. пені на прострочені відсотки, 270 958,90 грн. пені на прострочений кредит, 44 172,60 грн. штрафу на прострочені відсотки, 50 000,00 грн. штрафу на прострочений кредит та 83 435,15 грн. судового збору, у тому числі за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-М" (проспект 50-річчя Жовтня, 1-Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 32860704) на користь Державного бюджету України (УДК у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок отримувача 31216206782003, банк отримувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, код банку отримувача 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001) 15 354, 85 грн. судового збору.
Доручити господарському суду Полтавської області на виконання даної постанови видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 09.12.2013р.
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
Суддя Плахов О.В.
Суддя Шутенко І.А.