73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
10 грудня 2013 р. Справа № 923/1565/13
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "ВДМ Азов-Дон" с. Фрунзе Генічеського району
про стягнення 213974грн. 22коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Лисенко В.П.
від відповідача - уповноважена особа Куртаметов Н.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (відповідач) 191350грн.00коп.основного боргу, 7688грн.44коп. пені, 13394грн.50коп. штрафу, 1541грн.28коп. 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по розрахунках за надані послуги по збиранню сільськогосподарських культур згідно з договором про надання послуг №КО-ХРС-27/13 від 12 червня 2013року.
Відповідач позовні вимоги визнає частково, в частині стягнення 91350грн.00коп. основного боргу, посилаючись на перерахування боргу в іншій частині позову. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, пені та штрафу не визнає, посилаючись на те, що несвоєчасні розрахунки мали місце через форс-мажорні обставини - загибель урожаю зернових.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -
Між товариством з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВДМ Азов-Дон" (відповідач) 12 червня 2013року укладено договір про надання послуг №КО-ХРС-27/13.
Згідно з зазначеним договором позивач зобов'язався в порядку і на умовах даного договору надати відповідачу послуги по збиранню урожаю сільськогосподарських культур на території сільськогосподарських угідь відповідача в узгоджених пунктом 1.2 договору обсягах, а відповідач зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити надані послуги.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином.
Належним виконанням є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону, тобто виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Загальні положення з надання послуг регулюються главою 63 ЦК України, яка є загальною для всіх договорів надання послуг.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір про надання послуг від 12.06.2013року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.
За умовами пункту 3.3 договору загальна вартість наданих послуг (сума до сплати замовником) обчислюється виходячи з актів передачі-приймання наданих послуг, що підписані сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої обов'язки за договором №КО-ХРС-27/13 від 12.06.2013року і надав відповідачу послуги по збиранню сільськогосподарських культур (пшениці) на площі 863га., що підтверджується актом передачі-приймання робіт (надання послуг) №6010 від 17.07.2013року підписаним представниками сторін. Вартість наданих послуг становить 215750грн.00коп.
Відповідно до пункту 3.4 договору про надання послуг оплата вартості наданих послуг здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі актів передачі-приймання послуг в строк не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту.
Свої обов'язки за договором відповідач виконав частково, перерахувавши позивачу 24400грн.00коп. Його борг станом на день звернення з позовом становив 191350грн.00коп.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, оскільки він не виконав його у строк, встановлений договором.
В засідання суду відповідачем надано документальне підтвердження того, що після порушення провадження у справі. Відповідач платіж ним дорученням №605 від 28.11.2013року перерахував позивачу 100000грн.00коп. в рахунок погашення боргу, що не заперечував присутній в засіданні представник позивача.
Таким чином, станом на день вирішення спору борг відповідача становить 91350грн.00коп., тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню в цій частині.
Провадження у справі в частині стягнення 100000грн.00коп. основного боргу судом припиняється на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки матеріалами справи доведено несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1541грн.28коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При порушенні виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо встановлення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.. 61 Конституції України та передбачене ч.2 ст. 231 ГК України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
При укладенні договору про надання послуг №КО-ХРС-27/13 від 12.06.2013року сторони пунктом 5.2 узгодили, що за прострочення оплати наданих послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш ніж 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, відповідач зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь позивача штраф в розмірі 7% від суми заборгованості.
Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору та приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 7688грн.44коп. та штрафу в сумі 13394грн.50коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
При цьому судом відхиляються посилання відповідача на те, що він не зміг здійснити своєчасні розрахунки через форс-мажорні обставини, які виникли у зв'язки з загибеллю врожаю, оскільки жодних належних та допустимих доказів відповідно до ст. 32, 34 ГПК України на підтвердження зазначеного факту суду не надано.
З урахуванням вищезазначеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача судом стягується 91350грн.00коп. основного боргу, 7688грн.44коп. пені, 1541грн.28коп. 3% річних, 13394грн. 50коп. штрафу.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВДМ Азов-Дон" с. Фрунзе Генічеського району Херсонської області, вул. Великі Берестяни, 50, ідентифікаційний код 34608527, інші реквізити суду не відомі на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" м. Київ, вул. Саксаганського, 1, р/рахунок 26007010091816 у ПАТ «Банк-Восток», МФО 307123, ідентифікаційний код 37702357 - 91350грн.00коп. основного боргу, 7688грн. 44коп. пені, 1541грн. 28коп. 3% річних, 13394грн. 50коп. штрафу, 4279грн. 48 коп. судового збору.
2.Припинити провадження у справі в частині стягнення 100000грн.00коп. основного боргу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11 грудня 2013р.
Суддя З.І. Ємленінова