9 грудня 2013 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Луспеник Д.Д., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_2, до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визнання недійсними рішення виконавчого комітету, свідоцтва про право власності на квартиру, договору купівлі-продажу квартири та визнання права на квартиру,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_2, звернулися до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету заводу «Електродвигун», як колишні працівники заводу, разом з двома дітьми проживають в квартирі АДРЕСА_1 з 1989 року. Спочатку проживали за тимчасовою пропискою, як і інші мешканці гуртожитку, а в подальшому без реєстрації. У 2012 році їм стало відомо про те, що на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 29 квітня 2009 року ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на цю квартиру, яку вона згодом продала ОСОБА_7, що підтверджується договором купівлі-продажу від 8 вересня 2012 року. Вважають, що проживають в спірній квартирі на законних підставах, а ОСОБА_6 оформила право власності на цю квартиру на підставі фіктивних документів.
Ураховуючи викладене, позивачі, уточнивши позовні вимоги, просили суд визнати недійсними рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 29 квітня 2009 № 112, свідоцтво про право власності на житло від 29 квітня 2009 року, видане ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений 8 вересня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7; визнати за ними право на спірну квартиру.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_2, просять оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень й доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності зазначених судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_2, до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визнання недійсними рішення виконавчого комітету, свідоцтва про право власності на квартиру, договору купівлі-продажу квартири та визнання права на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2013 року відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ Д.Д. Луспеник