11 грудня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Мазур Л.М., Нагорняка В.А.,
Маляренка А.В., Писаної Т.О.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, Комунальне підприємство «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», про зміну розміру часток будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2013 року,
У березні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном.
ОСОБА_3 посилалась на те, що вона є співвласником 4/25 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05 березня 2008 року. Співвласником 13/50 частини вказаного житлового будинку є ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом № 346 від 18 вересня 2005 року. Відповідно до рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 грудня 2010 року ОСОБА_4 було виділено в натурі частку, що складає 13/50 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з відповідною часткою господарських будівель та споруд, до складу якої входить: будинок під літ. «Е», який складається з приміщень: коридор 4-1, кухня 4-2, кімната 4-3 житловою площею 12,4 кв. м, кімната 4-4 житловою площею 10,4 кв. м та господарська будівля, вбиральня під літ. «Г».
Зазначала, що відповідачкою у червні 2008 року було зведено будівлю площею 51,6 кв. м. (6 м х 8,6 м), яка в технічному паспорті на житловий будинок № 1201 від 25 червня 2008 року позначена в примітці під літ. «Н» як літня кухня - збудовано самовільно.
Зазначена будівля зведена відповідачем самочинно, без відповідних дозвільних документів, без отримання згоди на те позивачки, та збудована впритул до господарської будівлі (сараю) позивачки, перешкоджаючи останній вільно користуватися та обслуговувати власний сарай, розташований на цій земельній ділянці та зазначений на викопіюванні схематичного плану будівельного кварталу № 226 м. Вінниці під літ. «Б», що міститься в технічному паспорті та в кадастровому плані земельної ділянки.
ОСОБА_3, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_4 права користування нерухомим майном, а саме: сараєм, позначеним в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок за реєстровим № 1201 від 25 червня 2008 року та в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок за реєстровим № 1201 від 06 червня 2011 року під літ. «Б», шляхом зобов'язання ОСОБА_4 знести за власний рахунок самовільно збудовану нею будівлю літньої кухні, яка позначена в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок за реєстровим № 1201 від 25 червня 2008 року та в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок за реєстровим № 1201 від 06 червня 2011 року під літ. «Н», площею 51,6 кв. м.
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зміну розміру часток будинку.
ОСОБА_4 свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником 13/50 частки будинку по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом № 346 про право приватної власності на будівлю, виданим 18 вересня 1995 року на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів № 571 від 31 серпня 1995 року.
Вказана частка будинку розміщена на земельній ділянці площею 252 кв. м, що була передана ОСОБА_4 у власність рішенням 16-ї сесії 6-го скликання Вінницької міської ради від 27 грудня 2011 року № 596 та підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 304894, виданим 27 квітня 2012 року, зареєстрованим за № 05010001002824.
У 2008 році на земельній ділянці, що в даний час перебуває у її власності, остання побудувала літню кухню під літ. «Н», підвал під літ. «п/Н» та вбиральню під літ. «Д». Зазначені будівлі було прийнято до експлуатації, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 01 червня 2012 року № 191121849452.
У зв'язку із закінченням будівництва та прийняттям об'єктів до експлуатації для проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_4 звернулась до співвласників житлового будинку для отримання погодження, однак згода на зміну частки була надана лише представником ОСОБА_7 Тому ОСОБА_4 звернулась для вирішення даного питання в судовому порядку.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2012 року були об'єднані вимоги за вищезазначеними позовами у одне провадження.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування нерухомим майном, а саме: сараєм, позначеним у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок за реєстровим № 1201 від 25 червня 2008 року та в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок за реєстровим № 1201 від 06 червня 2011 року під літ. «Б», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 знести за власний рахунок самовільно збудовану нею будівлю літньої кухні, яка позначена в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок за реєстровим № 1201 від 25 червня 2008 року та в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок за реєстровим № 1201 від 06 червня 2011 року під літ. «Н» площею 51,6 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачені останньою судові витрати в сумі 08 грн 50 коп. судового збору та 37 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, витрати на правову допомогу в сумі 5 тис. грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачені нею кошти зі сплати експертних послуг в сумі 4 219 грн 20 грн. У задоволенні зустрічному позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судові рішення не відповідають вказаним вимогам.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 є співвласником 4/25 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05 березня 2008 року.
ОСОБА_4 є співвласником 13/50 частини вказаного житлового будинку на підставі свідоцтва № 346 про право приватної власності на будівлю від 18 вересня 1995 року, що також підтверджується технічним паспортом, виготовленим в КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» реєстровий № 1201.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 грудня 2010 року ОСОБА_4 на праві власності було виділено частку, що складає 13/50 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за вище зазначеною адресою, з відповідною часткою господарських будівель та споруд, до складу якої входить будинок під літ. «Е», який складається з приміщень: коридор 4-1, кухня 4-2, кімната 4-3 житловою площею 12,4 кв. м, кімната 4-4 житловою площею 10,4 кв. м, та господарської будівлі, вбиральні під літ. «Г». Вказане рішення набрало законної сили 17 грудня 2010 року. Вказана частка будинку розміщена на земельній ділянці площею 252 кв. м, що була передана останній у власність рішенням 16-ї сесії 6-го скликання Вінницької міської ради від 27 грудня 2011 року № 596, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 304894, виданим 27 квітня 2012 року, зареєстрованим за № 05010001002824.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 квітня 2011 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, третя особа - Вінницька міська рада, про встановлення порядку володіння та користування спільною земельною ділянкою задоволено. Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 914 кв. м, розташованою у по АДРЕСА_1. Визначено земельну ділянку, якою користується ОСОБА_4 площею 237 кв. м. Залишено у спільному користуванні земельну ділянку площею 2 кв. м.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 31 травня 2011 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 квітня 2011 року відхилено, з мотивів того, що встановлення порядку користування земельною ділянкою, на якому наполягає остання у своїй апеляційній скарзі є неможливим в силу того, що відсутнє рішення суду про знесення самовільно побудованої ОСОБА_4 господарської будівлі - літньої кухні.
Також встановлено, що ОСОБА_4 у червні 2008 року було зведено будівлю площею 51,6 кв. м (6 м х 8,6 м), яка в технічному паспорті на житловий будинок № 1201 від 25 червня 2008 року позначена в примітці під літ. «Н» як літня кухня.
Згідно з технічним паспортом на будинок від 06 червня 2011 року вказану прибудову (літню кухню) було побудовано ОСОБА_4 самочинно.
Висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1977/2848 судової будівельно-технічної експертизи від 26 березня 2012 року встановлено, що в межах земельної ділянки, закріпленої за будинком по АДРЕСА_1, здійснюється будівництво будівлі з цокольним поверхом, позначений у технічному паспорті БТІ за № 2293/1201 від 25 червня 2008 року на схематичному плані будівельного кварталу № 226 під літ. «Н», за назвою «літня кухня». Але слід зауважити, що за основними будівельними характеристиками та архітектурно-планувальними рішеннями дане незавершене будівництво найбільш вірогідно відноситься до будівель житлового призначення та ведеться практично у притул до існуючої господарської будівлі - сараю під літ. «Б». При замірах фактична відстань від незавершеного будівництва будівлі під літ. «Н» до сараю літ. «Б» склала від 0,16 м до 0,58 м, що значно менше 1,0 м, що створює перешкоди для догляду за будівлями і здійсненні поточного ремонту відповідно до вимог ч. 3, п. 3.25*, ДБН 360-92**. Також забудовником порушено протипожежні вимоги та інші «істотні» вимоги нормативно-правових актів з питань будівництва, чинних на території України станом на час проведення дослідження.
Висновок судової будівельно-технічної додаткової експертизи від 27 червня 2013 року Подільського центру судових експертиз № 1354/1 надає відповідь щодо відстані між самовільно збудованою спірною будівлею, відповідно до норм ДБН, тощо. Зокрема, відстань від стіни літньої кухні літ. «Н» та підвалу літ. «п/Н», які збудовані ОСОБА_4 до стіни сараю літ. «Б», яким фактично користується ОСОБА_3 та ОСОБА_5 фактично становить від 0,16 м до 0,5 м, що створює перешкоди для догляду за будівлею і здійснення поточного ремонту і є порушенням будівельних норм, які діють на Україні ДБН 360-92** п. 3.25*; станом на час проведення дослідження виявлено: масове руйнування дерев'яно-валькованих стін, прогин покриття сараю літ. «Б»; стан зовнішніх стін, покриття сараю літ. «Б», що розташований по АДРЕСА_1, знаходиться в аварійному стані та неможливо гарантувати цілісність конструкцій.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що будівля, означена в технічному паспорті під літ. «Н», збудована впритул до існуючої господарської будівлі - сараю під літ. «Б» (законної власності позивачки) та створює перешкоди для догляду за будівлею і здійсненні поточного ремонту.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4 не надала суду належних та допустимих доказів того, що прибудова здійснена нею за власні кошти відповідно до ст. 376 ЦК України, проведена з дозволу виконкому Вінницької міської ради та за згодою решти учасників спільної часткової власності відповідно до будівельних та інших норм і правил. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що частки сторін у спільній частковій власності у житловому будинку вже визначені правовстановлюючими документами, здійснення добудови не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності згідно зі ст. 357 ЦК України, а тому підстав для їх зміни немає.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 1354 та висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1354/1, складеного 27 червня 2013 року Подільським центром судових експертиз, сарай літ. «Б», що розташований по АДРЕСА_1, збудований у 1935 році.
Згідно з правовстановлюючими документами ОСОБА_3 є власником 1/2 частини сараю літ. «Б». Експертом під час проведення обстеження встановлено, що сарай літ. «Б» розділений на дві частини, якими фактично користуються ОСОБА_3 та ОСОБА_5
Із матеріалів інвентарної справи та висновку експерта вбачається, що літня кухня під літ. «Н» щодо якої заявлено позов про знесення межує лише з частиною сараю під літ. «Б», а тому суд дійшов передчасного висновку про те, що саме ОСОБА_3 не може обслуговувати належну їй частку сараю.
Крім того, згідно з висновком експерта ТОВ «Подільський центр судових експертиз» згідно ДБН В2.2.-15-2005 «Житлові будинки основні положення», ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських населених пунктів» блокування будівель та споруд в межах однієї земельної ділянки одна до одної дозволяється.
У висновку експертизи ТОВ «Подільський центр судових експертиз» (на питання № 6: чи наявний на даний час ризик випадкового пошкодження чи знищення в майбутньому в зв'язку з будівництвом літньої кухні під літ. «Н») експертом зазначено, що для надання остаточного висновку необхідно провести інженерні роботи з метою визначення, чи змінились фізико-механічні властивості грунта, що могло погіршити технічний стан сараю внаслідок будівництва літньої кухні.
Вирішуючи спір, суд дійшов передчасного висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку руйнування сараю під літ. «Б» та будівництва літньої кухні під літ. «Н».
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 214, 303, 316 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги про те, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08 серпня 2013 року проведено державну реєстрацію права власності на будинок ОСОБА_4, в тому числі на спірну літню кухню, і залишив рішення суду першої інстанції про зобов'язання ОСОБА_4 знести за власний рахунок самовільно збудовану нею будівлю літньої кухні без змін.
Вирішуючи спір, суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; суд не з'ясував усіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.
Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим судом, так і апеляційним судом, то судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана
7
Справа № 6-42458св13
Головуючий у першій інстанції Клапоущак С.Ю.
Доповідач Нагорняк В.А.