23 квітня 2009 р.
№ В7/4276-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
М. Остапенка,
суддів:
Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Приватного підприємства (ПП) "БАТ-2006"
на постанову
від 09.02.2009
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі
№ В7/4276-08
за заявою
ПП "БАТ-2006"
про
видачу виконавчого документа
за позовом
ПП "БАТ-2006"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) юридична компанія "Альфа"
про
визнання права власності
В судове засідання представники сторін не з'явились
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
Міжрегіональний третейський суд при Українській третейській організації підприємств та фінансових установ, розглянувши позов приватного підприємства "БАТ -2006" до ТОВ "Юридична компанія "Альфа" про визнання права власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна - будівлю телефонної станції загальною площею 61,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Автотранспортна, 2Т та заборони відповідача здійснювати дії, спрямовані на обмеження права власності позивача, рішенням від 15.08.2006 у справі № 05/04/06 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Рішення третейського суду мотивоване наступним.
15.06.2006 між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу № 75, за умовами якого позивач здійснив відчуження на користь відповідача об'єкту нерухомого майна - будівлі телефонної станції площею 61,6 кв.м., розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 2Т.
Відповідно до положень ст. 687 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, з моменту проведення яких договір є укладеним (ст. 640 Цивільного кодексу України). У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним (ст. 220 Цивільного кодексу України).
Обов'язок відповідача нотаріально посвідчити договір не виконаний.
Не надано суду доказів про виконання сторонами інших умов договору.
Зазначені обставини стали підставою для визнання за позивачем (продавцем) права власності на майно, яке було предметом договору купівлі-продажу.
Подані позивачем до суду листи-вимоги відповідача про передачу йому майна, є підставою для заборони відповідача вчиняти протиправні дії.
Ухвалою міжрегіонального третейського суду від 28.01.2008 виправлені помилки у рішенні від 15.08.2006.
Ухвала про виправлення помилки мотивована таким.
Відповідно до поданого позивачем, разом з заявою про виправлення помилки у рішенні зі справи, паспорта (інвентаризаційна справа 29691) КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації від 20.07.2007 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 2 розташовані будівлі та споруди, а саме :
-будівля телефонної станції ( літ "БК-1" з прибудовою літ ВК1 -1) має загальну площу 115,9 кв.м.;
-будівля майстерні ( літ БЛ-1) має загальну площу 17,9 кв.м.;
-вбиральня (БМ-1) має загальну площу 11,6 кв.м.
Крім того, будівля телефонної станції знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна,2.
А тому подані позивачем дані інвентаризаційної справи об'єкту, що знаходиться по вул.Автотранспортній, 2, визнані третейським судом як допущені ним помилки при ухваленні рішення. Цією ухвалою визнане право власності позивача на об'єкти нерухомого майна відповідно до інвентаризаційної справи та за уточненою адресою.
Позивач звернувся до державного реєстратора про реєстрацію його права власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішення третейського суду.
05.05.2008 державний реєстратор надіслав позивачу лист, яким повідомляє, що згідно з інвентарної справи державна реєстрація права власності на вищевказане нерухоме майно за ПП "БАТ-2006" не проводилася. А тому неможливо встановити чи належало вищевказане нерухоме майно продавцю за договором купівлі-продажу.
Крім того, у відповідності до вимог частини 3 статті 55 Закону України "Про третейські суди" виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа, якого не було надано для розгляду державному реєстратору.
Приватне підприємство "БАТ -2006" звернулося до господарського суду з заявою про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду про визнання права власності та заборону вчиняти певні дії.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2008 (суддя Л.Коваль), яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2009 (колегія суддів: В.Крутовських, А.Дмитренко, А.Прокопенко) у прийнятті заяви про видачу виконавчого документа відмовлено.
Ухвала та постанова суду мотивовані тим, що в рішенні третейського суду виключно йдеться про визнання права власності і не зазначається про виконання певних дій (передачу майна, видачу документів, що посвідчують відповідне право, тощо), а тому виконання такого рішення шляхом видачі наказу не потребується.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ПП "БАТ-2006" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень ч. 3 ст. 55 Закону України "Про третейські суди", просить ухвалу та постанову скасувати, зобов'язавши господарський суд видати виконавчий документ.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.
Положеннями статті 11 Цивільного кодексу України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, такими підставами є, зокрема, договори та інші правочини.
Договір купівлі-продажу від 15.06.2006, відповідно до якого ПП "ВАТ-2006" є продавцем майна, не є договором, на підставі якого у ПП "БАТ-2006" виникло право власності на майно, оскільки продавець уже повинен володіти правом власності. А тому реєстрація права власності продавця на підставі цього договору суперечить положенням статті 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, одним із яких є визнання права. Звертаючись до суду з позовом про визнання права, позивач вказує особу, яка таке право не визнає. Рішення третейського суду про визнання права власності позивача (продавця) за наслідками оцінки договору купівлі-продажу як нікчемного, не є спором між власником майна та державним реєстратором, а тому примусове виконання такого рішення шляхом видачі виконавчого документа не передбачене.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу приватного підприємства "БАТ-2006" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2009 у справі № В7/4276-08 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко