30 квітня 2009 р.
№ 32/8-37/331
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Дерепи В.І.,
суддів :
Грека Б.М. -(доповідача у справі),
Черкащенка М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 05.03.09
у справі
№ 32/8-37/331
господарського суду
м. Києва
за позовом
Компанії "Вьорваг Фарма Гмб Х Ко КГ"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"
про
стягнення 20969,74 грн.
за участю представників від:
позивача
Мішаніна І.Г. (дов. від 02.03.09)
відповідача
Бойко І.Ю. (дов. від 10.11.08), Галич М.Д. (дов. від 09.01.09)
Компанія "Вьорваг Фарма Гмб Х Ко КГ" звернулася до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" 19877,06 євро заборгованості та 1092,68 євро пені, 18616,81 грн. оплати послуг адвоката.
Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням господарського суду м. Києва від 29.12.08 (суддя -Кондратова І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.09 (колегія судів у складі: головуючого-судді Моторного О.А., суддів: Кошіля В.В., Шапрана В.В.), позов задоволено повністю з підстав наявності непогашеної заборгованості.
Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, провадження у справі припинити. Касаційна скарга мотивована тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.11.05 між сторонами укладений договір про дистриб'юторство, за умовами якого, відповідач повинен купувати у позивача товари та продавати їх від свого імені, за свій рахунок та на свій ризик своїм клієнтам на території України. Позивач поставив відповідачу товар згідно рахунку-фактури №193996 на суму 11213,09 євро, а відповідно до товарно-транспортної накладної від 16.05.07 позивач надав перевізнику товар згідно рахунку-фактури №212061 на суму 15163,97 євро.
Відповідач отриманий товар оплатив частково, в сумі 6500 євро. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій вказали на те, що рахунок-фактура №193996 від 01.03.07 залишився неоплаченим на суму 9213,09 євро, а рахунок-фактура №212061 від 09.05.07 -на суму 10663,97 євро, тому суди зазначили, що сума заборгованості разом із сумою пені підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне погодитися з такими висновками, оскільки судами виконано вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 21.08.08 у цій справі та достовірно встановив факт поставки, її вартість та стан розрахунків між сторонами. За таких обставин, враховуючи вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суди правомірно задовольнили позов в частині стягнення основної заборгованості та пені.
Втім, суд касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій в частині стягнення адвокатських витрат. Так, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. В матеріалах справи відсутні докази перерахування позивачем коштів на користь адвоката (квитанції, платіжні доручення, чи інші фінансові документи), а суди їх не витребували. Тому рішення та постанова в частині стягнення адвокатських витрат підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд. В решті судові акти підлягають залишенню без змін.
Доводи касаційної скарги про те, що спір не підвідомчий господарським судам не приймаються до уваги, оскільки вони були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій та обґрунтовано ними відхилені. Так, з цього приводу апеляційним судом встановлено, що статтею 38 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” передбачено, спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Пунктом 2 параграфу 9 договору про дистриб'юторство від 21.11.05 сторони визначили, що всі спори, які випливають із даного договору, а також окремих замовлень дистриб'ютора у позивача, або ті, що відносяться до порушення, анулювання або недійсності даного договору будуть підлягати вирішенню відповідно до Зводу положень про арбітражний суд Міжнародної торгової палати наступним чином: Арбітражний суд в місті Києві приймає рішення і керується господарським правом України.
Відповідно до п. 5 роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/608 „Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій” сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду. Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном. Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).
Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України „Про міжнародний комерційний арбітраж”, згідно з пунктом 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.
Оскільки сторони в арбітражній угоді зазначили арбітражну установу, якої не існує, і відповідач просив про припинення провадження у справі після подання своєї першої заяви щодо суті спору, даний спір відповідно до ст.ст. 1, 12, 15, 123, 124 ГПК України підвідомчий та підсудний господарському суду, а, отже, відсутні правові підстави для припинення провадження у справі.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі в частині стягнення основної заборгованості та пені, а тому, постанову апеляційного господарського суду в цій частині слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні. В частині стягнення адвокатських витрат судові акти підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" задовольнити частково, рішення господарського суду м. Києва від 29.12.08 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.09 у справі № 32/8-37/331 скасувати в частині стягнення 18616,81 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва. В решті рішення господарського суду м. Києва від 29.12.08 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.09 у справі № 32/8-37/331 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
М. Черкащенко