ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 20/51
21.04.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»
до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»
(Головне комерційне управління)
про стягнення 5 630,63рн.
Суддя Палій В.В.
Секретар Молочна Н.С.
Представники:
Від позивача Добровольський А.Т.- предст. (дов. від 27.08.2008р.),
Від відповідача Гудзь В.М.- пров. юрисконсульт (дов. від 30.12.2008р.), Бодрова С.В. -
предст. (дов. від 30.12.2008р.)
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 630,63грн. майнової шкоди, завданої внаслідок недостачі вантажу (часткової втрати), що був прийнятий відповідачем до перевезення.
Ухвалою суду від 03.04.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/51 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 21.04.2009р.
У судовому засіданні 21.04.2009р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з посиланням на недотримання позивачем досудового претензійного порядку вирішення спору, оскільки претензію позивача не було прийнято до розгляду по суті.
Представник позивача надав суду додаткові письмові обґрунтування до позовної заяви, відповідно до яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
07.03.2008р. між ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»(покупець) та KAFTON TRADE, INC (продавець) укладено Контракт купівлі-продажу №07/08, відповідно до умов якого продавець поставляє покупцю продукцію, асортимент, якість, кількість, ціна, строки та умови поставки якої визначені у Додатках до даного Контракту, які є його невід'ємною частиною, а покупець оплачує відвантажену продукцію на умовах, визначених даним Контрактом.
Відповідно до умов п. 2.3 договору відвантаження по Контракту починається після виконання покупцем умов отримання залізничною станцією вантажовідправника телеграм про підтвердження перевезення та оплати на території України, а також отримання від покупця інструкцій з оформлення залізничних накладних для безперешкодного проходження вантажу по території Російської Федерації та по території України.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки покупцем за продукцію здійснюються протягом 3-х банківських днів від дати оформлення вантажної митної декларації у режимі «ИМ40»та надходження продукції на станцію Нікополь, Придніпровської залізниці, за наявності наступних оригіналів документів, які надаються продавцем:
- рахунків-фактур (інвойсу) на оплату;
- реєстру вагонів із зазначенням якісних характеристик, номеру квитанції УМВС, фактичної та сухої ваги.
Датою надходження на станцію призначення та датою переходу права власності на поставлену продукцію вважається дата штемпеля на станції Нікополь на залізничній накладній (УМВС).
На виконання умов Контракту KAFTON TRADE, INC виставило позивачу інвойси на оплату вартості коксу кам'яновугільного: №0107/3 від 01.07.2008р. на суму 58 125,60 доларів США (вартість однієї тони складає 270,00 доларів США); №0107/4 від 01.07.2008р. на суму 89 610,30 доларів США (вартість однієї тони складає 270,00 доларів США).
Позивач здійснив оплату коксу згідно умов Контракту, що підтверджується платіжним дорученням(МТ103) №3461 від 22.07.2008р., копія якого містяться у матеріалах справи.
25.06.2008р. відповідно до накладної №Д 0847707 ТОО «Сари-Арка Спецкокс»було відправлено на адресу позивача вагон №67380584 з вантажем -кокс кам'яновугільний (спецкокс фракції 10-25 мм), вагою 65 000 кг. «навалом». У графі 45 зазначеної накладної відсутні відмітки вантажовідправника про здійснення опломбування вантажу, а в графі 13 визначено, що вага вантажу встановлена вантажовідправником.
25.06.2008р. відповідно до накладної №Д 0847710 ТОО «Сари-Арка Спецкокс»було відправлено на адресу позивача вагон №62831516 з вантажем -кокс кам'яновугільний (спецкокс фракції 10-25 мм), вагою 65 000 кг. «навалом». У графі 45 зазначеної накладної відсутні відмітки вантажовідправника про здійснення опломбування вантажу, а в графі 13 визначено, що вага вантажу встановлена вантажовідправником.
Навантаження здійснювалось засобами вантажовідправника (оскільки інше не зазначено у графі накладних «Погружено»- п. 4 §3 ст. 23 Багатосторонньої угоди (не СНД), Країни - учасниці, від 01.11.1951, "Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС)"). При завантаженні перевірка ваги залізницею відправлення не здійснювалась, про що свідчить відсутність запису у графі «Вес, определенный железной дорогой».
Комерційним актом серії А №049807 від 07.07.2008р., що складений станцією Нікополь Придніпровської залізниці у вагоні №67380584, який слідував без охорони та супроводу, було виявлено нестачу 2600 кг. коксу кам'яновугільного. Вказаним актом було встановлено, що вантаж у вагоні вміститися міг, у накладній рівень завантаження та маркування не вказані; в дійсності завантаження відповідне акту загальної форми №8164, завантаження шапкою вище рівня бортів 20 см., вантаж не маркований, над першими люками заглиблення розміром 300 х 280 х20 см., над 7-ми люками заглиблення розмірами 150 х 280 х 100 см. Двері та люки закриті, течії вантажу не було. З моменту прибуття до комперевантаження вагон знаходився під охороною чергових прийомоздавачів станції. При повторному перевантаженні недостача підтвердилась.
Комерційним актом №576659від 07.07.2008р., що складений станцією Куп'янськ - Сортувальний у вагоні №62831516, який слідував без охорони та супроводу, було виявлено нестачу 4100кг. коксу кам'яновугільного. Вказаним актом було встановлено, що навантаження у вагоні нерівномірне, нижче бортів 150 мм, із західної сторони до торцевих дверей є скіс 2000 х 2000 та глибиною 1 000мм. Двері та люки щільно закриті. Течії вантажу немає. При комісійному перевантаженні даного вагону у присутності комісії на 150 з.в. виявилось у вагоні 62831516 брутто 83200 кг, тара 22300 кг, нетто 60900кг, тобто проти документу 4100 кг. Кінцеву недостачу встановить станція призначення при розвантаженні та протарці вагона. Станцією Нікополь Придніпровської залізниці при видачі вантажу різниці проти комерційного акту не встановлено, про що зроблена відмітка у акті.
13.02.2009 позивачем було надіслано на адресу Головного комерційного управління Укрзалізниці претензії за вих. №621-7528\4016 та №622-7578/4016 з вимогою про відшкодування вартості втраченого вантажу у розмірі 5 630,63грн.
Головне комерційне управління Укрзалізниці своїми листами за вих. №ЦМ-ЦКЗХ-5/09 від 23.02.2009р. та №ЦМ-ЦКЗХ-6/09 від 23.02.2009р. повернуло претензії без розгляду по суті, посилаючись на те, що до претензії не додано рахунків іноземного постачальника -відправника вантажу ТОО «Сари-Арка Спецкокс», а додано копії інвойсів KAFTON TRADE, INC, яка не є стороною за даним перевезенням.
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про відшкодування майнової шкоди, у вигляді суми недостачі вантажу у розмірі 5630,63грн.
Відповідач у відзиві заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не було дотримано обов'язкового претензійного порядку до звернення з позовом до суду, так як відповідач не прийняв претензії позивача до розгляду по суті. Крім того, відповідач зазначає, що для визначення вартості втраченого вантажу позивачем не було надано рахунків іноземного постачальника -відправника вантажу ТОО «Сари-Арка Спецкокс», а додано копії інвойсів KAFTON TRADE, INC, яка не є стороною за даним перевезенням.
Дослідивши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Багатостороння угода (не СНД), Країни - учасниці, від 01.11.1951, "Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС)" є чинною в Україні відповідно до Закону України «Про правонаступництво України»та «Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів».
Окрім того, додатково у постанові КМУ від 03.04.1993р. №246 «Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення»зазначено про приєднання Державної адміністрації залізничного транспорту України до цих угод і про необхідність залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам та вантажоодержувачам України забезпечити виконання цих угод.
Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) (&1 ст. 30, ст.29) та Конвенція про міжнародні залізничні перевезення «КОТІФ»передбачають обов'язковий досудовий претензійний порядок врегулювання спору.
Матеріали справи №20/51 містять докази звернення позивача з претензією до єдиного компетентного органу в Україні для розгляду претензій, який визначений додатком №19 Угоди -Головного комерційного управління «Укрзалізниці»(відповідача по справі).
При цьому Угода не містить вказівки про те, що позов може бути поданий до залізниці лише після прийняття претензії залізницею до розгляду по суті, про що вказує відповідач. Як вбачається із пояснень позивача, ним були додані до претензії ті документи (зокрема інвойси KAFTON TRADE, INC), які, на думку позивача, є підставою для визначення вартості вантажу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано обов'язковий досудовий претензійний порядок врегулювання спору.
Відповідно до § 5, § 6 ст. 8 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення договір перевезення вважається укладеним з моменту приймання станцією відправлення вантажу та накладної до перевезення. Приймання до перевезення засвідчується накладенням на накладну календарного штемпеля станції відправлення. Крім того, станція відправлення повинна проставити календарний штемпель на додаткових листах, які прикріплені до накладної у відповідності до § 12 статті 7.
Календарний штемпель має бути накладений негайно після здачі відправником всіх вантажів, перерахований у накладній, та після оплати ним прийнятих на себе платежів у відповідності до внутрішніх правил, які діють на залізничній дорозі відправлення.
Після накладення штемпелю накладна є доказом укладення договору перевезення.
Як вбачається із доданих до позовної заяви накладних №Д 0847707, №Д 0847710 станцією Кизилжар Казахстан було прийнято вантаж до перевезення, що підтверджується накладенням календарного штемпеля станції відправлення 25.06.2008р. відповідно.
Відповідно до &7 ст. 9 Угоди вантажі, які перевозяться у відкритому пересувному складі без накриття брезентами, приймаються до перевезення із обов'язком зазначенням у накладній: тільки маси вантажу, якщо загальна кількість місць більше 100. У цьому випадку у накладній у графі «Число місць»відправник повинен вказати «Навалом».
Додані до позовної заяви накладні у графі «Число місць»містять вказівку «Навал».
Відповідно до § 1 ст. 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення по накладній СМГС, відповідальна за виконання договору перевезення на всьому шляху слідування вантажу до його видачі на станції призначення. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено, що кожна наступна залізниця, яка приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає тим самим в цей договір перевезення та приймає на себе зобов'язання по цьому договору.
Параграфом 1 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що залізниця відповідальна в межах умов, які встановлені цим розділом за прострочку доставки вантажу та за шкоду, яка виникає у зв'язку з повною або частковою втратою, недостачею маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам за час з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі його на станції призначення.
Параграфом 3 цієї ж статті встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, зменшення маси, пошкодження, псування або зниження по іншим причинам якості вантажу, який прийнятий до перевезення, якщо повна або часткова втрата, зменшення маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам виникли, зокрема, внаслідок перевезення у відкритому рухомому складі вантажів, які допущені до такого перевезення внутрішніми правилами, які діють на залізниці відправлення (п. 5).
Крім цього, параграфом 9 цієї ж статті визначено, що якщо по обставинам справи виявиться, що повна або часткова втрата, нестача маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам могли відбутися внаслідок обставин, які викладені в пунктах 2, 4 - 13 § 3 цієї статті, то вважається, що втрата виникла внаслідок цих обставин, доки відправник або отримувач не доведе протилежного.
Параграфом 6 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що внесені в накладну відомості про масу вантажу та кількість вантажних місць тільки тоді можуть слугувати доказами проти залізниці:
1) якщо перевірка маси вантажу була виконана залізницею, відомості про масу вантажу внесені в графу „Маса (в кг) визначена залізницею” і засвідчені нею в графі „Штемпель станції зважування, підпис”;
2) якщо перевірка кількості місць вантажу була виконана залізницею, відомості про кількість місць внесені в накладну в графу „Відмітки залізниці” і засвідчені в ній підписом працівника і накладенням календарного штемпелю станції.
Відповідно до п. 4 &3 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення факт завантаження вантажу у вагон відправником встановлюється на підставі запису, який зроблений у накладній у графі «Завантажено»у відповідності до &4 статті 9; якщо у графі відсутні відомості про те, ким завантажений вантаж, вважається, що завантаження здійснювалось відправником.
Додані до позовної зави накладні №Д 0847707, №Д 0847710 не містять відомостей у графі «Завантажено»про те, ким завантажений вантаж, відповідно, суд приходить до висновку, що вантаж був завантажений саме відправником - ТОО «Сари-Арка Спецкокс».
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема шляхом: відшкодування збитків.
Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема такі як відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки завантаження здійснювалось силами відправника без перевірки маси вантажу залізницею; перевезення вантажу здійснювалось у відкритому рухомому складі, які допущені до такого перевезення внутрішніми правилами, які діють на залізниці відправлення. У той же час, відповідно до пункту 5 параграфу 3 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, зменшення маси, пошкодження, псування або зниження по іншим причинам якості вантажу, який прийнятий до перевезення, якщо повна або часткова втрата, зменшення маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам виникли внаслідок перевезення у відкритому рухомому складі вантажів, які допущені до такого перевезення внутрішніми правилами, які діють на залізниці відправлення. Крім цього, параграфом 9 цієї ж статті визначено, що якщо по обставинам справи виявиться, що повна або часткова втрата, нестача маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам могли відбутися внаслідок обставин, які викладені в пунктах 2, 4 - 13 § 3 цієї статті, то вважається, що втрата виникла внаслідок цих обставин, доки відправник або отримувач не доведе протилежного, однак це припущення є недійсним у випадку, який вказаний в пункті 5 § 3 цієї статті, якщо є втрата цілих місць. Оскільки втрати цілих місць не було, отримувачем або відправником не доведено протилежного, суд приходить до висновку (зважаючи на імперативність вимог пункту 5 параграфу 3 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення) про відсутність вини залізниці та підстав для покладення на відповідача відповідальності за нестачу вантажу (коксу кам'яновугільного) у розмірі 6 700 кг.
Щодо посилань відповідача на те, що вартість вантажу, у випадку часткової втрати вантажу, визначається на підставі рахунків відправника, який є іноземним постачальником, то суд вважає зазначене твердження хибним, оскільки Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення розрізняє поняття «відправника», «одержувача», та «постачальника».
Таким чином, іноземним постачальником у розумінні параграфу 1 ст. 25 Угоди є особа, яка передала товар у власність покупцю, при цьому зазначена особа не обов'язково повинна виступати відправником.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги безпідставними та відмовляє у їх задоволенні.
Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.
Суддя
В.В. Палій