91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
30.04.09 Справа № 17/44пд.
За позовом Луганського національного аграрного університету, м. Луганськ
до Комунального підприємства „Облтепло”, м. Луганськ
про визнання договору недійсним
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача -Дорошенко Б.М., юрисконсульт, довіреність № 01/1404 від 21.10.2008;
від відповідача -Бугайов Ю.В., нач. юрид. відділу, довіреність № б/н від 04.10.2008;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору №122-б про поставку теплової енергії, укладеного 15.10.2007 між Комунальним підприємством „Облтепло” та Луганським національним аграрним університетом.
В судовому засіданні 30.04.2009 представником позивача подано клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого позивач просить визнати недійсним п. 3.3 договору №122-б про поставку теплової енергії, укладеного 15.10.2007 між Комунальним підприємством „Облтепло” та Луганським національним аграрним університетом, а також визнати недійсною з моменту її укладення Додаткову угоду № 1 від 29.12.2007 до договору про поставку теплової енергії від 15.10.2007 №122-б.
Оскільки вищевказана заява по суті є заявою про зміну предмету позову, а діючим господарським процесуальним законодавством не передбачено такої процесуальної дії як уточнення позовних вимог, то суд приймає нові позовні вимоги та розцінює їх як зміну предмету позову.
З огляду на зазначене, позовними вимогами слід вважати вимоги:
- визнати недійсним п. 3.3 договору №122-б про поставку теплової енергії, укладеного 15.10.2007 між Комунальним підприємством „Облтепло” та Луганським національним аграрним університетом,
-визнати недійсною з моменту її укладення Додаткову угоду № 1 від 29.12.2007 до договору про поставку теплової енергії від 15.10.2007 №122-б.
Представником позивача у судовому засіданні було подано клопотання про витребування у відповідача доказів, зокрема: детального розрахунок тарифу в частині оплати приєднаного теплового навантаження, який застосовано в Договорі за період липень -серпень 2008 року, та документального підтвердження прийняття на баланс тепломережі Городка ЛНАК 5,7 км. з визначенням меж балансового розмежування.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дане клопотання судом відхиляється, з огляду на недоцільність витребування вказаних доказів, оскільки предметом спору є визнання недійсними пункту 3.3 договору про поставку теплової енергії від 15.10.2007 №122-б, зміст якого стосується тарифів, що встановлюються не відповідачем самостійно, а відповідними уповноваженими органами, та порядку їх зміни, також предметом позову є визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 29.12.2007 до вказаного договору, предметом якої є продовження строку дії договору до 31.12.2008.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд
Між Луганським національним аграрним університетом (позивач у справі), як Споживачем та Комунальним підприємством „Облтепло” (відповідач у справі), як Підприємством, було укладено договір про поставку теплової енергії від 15.10.2007 №122-б (далі - Договір), згідно якого Підприємство зобов'язується здійснювати поставку теплової енергії у приміщення (будівлі) Споживача, що перелічені у Додатку № 1 до Договору, а Споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами та в строки і на умовах, що передбачені Договором.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що тарифи на поставку теплової енергії, у відповідності з діючим законодавством встановлюються уповноваженими органами. У разі прийняття уповноваженими органами рішення по зміну тарифів, оплата послуг Споживачем здійснюється за новим тарифом з моменту його введення в дію без внесення змін до даного договору. Про всі зміни тарифів на опалення та гаряче водопостачання Підприємство інформує Споживача через засоби масової інформації (або письмово).
Додатковою угодою № 1 від 29.12.2007 до Договору (далі -Додаткова угода) внесено до нього зміни та пунктом 1 Додаткової угоди передбачено викласти пункт 8.1 Договору у наступній редакції: „Даний договір діє з 1 січня 2008 р. і до 31 грудня 2008 р. Даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до закінчення строку дії договору однією зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.”
Згідно пункту 2 Додаткової угоди з моменту її підписання всі попередні домовленості по пункту 8.1 Договору втрачають юридичну силу.
Інші пункти Договору залишаються незмінними та сторони підтверджують за ними свої зобов'язання (п.3 Додаткової угоди).
Додаткова угода складена в двох екземплярах та є невід'ємною частиною Договору, по одному для кожної сторони. Додаткова угода набирає чинності з 1 січня 2008 року. та дії на протязі строку дії Договору (пп.. 4-5 Додаткової угоди).
В обґрунтування позовним вимог позивач посилається на те, що Договір, зокрема, його пункт 3.3, не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним на підставі частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Так, пункт 3.3 Договору не відповідає волі позивача тому, що при укладанні Договору він не міг передбачити, що відповідач використає цю умову для вимагання платити йому двічі за одне і те ж, адже влітку постачання теплової енергії не відбувалось.
Таким чином, цю заздалегідь створену відповідачем ситуацію належить назвати обманом, що у відповідності до статті 229 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.
Щодо вимоги визнати недійсною Додаткову угоду, то позивач зазначає, що представники відповідача обманом схилили представників позивача її укласти, тоді як таке укладення не було нічим викликано. На підставі Додаткової угоди дію Договору було продовжено до 31.12.2008. Однак, така заміна строків, на думку позивача, є безглуздою. бо такі строки різко суперечить циклічності теплопостачання та затуманює дійсність. Дана угода була нав'язана позивачу для створення умов, що посприяли у безпідставному заволодінні ним значними бюджетними коштами позивача. Також Додаткова угода надала право відповідачу припинити 31.12.2008 постачання теплової енергії у зв'язку з закінченням строку дії договору. Разом з тим, Додаткова угоди на момент її укладення суперечила ч. 2 ст. 10 Закону України „Про природні монополії”.
Додаткова угода, на думку позивача, не відповідає актам цивільного законодавства, та на підставі статей 203, 215 ЦК України має бути визнана також недійсною.
Відповідач позовні вимоги не визнає, та у відзиві зазначає, що законність нарахування позивачу місячної плати за одиницю теплового навантаження у подовж всього року з липня 2008 року, на підставі п. 3.3 Договору та рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.06.2008 № 188, була встановлена Вищим господарським судом України у постанові від 19.03.2009 у справі № 9/196. Зокрема, встановлено, що нарахування місячної плати споживачу відповідає нормам діючого законодавства.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Стаття 217 ЦК України передбачає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Частинами 1-2 статті 230 ЦК України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Судом встановлено, що пунктом 3.3 Договору передбачено, що тарифи на поставку теплової енергії, у відповідності з діючим законодавством встановлюються уповноваженими органами. У разі прийняття уповноваженими органами рішення по зміну тарифів, оплата послуг Споживачем здійснюється за новим тарифом з моменту його введення в дію без внесення змін до даного договору. Про всі зміни тарифів на опалення та гаряче водопостачання Підприємство інформує Споживача через засоби масової інформації (або письмово).
Зі змісту оспорюваного пункту Договору, вбачається, що тариф встановлюється на підставі відповідних рішень органів, до повноважень яких це віднесено законом.
Зокрема, у статті 20 Закону України „Про теплопостачання” зазначені загальні засади формування тарифів на теплову енергію. Зокрема, вказано, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
У пункті 2 частини „а” статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” вказано, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.06.2008 № 188 встановлено (затверджено) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари, де у п. 1 вирішено перейти до розрахунків за двоставковими тарифами, які встановлені (затверджені) та погоджені згідно п. 2 цього рішення.
Згідно даного рішення місячна плата за одиницю теплового навантаження у продовж року складає 21400 грн./Гкал, а плата за одиницю спожитої теплової енергії упродовж опалювального сезону -236,45 грн./Гкал.
Відповідно до Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, які затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000 № 191, двоставковий тариф -це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії.
Відступити від тарифів та порядку їх формування відповідач не має права на вимогу закону.
В чому саме полягає обман відповідачем позивача при укладанні спірного пункту 3.3 Договору позивачем не доведено.
Посилання позивача на не можливість передбачити, що дана умова Договору буде використана відповідачем як підстава для подвійної оплати за надані послуги є необґрунтованою, та такою, що не підтверджує наявності обману з боку відповідача, адже законність застосування вказаних тарифів встановлена постановою Луганського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 у справі № 9/196, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2009.
Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.
Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.
Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Однак, при викладанні умови Договору, що міститься у п. 3.3 щодо встановлення тарифу відповідними уповноваженими органами, відповідачем не було здійснено жодної вищепереліченої дії, яка б свідчила про наявність обману.
Крім того, порядок встановлення тарифів на комунальні послуги, зокрема, на постачання теплової енергії, передбачений у низці вище перелічених нормативних актів, які є обов'язковими до виконання. Порядок їх застосування без внесення відповідних змін до договору також не суперечить діючому законодавству та є зрозумілим і чітким.
Посилання позивача на те, що заздалегідь створену відповідачем ситуацію щодо оплати послуг з постачання теплової енергії за двоставковим тарифом належить назвати обманом, що у відповідності до статті 229 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним, є безпідставним, адже стаття 229 ЦК України встановлює правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки, а не обману.
Все вищезазначене можна віднести і до вимоги про визнання додаткової угоди недійсною.
Так, визнання Додаткової угоди недійсною тільки тому, що на думку позивача зміна дії договору на довший строк є безглуздою, і відповідачем було знову введено позивача в оману при її укладанні, не може бути прийнято судом як належне обґрунтування.
Також позивачем зазначено, що Додаткова угода не відповідає актам цивільного законодавства, зокрема, частині 2 статті 10 Закону України „Про природні монополії” та на підставі статей 203, 215 ЦК України має бути визнана також недійсною.
Суд при дослідженні питання щодо укладення правочину під впливом обману, не оцінює мотиви сторони щодо такого укладання на предмет їх глузду.
Дане волевиявлення сторін за угодою щодо продовження дії Договору до 31.12.2008 не суперечить жодному нормативному акту. Крім того, строк дії договору є однією з істотних умов, яка може бути змінена за згодою сторін.
Позивачем не доведено факт повідомлення йому відповідачем відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.
З аналізу правових норм вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Однак, позивачем не доведено жодного з вище перелічених складових.
Посилання позивача на невідповідність Додаткової угоди частині 2 статті 10 Закону України „Про природні монополії” є безпідставним, оскільки відповідно до вказаної правової норми суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками.
Яким чином дане положення закону стосується строку дії договору, позивачем не вказано.
Позивачем не надано до справи жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо укладення пункту 3.3 Договору та Додаткової угоди під впливом обману. Не доведено невідповідності Додаткової угоди діючому законодавству.
Крім того, як вже зазначалось вище, законність застосування тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.06.2008 № 188, та вказаних у п. 3.3. Договору підтверджена судами апеляційної та касаційної інстанцій. Факт не відповідності діючому законодавству Додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною Договору, вищевказаними інстанціями встановлений не був.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд встановив, що факт наявності обману при укладанні п. 3.3 договору про поставку теплової енергії від 15.10.2007 №122-б та додаткової угоди № 1 від 29.12.2007 до вказаного договору, а також її невідповідність діючому законодавству, позивачем не доведено.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача, згідно ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 05.05.2009.
Суддя О.С. Фонова