Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"22" квітня 2009 р. Справа № 5/669-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Багатченко Ю.В.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом вх. № 732С/3-7 на рішення господарського суду Сумської області від 05.02.09 по справі № 5/669-08
за позовом ТОВ "Стеклайн", м. Київ
до ТОВ "Алюмінієві конструкції", м. Суми
про стягнення 131 149,04 грн.
та за зустрічним позовом ТОВ "Алюмінієві конструкції", м. Суми
до ТОВ "Стеклайн", м. Київ
про стягнення 7948,89 грн. -
встановила:
В листопаді 2008 р. позивач за первісним позовом -ТОВ „Стеклайн”, м. Київ (далі за текстом - позивач), звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом -ТОВ „Алюмінієві конструкції”, м. Суми (далі за текстом - відповідач) 131199 грн. заборгованості та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отриманий від позивача товар, поставка якого відбувалася за вказаними позивачем видатковими накладними.
В процесі розгляду справи відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з позивача 7948,89 грн. вартості непоставленого товару, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору б/н від 03.10.07 р., (на виконання якого і відбувалася поставка товару з вимогою про оплату якого позивач звернувся до суду по даній справі), позивач зобов'язався поставити відповідачу певну кількість товару, однак всієї кількості товару не поставив, і саме вартість недопоставленого товару складає суму зустрічного позову. Крім того, відповідачем були також заявлені до стягнення судові витрати.
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.02.09 р. (суддя Гудим В.Д.) по справі № 5/669-08 первісний позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 131149,04 грн. заборгованості, 1311,99 грн. держмита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару; що звернення позивача з позовом у зв'язку з невиконання відповідачем вимоги № 128 від 15.10.08 р. єобґрунтованимм, а посилання відповідача на здійснення поставки в рамках договору не спростовує наявність заборгованості; що відповідач не надав доказів недопоставки позивачем товару в рамкахукладеногоо між сторонами договору б/н, і визнав наявність заборгованості перед позивачем та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно дійшов висновку про те, що поставка товару за спірними накладними мала позадоговірний характер, оскільки рахунок № 114 від 09.11.07 р. інші матеріали справи, а також той факт, що між сторонами був укладений договір б/н від 03.10.07 р. на поставку стеклопакетів, свідчать про те, що поставка товару відбувалася саме в рамках вказаного договору, а за згаданим договором заборгованість у відповідача відсутня. Крім того, відповідач також зазначає, що позивач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару в кількості, обумовленій сторонами в зазначеному договорі. Вказана обставина, на думку відповідача, зумовлює настання відповідальності позивача у вигляді сплати на користь позивача вартості недопоставленого товару та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що позов ним подавався з підстав невиконання відповідачем вимог, зазначених в претензії № 128 від 15.10.08 р., в якій позивач зокрема вимагав сплати заборгованості за весь товар поставлений відповідачу, незалежно від підстав його передачі останньому, а сам позов ґрунтувався на первинних документах, зокрема накладних, довіреностях на отримання товару, відповідних виписках з банківських установ, акті звірки взаєморозрахунків, тощо.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, та надав до суду клопотання з проханням розглядати апеляційну скаргу за відсутності його представника.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач при зверненні до господарського суду з позовом по даній справі зокрема вказував на те, що ним на протязі січня-вересня 2008 р. за залученими до матеріалів справи видатковими накладними (т. 1 а.с. 13-39) було поставлено відповідачу товар (склопакети) на загальну суму 495738,93 грн., однак останній отримавши товар не належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної його оплати, в зв'язку з чим, у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 131149,04 грн.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами уповноважених відповідачем осіб в видаткових накладних та відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 50-59).
В зв'язку з неповною оплатою відповідачем заборгованості позивач направив на його адресу відповідну вимогу за № 128 від 15.10.08 р. в якій просив оплатити заборгованість на протязі 7 днів від дня отримання даної вимоги.
У відповідь на вказану вимогу відповідач листом № 24/10/08 від 24.10.08 р. повідомив позивача про те, що ним вживаються всі можливі засоби для першочергового погашення заборгованості. Крім того, в зазначеному листі відповідач пропонував позивачу розглянути питання щодо розстрочення заборгованості згідно з графіком.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, до моменту здійснення поставок між сторонами було укладено договір поставки товару б/н від 03.10.07 р. відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар у встановлений договором строк, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар, та оплатити його вартість.
П. 1.2 договору сторони зокрема передбачили, що предметом постачання є склопакети ДСТУ БВ.2.7-107-2001. Предмет, кількість і асортимент поставки визначається згідно з письмовою заявкою покупця (відповідача), яка є невід'ємною частиною договору та надсилається засобами електронного чи факсимільного зв'язку.
Відповідно до п. 7.1 договору, оплата за поставлений товар здійснюється за наступною схемою: Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику часткову передоплату, в розмірі 50% від вартості відповідної партії. Неоплачену частину товару у розмірі 50 %, покупець зобов'язаний сплатити протягом 3 банківських днів після отримання товару.
Як зазначає позивач, звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар здійснювалось на підставі невиконання відповідачем вимоги № 128 від 15.10.08 р. про оплату поставленого товару, а не на підставі договору постачання товару б/н від 03.10.07 р. з підстав відсутності причинно-наслідкового зв'язку між первинними документами (видатковими накладними, довіреностями та ін..) та укладеним договором, зокрема в первинних документах відсутні посилання на договір постачання товару б/н від 03.10.07 р., а в останньому -найменування. Тобто позивач при зверненні до суду вказував на те, що поставка товару мала позадоговірний характер.
Однак, відповідач позадоговірний характер поставки заперечує, та вказує, що підставою несплати ним заборгованості стало неповне виконання позивачем умов договору б/н від 03.10.07 р., зокрема останнім було недопоставлено товар на суму 7948,89 грн., в зв'язку з чим, в зустрічному позові просив суд стягнути з позивача на свою користь зазначені грошові кошти в якості вартості недопоставленого товару.
Разом з тим, відповідно до залученого до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків станом на 09.09.08 р. відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем в сумі 134199,04 грн. Однак після підписання вказаного акту, відповідачем була здійснена тільки часткова оплата товару в сумі 3050 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару; що звернення позивача з позовом з підстав невиконання відповідачем вимоги № 128 від 15.10.08 р. є обґрунтованим, а посилання відповідача на здійснення поставки в рамках договору не спростовує наявність заборгованості; що відповідач не надав доказів недопоставки позивачем товару в рамках укладеного між сторонами договору б/н, та визнав наявність заборгованості перед позивачем та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, а також те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 131149,04 грн. підтверджується матеріалами справи і відповідач не надав суду доказів її оплати у встановлений позивачем в вимозі № 128 від 15.10.08 р. строк, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення первісного позову та стягнення з відповідача на його користь заборгованості в вищезазначеній сумі.
При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що поставка товару не мала позадоговірний характер, а відбувалася на виконання умов договору б/н від 03.10.07 р., оскільки зазначені обставини жодним чином не спростовують факту наявності заборгованості за поставлений товар.
Крім того, також правомірними є висновки господарського суду про відмову в задоволенні зустрічного позову про стягнення 7948,89 грн. про стягнення вартості непоставленого позивачем товару в рамках договору б/н від 03.10.07 р., оскільки ні умовами вказаного договору ні норми цивільного законодавства України не передбачено настання такого виду відповідальності постачальника як сплата вартості непоставленого товару.
До того, ж п. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. При цьому, відповідач не надав суду доказів оплати на користь позивача вартості товару, який як зазначає відповідач, позивач був зобов'язаний йому поставити в рамках спірного договору.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 05.02.09 р. по справі № 5/669-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Повний текст постанови підписано 23.04.09 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.