29 квітня 2009 р.
№ 34/147пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів
Барицької Т.Л.
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради
на рішення
від
господарського суду Донецької області
18.11.2008
у справі
№ 34/147пн
за позовом
Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Макком"
до
Державного комунального підприємства "Маріупольське бюро технічної інвентаризації"
про
визнання права власності
у судовому засіданні взяли участь представники:
- прокуратури
Попенко О.С.;
- позивача
повідомлений, але не з'явився;
- відповідача
повідомлений, але не з'явився
Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 28.04.2009 № 02.02-10/178, розгляд справи № 34/147пн господарського суду Донецької області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. -головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Подоляк О.А.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.11.2008 у справі № 34/147пн (суддя Кододова О.В.) позов Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Макком" (далі -позивач) до Державного комунального підприємства "Маріупольське бюро технічної інвентаризації" (далі -відповідач) про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно задоволено.
Судове рішення мотивоване тим, що споруда хоч і побудована самочинно, але на земельній ділянці, якою позивач користується на підставі Державного акта на право постійного користування землею, згідно із висновком про технічний стан будівельних конструкцій, складеним ТОВ "Донбасспецмонтаж", самовільні будівлі знаходяться у задовільному технічному стані та можуть експлуатуватися і надалі; зведені будівлі не порушують нічиїх прав, а отже відповідно до положень п. 5 ст. 376 ЦК України позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, мотивуючи його тим, що оскаржуваним рішенням порушуються інтереси держави в сфері землекористування, містобудування та додержання будівельних норм та правил, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за таких обставин просить скасувати дане рішення та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстації.
Зокрема, у касаційному поданні Заступник прокурора Донецької області наголошує на тому, що ДКП "Маріупольське бюро технічної інвентаризації" не є належним відповідачем у даній справі, оскільки є лише технічним органом, що здійснює реєстрацію об'єктів нерухомого майна за його місцезнаходженням на підставі правовстановлюючих документів, в той час, як відповідно до положень земельного законодавства належним відповідачем у даній справі має бути Маріупольська міська рада, яка навіть не була залучена до участі у справі.
Також оскаржуване судове рішення стосується інтересів Державної архітектурно-будівельної інспекції в Донецькій області, яку також не було залучено до участі у справі.
У відзиві на касаційне подання позивач заперечує проти доводів Заступника прокурора Донецької області, та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а вимоги касаційного подання -без задоволення.
Відзив на касаційне подання від відповідача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційного подання.
Від відповідача надійшло клопотання про розгляд касаційного подання без участі його повноважного представника.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм місцевим господарським судом належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись з позовом до суду, позивач в обґрунтування підстав звернення з позовом, посилається на положення ч. 5 ст. 376, ст. 392 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України суд може на вимогу власника (користувача) земельної ділянки визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
На підставі того, що збудована позивачем нерухомість розташована на земельній ділянці, яка перебуває у останнього на праві постійного користування (державний акт на право постійного користування землею № 003049 від 30.09.1999), місцевий господарський суд дійшов суперечливого висновку про те, що визнання за позивачем права власності на цю нерухомість не порушує прав жодної фізичної та/або юридичної особи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд дійшов до такого висновку внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи.
Зокрема, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. За цих обставин суду належало з'ясувати, чи вирішував компетентний орган за зверненням позивача питання про надання останньому земельної ділянки, розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є:
- відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки;
- відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки;
- відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Враховуючи ту суттєву обставину, що позивач, звертаючись з позовом до суду, не доводив обставин відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки проти визнання за ним права власності на спірні самочинно збудовані об'єкти, можна констатувати, що не залучивши до участі у справі Маріупольську міську раду, до повноважень якої відноситься розпорядження землями державної та комунальної власності в межах м. Маріуполь, в тому числі шляхом їх передачі у користування (ст. 123 та п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України), та не з'ясувавши наявність чи відсутність заперечень зазначеного органу місцевого самоврядування проти визнання права власності на нерухоме майно за позивачем, який здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці власника, суд передчасно прийняв рішення про задоволення позову на підставі ст. ст. 331, 376, 392 ЦК України.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 5, 14 ст. 24 та ч. 12 ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом сільської, селищної, міської, ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень, та до відання якого належить, зокрема, вирішення питань щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, а також щодо надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності (п.п. 10 п. "б" ст. 30 та п.п. 9 п."а" ст. 31 вказаного Закону).
Наведене переконливо свідчить про те, що виконком Маріупольської міської ради також є особою у розумінні ст. 392 ЦК України, яка може оспорювати право власності позивача на спірне нерухоме майно.
В свою чергу, позивач звернувся з позовними вимогами до ДКП "Маріупольське бюро технічної інвентаризації", яке не є належним відповідачем у даній справі, оскільки є лише технічним органом, що здійснює реєстрацію об'єктів нерухомого майна за його місцезнаходженням на підставі правовстановлювальних документів (наведене випливає з положень ст. 2, п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7.02.2002 № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5).
У зв'язку з цим касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст. 11112 ГПК України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи врахувати вимоги ст. 24 ГПК України та вирішити питання про доцільність заміни первісного відповідача належними відповідачами.
Відповідно до вимог п. 3 ст. 1119 та п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційного подання має право скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосуються прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі. Вищенаведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування Вищим господарським судом України згаданих статей до спірних правовідносин, оскільки відсутність залучення Маріупольської міської ради та Маріупольського міськвиконкому в якості інших відповідачів при прийнятті оскаржуваного рішення істотно зачіпає їх права та обов'язки, а, відтак, перешкоджає об'єктивному та всебічному вирішенню даного спору з врахуванням прав та охоронюваних законом інтересів всіх учасників спірних майнових правовідносин.
При цьому судова колегія враховує, що згідно з ч. 2 ст. 11110 ГПК України викладені вище обставини є в будь-якому випадку достатньою окремою підставою для скасування рішення та подальшого нового розгляду справи судом першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційне подання Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради задовольнити.
Скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.11.2008 у справі № 34/147пн.
Справу № 34/147пн направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
О.А. ПОДОЛЯК