73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
29.04.2009 Справа № 16/63-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Національного інституту винограду і вина "Магарач", м. Ялта АР Крим
до відкритого акціонерного товариства "Винрозсадник"
про стягнення 40822 грн. 51 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не прибув.
від відповідача - не прибув.
Національний інститут винограду і вина "Магарач" (позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Винрозсадник" (відповідач) 2509 грн. 25 коп. основного боргу, 238 грн. 37 коп. пені, 1224 грн. 51 коп. інфляційних збитків та 163 грн. 10 коп. річних за ліцензійним договором на використання сортів винограду Національного інституту винограду і вина "Магарач" від 26.08.2004р., за умовами якого відповідач зобов'язався перераховувати позивачу 8% прибутку з продажу саджанців впродовж 30 днів від дня фактичного отримання оплати за проданий товар.
Позовні вимоги обґрунтовано ухиленням відповідачем від виконання грошових зобов'язань за договором за травень 2006 та січень 2007 років шляхом приховування прибутку від реалізації ліцензійної продукції, що стало відомо позивачу після ознайомлення зі складеним державним контролюючим органом за результатами зустрічної перевірки підприємства відповідача актом перевірки, відповідно до якого за накладними від 07.04.06р., від 13.04.06р. та від 18.04.06р. реалізував ліцензійної продукції на суму 129208 грн. 34 коп., з яких 8% прибутку (роялті) у сумі 11336 грн. 66 коп. відповідач зобов'язаний був перерахувати на користь позивача в строк не пізніше 18 травня 2006 року, а перерахував лише 4666 грн. 67 коп.
Крім того, 19 грудня 2006 року за накладною № 452 відповідачем реалізовано саджанців сортів винограду Національного інституту винограду і вина "Магарач" на суму 4842 грн., з яких повинен був перерахувати на користь позивача 387 грн. 36 коп., а сплатив лише 242 грн. 10 коп.
Також, з огляду на те, що про існування боргу позивачу стало відомо лише після початку здійснення перевірки підприємства позивача Головним контрольно-ревізійним управлінням України, позивач просить поновити строк позовної давності для стягнення пені, інфляційних збитків та річних.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, із заявою про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи за відсутності свого уповноваженого представника до суду не звертався, хоч, у відповідності до ст.64 та ст.77 ГПК України, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
21 квітня 2009 року позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності свого уповноваженого представника та з клопотанням про зменшення позовних вимог до 3320 грн. 99 коп., що зумовлено перерахуванням позивачем розміру інфляційних збитків та річних, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 2509 грн. 25 коп. основного боргу, 238 грн. 37 коп. пені, 501 грн. 10 коп. інфляційних збитків та 72 грн. 27 коп. річних.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Як свідчать матеріали справи, 26 серпня 2004 року між позивачем (ліцензіаром) та відповідачем (ліцензіатом) укладено ліцензійний договір на використання сортів винограду Національного інституту винограду і вина "Магарач".
За умовами п.2.1 договору ліцензіар на час дії договору надає ліцензіату невиключне право на виробництво, реалізацію, багаторазове використання для селекціювання та переробки сортів винограду Національного інституту винограду і вина "Магарач".
За умовами п.1.4 та п.5.3 договору, ліцензіат впродовж 30 днів після отримання прибутку від реалізації ліцензійного товару зобов'язаний перерахувати ліцензіару винагороду (роялті) у розмірі 8% від отриманого прибутку.
24 вересня 2008 року в зв'язку з перевіркою контролюючим органом фінансово-господарської діяльності підприємства позивача, яка проводилася в період з 09.09.08р. по 10.10.08р., посадовою особою Контрольно-ревізійного відділу в Цюрупинському районі Херсонської області проведено зустрічну перевірку відкритого акціонерного товариства "Винрозсадник" з питань виду, обсягів та стану розрахунків останнього з підприємством позивача, за результатами якої складено акт від 24 вересня 2008 року, яким встановлено, що ВАТ "Винрозсадник" недоперерахував Інституту роялті за ліцензійним договором від 26.08.04р. на суму 2900 грн.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В зв'язку з переплатою відповідачем на користь позивача сум роялті за вересень 2005 року, матеріалами справи сума основного боргу в розмірі 2509 грн. 25 коп. підтверджується.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами договору не передбачено іншого порядку нарахування штрафних санкцій, а оскільки грошове зобов'язання по сплаті роялті у відповідача виникло не пізніше 19 січня 2007 року, то право позивача нараховувати пеню за цим спором було вичерпано ще в червні 2007 року.
Суд не вважає обґрунтованим клопотання позивача про відновлення строку позовної давності на стягнення пені, оскільки розділом 8 договору позивачу надано право контролювати господарські операції ліцензіата з приводу реалізації ліцензійної продукції, обґрунтувань неможливості використання ліцензіаром такого права протягом майже двох років до дня здійснення перевірки контролюючим органом суду не надано.
З огляду на викладене, уточнені позовні вимоги в частині стягнення 238 грн. 37 грн. пені задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині стягнення річних та інфляційних збитків, то ст.625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем до позову, з врахуванням уточнених позовних вимог, додано розрахунок інфляційних збитків у розмірі 501 грн. 10 коп. та 72 грн. 27 коп. - 3% річних.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку, відповідає таким даним.
В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.
Наведені позивачем розрахунки інфляційних збитків та річних виготовлені вірно, підстави їх нарахування є обґрунтованими.
Доказів погашення заборгованості суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумі 3082 грн. 62 коп., з яких 2509 грн. 25 коп. основного боргу, 501 грн. 10 коп. інфляційних збитків та 72 грн. 27 коп. річних.
Судом встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем надмірно сплачено суму державного мита - у розмірі 414 грн. 00 коп., в той час як за цим позовом його розмір має складати 102 грн., в зв'язку з чим сума надмірно сплаченого державного мита підлягає поверненню позивачу з держбюджету.
Оскільки до суду спір доведений з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, стягуються витрати по оплаті державного мита у розмірі 30 грн. 82 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі ст.ст. 625, 1109 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати ціну позову у розмірі 3320 грн. 99 коп.
2. Позовні вимоги задовольнити частково, в сумі 3082 грн. 62 коп.
3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Винрозсадник" (Херсонська область, м. Цюрупинськ, вул. Винрозсадник, код ЄДРПОУ 00413653 (інші реквізити суду не відомі)) на користь Національного інституту винограду і вина "Магарач" (АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, буд. 31, код ЄДРПОУ 00334830, р/рах. 35222001000469 в УДК АР Крим у м. Сімферополі, МФО 824026) 2509 грн. 25 коп. основного боргу, 501 грн. 10 коп. інфляційних збитків, 72 грн. 27 коп. річних, 30 грн. 82 коп. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Видати Національному інституту винограду і вина "Магарач" (АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, буд. 31, код ЄДРПОУ 00334830, р/рах. 35222001000469 в УДК АР Крим у м. Сімферополі, МФО 824026) довідку про повернення з державного бюджету витрат по оплаті державного мита у розмірі 312 грн. 00 коп.
Довідку та наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.М. Немченко