28 квітня 2009 р.
№ 53/317-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Палій В.М.,
судді Грека Б.М.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства
"Завод залізобетонних конструкцій №11"
на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.10.2008р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р.
у справі №53/317-08
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ольга"
до Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №11"
3-тя особа Приватне підприємство "ПАП-Сервіс"
про стягнення 414 279,19 грн.,
за участю представників:
від позивача: Марченко О.П. (довіреність у справі),
від відповідача: Мазепа А.В. (довіреність у справі),
від 3-тьої особи: не з'явився,
Відкрите акціонерне товариство "Ольга" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №11" та просило суд стягнути з останнього 414 279,19 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №121/07/07 від 04.07.2007р. щодо поставки товару належної якості.
Одночасно позивач звернувся із заявою про забезпечення позову і просив суд до вирішення справи по суті накласти арешт на грошові кошти у сумі 414 279,19 грн., що належать відповідачу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2008р. (суддя Прохоров С.А.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. (головуючий, суддя Погребняк В.Я., судді Афанасьєв В.В., Шевель В.В.), заяву позивача задоволено: забезпечено позовну заяву ВАТ "Ольга" шляхом накладення до вирішення спору по суті арешту на грошові кошти відповідача у сумі 414 29,10 грн.
Вказані ухвала та постанова мотивовані тим, що вимоги позивача щодо забезпечення позову є адекватними відносно позовних вимог, ґрунтуються на нормах ст.66, 67 ГПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.
У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, накладання арешту на грошові суми, що належать відповідачеві.
Звертаючись до суду з даним позовом, Відкрите акціонерне товариство "Ольга" послалося на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки товару належної якості, позивачу завдано збитків у вигляді витрат на усунення недоліків поставлених товарів (бетону) та витрат, що були понесені позивачем внаслідок різниці в цінах між бетоном, який був замовлений, і бетоном, що був поставлений.
Арешт на грошові кошти відповідача відповідно до ухвали суду першої інстанції було накладено у розмірі 414 279,19 грн., тобто в межах заявленої до стягнення суми.
Колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову ґрунтується на матеріалах справи, а обраний позивачем та застосований судом першої інстанції захід до забезпечення позову знаходиться у зв'язку з предметом позовних вимог.
Так, за вимогами ст.66 ГПК України, обґрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (додатково дивись Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006р. №01-8/2776, узагальнення Судової палати у господарських справах ВСУ від 01.01.2004р. судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про господарські товариства" у частині регулювання діяльності акціонерних товариств).
Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким правомірно погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наведені позивачем доводи, які підтверджуються наявними у справі доказами, свідчать про неналежне ставлення відповідача до правил здійснення ним господарської діяльності, у тому числі щодо виготовлення будівельної продукції, та своїх обов'язків перед третіми особами, намагання чинити дії щодо затягування часу розгляду питання щодо відшкодування завданих ним збитків.
З огляду на те, що заява про забезпечення позову заявлена позивачем у межах суми позовних вимог щодо стягнення грошових коштів з відповідача, вимога щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача є адекватною, обраний захід до забезпечення позову пов'язаний з предметом спору, колегія суддів погоджується з доводами судів про обґрунтованість вимоги позивача про застосування заходів до забезпечення позову.
За таких обставин, та враховуючи, що забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача, колегія суддів вважає, що суди двох інстанцій правильно застосували приписи ст.ст.66, 67 ГПК України.
Враховуючи викладене, оскаржувані ухвала та постанова відповідають нормам процесуального права, ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №11" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. у справі №53/317-08 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя В.М.Палій
Суддя Б.М.Грек