09.12.2013 р. Справа № 914/4280/13
За позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця;
до відповідача-1:Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів;
до відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м. Львів;
за участі Прокуратури м. Львова
про:стягнення 54 521,17 грн.
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 20.06.2013р.);
від відповідача-1: від відповідача-2: від прокуратури: Дутка І.В. - державний виконавець Сихівського ВДВС ЛМУЮ (довіреність № 10439 від 24.04.2013р.); Квасніцький О.В. - гол. спеціаліст юрид. відділу ГУ ДКСУ у Львівській області (довіреність № 15-21/321 від 11.01.2013р.); Лука Г.В. - прокурор (посвідчення № 020328 від 06.09.2013р.).
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.
13.11.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення 54 521,17 грн.
Ухвалою суду від 14.11.2013р. порушено провадження у справі та призначено заяву до судового розгляду на 28.11.2013р. В подальшому розгляд справи відкладено на 09.12.2013р.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та відзиві на заперечення відповідача.
Зокрема, вказала, що 25.08.2010р. господарським судом Львівської області було видано наказ у справі №6/83 на виконання рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2010р. про стягнення з ДП «Львівміськбудіндустрія» ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» на користь ОСОБА_1 54 521,17 грн. заборгованості, 545,21 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказаний наказ було направлено на примусове виконання до Сихівського ВДВС ЛМУЮ. Так як більше, ніж три роки наказ не виконувався, позивач звернувся до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії (бездіяльність) Сихівського ВДВС ЛМУЮ. Ухвалою господарського суду Львівської області скарга ФОП ОСОБА_1, була задоволена, бездіяльність відповідача по виконанню наказу № 6/83 визнана неправомірною. Незважаючи на те, що ухвала набрала законної сили, відповідачем не було вжито жодних дій по виконанню наказу, що в свою чергу, позбавляє позивача можливості вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами та завдає останньому, матеріальної шкоди (збитків). В зв'зку з цим, просить суд відшкодувати шкоду, заподіяну Сихівським ВДВС ЛМУЮ за рахунок держави (державного бюджету) та стягнути з держави в особі ГУ Державної казначейської служби у Львівській обл. шкоду, заподіяну бездіяльністю Сихівського ВДВС ЛМУЮ при виконанні рішення суду, в розмірі 54 251,17 грн.
Представник Сихівського ВДВС в судове засідання 09.12.2013р. з'явився, проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву та доповненнях до них.
В судовому засіданні державний виконавець зазначив, що позивачем в позовній заяві не зазначено, яким саме чином йому було завдано збитки, не повідомлено в чому саме полягає заподіяна шкода та не додано будь-яких підтверджень, які б свідчили про завдання такої шкоди. Також вказав, що позивач посилається на неіснуючу норму Закону України «Про виконавче провадження», а саме якщо ДВС спричинила збитки, то вони дорівнюють сумам, вказаним у виконавчих документах ДВС, які не були стягнуті державним виконавцем. Крім цього, на думку представника відповідача, позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю державного виконавця, визнаною ухвалою господарського суду Львівської області №6/83 від 25.04.2013р. та спричиненою йому шкодою та завданими збитками.
Представник Управління державної казначейської служби в судове засідання 09.12.2013р. з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують сукупності необхідних складових для притягнення відповідачів до цивільної відповідальності, а отже, не дають і достатніх правових підстав для задоволення позову.
09.12.2013р. через канцелярію суду прокуратурою м. Львова було подано лист №37-9780вих-13 від 06.12.2013р. в якому вона повідомила про вступ прокурора у справу. В судовому засіданні прокурор проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні.
Заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На виконанні в Сихівському ВДВС ЛМУЮ перебуває Наказ господарського суду Львівської області №6/83 від 25.08.2010р. про примусове виконання рішення від 20.07.2010р. щодо стягнення з Дочірнього підприємства «Львівміськбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 30387678) на користь ФОП ОСОБА_1 (ідент. № НОМЕР_1) 54 521,17 грн. заборгованості, 545,21 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
13.09.2010р. державним виконавцем винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вказаного Наказу та надано боржнику строк до 20.09.2010р. для добровільного його виконання.
21.09.2010р. у зв'язку із невиконанням Наказу від 25.08.2010р. та наявністю у ВДВС кількох виконавчих проваджень про стягнення з одного і того самого боржника коштів, державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження щодо стягнення на користь ФОП ОСОБА_1 55 302,38 грн. до зведеного виконавчого провадження №22581587.
25.04.2013р. ухвалою господарського суду Львівської області №6/83, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2013р., задоволено скаргу ФОП ОСОБА_1 та визнано протиправною бездіяльність Сихівського ВДВС ЛМУЮ при виконанні наказу господарського суду Львівської області від 25.08.2010р. у справі №6/83, яка полягає в порушенні порядку та строків виконання цього наказу, а також зобов'язано Сихівський ВДВС ЛМУЮ вжити передбачених законодавством заходів з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 25.08.2010р. у справі №6/83 та забезпечити повне його виконання.
Однак, як зазначає позивач, не зважаючи на вжиті ним заходи, державним виконавцем, з моменту відкриття виконавчого провадження і по день розгляду справи судом, жодних коштів присуджених згідно рішення суду від 20.07.2010р. не було стягнуто. На думку позивача, через встановлену судом бездіяльність державного виконавця, йому було завдано збитків у розмірі присудженої, але не стягненої суми. Вказані збитки він просить стягнути з державного бюджету.
Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Дане правило застосовується і до відшкодування позадоговірної майнової шкоди, визначеної статтею 1166 ЦК України.
У відповідності до ч.3 ст.11 ЗУ «Про державну виконавчу службу» передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
За приписами ч.2 ст.87 ЗУ «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1174 ЦК України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини посадових осіб державних органів.
За таких обставин, суд зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій посадової особи цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки посадової особи органу державної виконавчої служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. В даному випадку, суд зазначає, що неправомірність дій державного виконавця Сихівського ВДВС підтверджено ухвалою господарського суду Львівської області від 25.04.2013р. у справі №6/83, яка має преюдиційне значення для справи.
Як зазначено в п.12 Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1174 Цивільного кодексу України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 N 04-5/239), зокрема в пункті 9 цього роз'яснення.
Відповідно до вказаного пункту, у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.
Під час розгляду справи судом встановлено, що станом на момент пред'явлення позивачем наказу господарського суду до виконання, у Сихівському ВДВС вже знаходилося зведене виконавче провадження, щодо стягнення з ДП «Львівміськбудіндустрія» ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» коштів, зокрема стягнення на користь ТОВ «Приватбуд» 106 309,35грн. (Т.1 а.с.97), а також на користь УПФУ у Галицькому районі м. Львова 160 609,61 грн. (Т.2 а.с.28).
В процесі виконання рішення щодо стягнення коштів з ДП «Львівміськбудіндустрія» на користь ТОВ «Приватбуд» державним виконавцем накладено арешти на кошти боржника на рахунках, відкритих в банківських установах, що підтверджується відповідними постановами (Т.1 а.с. 97, 98, 101), а також накладено арешти на все рухоме майно боржника, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 26289904 від 23.02.2010р. (Т.1 а.с.106). З відповідей банківських установ (Т.1 а.с.100, 102) вбачається, що коштів на рахунках боржника недостатньо для виконання рішення.
Судом встановлено, що станом на 2010 рік, ДП «Львівміськбудіндустрія» ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» володіло двома транспортними засобами, а саме, автомобілем марки Suzuki Swift, 2003 року випуску, а також ЗИЛ-ММЗ 45021, 1987 року випуску, які 01.03.2010р. та 04.03.2010р. були описані та арештовані державним виконавцем Сихівського ВДВС ЛМУЮ, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами опису й арешту майна (Т.1 а.с. 110-113). В січні 2011 року автомобіль марки Suzuki Swift, 2003р.в. було реалізовано за ціною 22 700,00 грн., з яких 3 382,30 грн. становить винагорода спеціалізованої організації, а кошти в сумі 19 317,70грн. надійшли на депозитний рахунок Сихівського ВДВС ЛМУЮ.
Згідно Висновку експерта від 09.06.2011р. (Т.1 а.с.150) ринкова вартість автомобіля ЗИЛ-ММЗ 45021, 1987 року випуску становить 25 030,00 грн. Однак, як вбачається з матеріалів, станом на день розгляду справи судом вказаний автомобіль декілька разів був предметом прилюдних торгів, проте, не був реалізований у зв'язку з відсутністю покупців на нього. Судом також встановлено, що державний виконавець пропонував позивачу залишити за собою нереалізований автомобіль (Т.1 а.с.239), однак позивач цим правом не скористався.
З листа Управління Держкомзему у м. Львові №40/11/461/40/11-550 від 23.12.2009р. (Т.1 а.с.95) вбачається, що згідно земельно-кадастрових даних, інформація про зареєстровані державні акти на право власності, користування земельними ділянками, договори оренди землі ДП «Львівміськбудіндустрія» ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» у м. Львові, м. Винники, смт. Брюховичі, смт. Рудно - відсутня.
З листа КП ЛОР «БТІ та ЕО» №13813-В від 22.03.2010р. (Т.1 а.с.107) вбачається, що даними стосовно державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна у м. Львові за ДП «Львівміськбудіндустрія» ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» бюро не володіє.
Крім цього, судом встановлено і це підтверджується листом ДПІ у Сихівському районі м. Львова №3890/24-020/226 від 13.03.2012р. (Т.1 а.с.222), з 24.09.2010р. активи ДП «Львівміськбудіндустрія» ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» знаходяться в податковій заставі згідно Акту опису активів №27 від 24.09.2010р. і дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок цих активів було надано згідно Постанови Львівського окружного адміністративного суду №2а-8517/12/1370 від 01.11.2012р. (Т.1 а.с.77-78).
Відповідно до положень статті 44 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею:
1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами та зобов'язання за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування);
6) у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
Як встановлено судом вимоги позивача задовольняються в шосту чергу. Станом на момент пред'явлення позивачем наказу до виконання, в зведеному виконавчому проваджені №22581587 були заявлені вимоги УПФУ у Галицькому районі м. Львова у розмірі 160 609,61 грн. які задовольняються в четверту чергу. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, в цьому проваджені були заявлені і вимоги фізичних осіб по стягненню нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, які задовольняються в третю чергу, а також вимоги ДПІ в Сихівському районі, що задовольняються в п'яту чергу.
Відповідно до Довідки Сихівського ВДВС ЛМУЮ № В-1632/70 від 04.12.2013р. (Т.1 а.с.62) за час виконання зведеного виконавчого провадження №22581587 з боржника ДП «Львівміськбудіндустрія» ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» було стягнути 386 219,00 грн., які перераховано на користь стягувачів - фізичних осіб по стягненню нарахованої але не виплаченої заробітної плати.
Як зазначив представник відповідача, на даний час на виконанні ще залишаються виконавчі документи на загальну суму 881 067,14 грн. вимоги за якими задовольняються перед вимогами позивача, а саме: два виконавчих провадження про стягнення заробітної плати на суму 21 799,14 грн. та виконавчі провадження про стягнення на користь УПФУ в Галицькому районі м. Львова та на користь держави податкового боргу на загальну суму 778 717,23 грн., виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.
З огляду на викладене суд зазначає, що наявними документами виконавчого провадження доводиться той факт, що пред'явлений позивачем до виконання Наказ господарського суду Львівської області №6/83 від 25.08.2010р., не міг бути фактично виконаний в строки передбачені ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю достатнього для цього майна в боржника, обтяження наявного майна податковими та іншими зобов'язаннями, а також наявністю значної кількості стягувачів вимоги котрих задовольняються перед вимогами позивача. Відтак відсутнім є причинний зв'язок між неправомірними діями державного виконавця і шкодою, яку зазнав позивач.
Відповідно до положень ст. 4-3, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, оскільки під час судового розгляду справи позивачем не було доведено належними та допустимими доказами причинний зв'язок між неправомірними діями державного виконавця і шкодою, яку він зазнав, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
Як роз'яснив Пленум ВГСУ в п.2.3 Постанови №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» в справі за вказаною позовною заявою розподіл судового збору (та інших сум судових витрат) між сторонами здійснюється в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням приписів статті 49 ГПК.
З огляду на викладене, судовий збір у розмірі 1720,50 грн. підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.
Тому, керуючись ст.ст. 4-3, 27, 29, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)1 720,50 грн. судового збору в Дохід державного бюджету України.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2013 р.
Суддя Крупник Р.В.