03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
04 грудня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.
при секретарі: Лужецькій І.С.
за участю: представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача Новак О.Л.
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -
Справа №760/13036/2013
№ апеляційного провадження:22-ц-796/14513/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Кізюн Л.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, в якому просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_6, за якою у по господарських книгах Жулянської сільської ради зареєстровано жилий будинок, 1963 року забудови, по АДРЕСА_2.
Рішенням виконкому Києво-Святошинської районної ради народних депутатів від 07 серпня 1978 року було затверджено рішення виконкому Жулянської сільської ради від 28 липня 1976 року про видачу ОСОБА_6 свідоцтва на самовільно збудовану частину житлового будинку по АДРЕСА_2 та дозволено приймальній комісії прийняти житловий будинок в експлуатацію.
Позивач вважає, що він фактично прийняв спадщину, користується нею як своєю власністю, а оскільки державний нотаріус Дев'ятої Київської нотаріальної контори відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, то змушений звернутися до суду з позовом.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року в позові ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача Новак О.Л., яка діє на підставі довіреності в інтересах Київської міської ради, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з рішенням виконкому Києво-Святошинської районної ради народних депутатів від 07 серпня 1978 року «Про надання свідоцтва на самовільно збудовану 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_2 ОСОБА_6» без оформлення відповідної технічної документації ОСОБА_6 побудувала 1/2 частину житлового будинку з житловою площею 47,7 кв.м., загальною корисною площею 67,40 кв.м. на земельній ділянці, що знаходиться в її користуванні.
Вирішено видати свідоцтво на самовільно збудовану частину житлового будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_6 та дозволено приймальній комісії прийняти житловий будинок в експлуатацію з житловою площею 47,7 кв.м., загальною корисною площею 67,4 кв.м. (а.с.17).
ОСОБА_6 видано свідоцтво на самовільно збудовану частину житлового будинку по АДРЕСА_2 (а.с.21).
Згідно з даними Акту Державної прийомки в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 12 грудня 1978 року приймальною комісією прийнято в експлуатацію самовільно побудований ОСОБА_6 житловий будинок з житловою площею 47,7 кв.м., загальною корисною площею 67,4 кв.м. з надвірними спорудами: сарай та вбиральня (а.с. 22).
Відповідно до даних Будинкової книги для прописки громадян, що проживають у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 24-25), паспорта позивача (а.с.23) ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_1.
Згідно з даними технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 11-15) будинок АДРЕСА_1 складається із двох квартир, квартира НОМЕР_1 загальною площею 78,3 кв.м., житловою площею 50,1 кв.м., квартира НОМЕР_2, загальною площею 80,3 кв.м., житловою площею 50,1 кв.м., всього - загальною площею 158,6 кв.м., житловою площею 100,2 кв.м. Правовстановлюючі документи в БТІ на будинок не зареєстровані.
Відповідно до пунктів 4, 9 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з даними свідоцтва про смерть, виданого 10 квітня 1993 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
Позивач є сином ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 9).
18 березня 2013 року за заявою ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 Дев'ятою Київською нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №246/2013 щодо майна померлої (а.с. а.с. 46-52).
З повідомлення Дев'ятої Київської нотаріальної контори від 18 березня 2013 року вбачається, що видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок в АДРЕСА_1, ОСОБА_3 немає можливості, так як у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно (а.с.10).
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки до складу спадщини після померлої ОСОБА_6 не входило право власності на будинок АДРЕСА_1, позивач не надав суду належних та допустимих доказів про те, що будинок АДРЕСА_1 є 1/2 частиною житлового будинку ОСОБА_6 в АДРЕСА_2, який було прийнято в експлуатацію.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: