10 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Качана В.Я.
Суддів: Барановської Л.В., Побірченко Т.І.
при секретарі: Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участі третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
встановила:
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, посилаючись на те, що 66/100 (52,58 кв.м.) одноквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 належить йому та ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частках. Частина будинку в розмірі 34/100 (кімната площею 17,6 кв.м.) належить територіальній громаді Шевченківського району м. Києва на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2005 року, а правонаступником територіальної громади є Київська міська рада. Позивач та його родина із 1969 року проживають та сплачують квартплату за весь будинок та підтримують зазначену кімнату в належному стані та ремонтують її. Спірна кімната не відокремлена, не має окремого входу, а тому користування нею сторонніми особами є неможливим. Тому, позивач просив визнати за ним право на об'єкт нерухомого майна - 34/100 (17,6 кв.м.) частини будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Справа № 761/19110/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15515/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому, зазначає, що позивач не звертався до Київської міської ради та Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації з проханням видачі ордеру на спірну кімнату, адже ордер дає лише право на вселення, а кімнату і так використовує його родина. На спірну квартиру не претендують будь-які інші особи, фактично спірна кімната нікому не потрібна.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2005 року за територіальною громадою Шевченківського району м. Києва визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1.
Як встановлено колегією суддів, зазначене рішення сторонами не оскаржувало ся та набрало законної сили.
Із Свідоцтва про право власності на житло від 18.03.2008 року № 9573 вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках належить 66/100 (52,58 кв.м.) будинку АДРЕСА_1.
Згідно листа Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 14.03.2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартирному обліку не перебувають, будинок АДРЕСА_1 переобладнаний та в експлуатацію не введений.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю не може бути пред'явлений законним володільцем, тобто ОСОБА_1, який володіє майном по волі власника і знає хто власник даного майна. Крім того, доказів про те, що після переобладнання спірний будинок введено в експлуатацію та право власності на нього зареєстровано відсутні в матеріалах справи.
Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на квитанції про сплату комунальних послуг, як на доказ введення будинку в експлуатацію, оскільки зазначені квитанції не є належними та допустимими доказами у даному випадку.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає обставинам справи та доказам у справі, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участі третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: