№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11229/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Антонова Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Рейнарт І.М., Кулікової С.В.
при секретарі: Іванову Ф.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 6 червня 2013 року в справі за заявою ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та зупинення стягнення на підставі виконавчого листа по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» до ОСОБА_3 про виселення у зв'язку з припиненням дії договору.
Заявник ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню та зупинити стягнення за виконавчим листом виданим на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2007 року по цивільній справі № 2-4840/07. Свої вимоги обґрунтовуючи тим, що ПАТ «Мостобуд» не є належним стягувачем за виконавчим листом, оскільки відповідно до рішення Київської міської ради №728/2727 від 27.11.2009 року будинок за адресою АДРЕСА_1 передано у власність територіальної громади Голосіївського району м. Києва. Також вказуючи на те, що він набув права на проживання в кімнаті АДРЕСА_1.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року заяву було залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про її скасування та постановлення нової за якою, просив суд визнати виконавчий лист № 2-4840 від 30.08.2011 року виданий Голосіївським районним судом м. Києва про виселення ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення таким, що не підлягає виконанню. Виходячи з того, що судом були порушені норми процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом було встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2007 року ОСОБА_3 було виселено з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
22.05.2008 року Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_3 було зареєстровано за адресою АДРЕСА_1.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви виходив з того, що заявником не надано суду ордеру, свідоцтва про право власності, договору найму (піднайму, оренди) або іншого документу, який би свідчив про виникнення у ОСОБА_3 права на проживання у вказаному приміщенні. Посилання на те, що Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, діючи за дорученням власника майна - Київської міської державної адміністрації, 19.11.2007 року листом надала згоду на реєстрацію мешканців будинку за адресою АДРЕСА_1, на думку суду не може бути взяте за основу для позитивного вирішення питання, яке постановлено в заяві ОСОБА_3. Оскільки лист № 6 -3 -3819 Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації не є належним чином оформленою згодою власника на проживання відповідно до положень п.2.2. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справи України № 1077 від 22.11.2012 року «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів».
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт вказував на те, що судом не взято до уваги, що будинок за адресою м. Київ, вул. Боренбойма, 9 до 27 листопада 2009 року знаходився у комунальній власності міста та у відповідності до рішення Київської міської ради за № 728/2727 його було передано у комунальну власність територіальної громади Голосіївського району м. Києва, при цьому одночасно визнано таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради від 17 березня 2005 року за № 144/2720, про передачу у володіння та користування ПАТ «Мостобуд» будинку за зазначеною адресою. Таким чином, на час розгляду справи, житловий будинок за адресою м. Київ, вул. Боренбойма, 9 знаходиться у комунальній власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва, а не позивача.
Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи та постановленому судовому рішенні. Так як обставини про які зазначав заявник виникли вже після постановленого рішення суду, яке на час розгляду заяви не скасовано та не змінено. Висновок суду щодо ненадання заявником доказів на підтвердження відсутності або припинення обов'язку боржника щодо виконання постановленого судового рішення, які б давали підстави для застосування положень ч. 4 ст. 369 ЦПК України ґрунтується та відповідає матеріалам справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 6 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: