03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
тел./факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22 ц - 796/16326/2013 Головуючий у І інстанції Вернидубов Я.І.
Доповідач - Корчевний Г.В.
09 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого Корчевного Г.В.,
Суддів Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.
при секретарі Охневській Т.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов»язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням, колегія суду, -
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила встановити конкретний порядок користування квартирою АДРЕСА_2 та зобов»язати відповідача не чинити перешкод у здійсненні права користування виділеними їй кімнатами.
В обґрунтування позову зазначала, що вказана квартира належить їй та відповідачу в рівних долях, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого Дніпровською районною Радою народних депутатів м. Києва 28 жовтня 1994 року, згідно з розпорядженням №16/513, зареєстрованого в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» 09 грудня 1994 року у реєстровій книзі №1760.
Зазначала, що в квартирі зареєстровані ОСОБА_1 Платновіна, ОСОБА_2 та дочки відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_4, які фактично проживають разом із своєю матір»ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1.
Вказала, що у неї з відповідачем з 2008 року виникали конфліктні ситуації з приводу користування квартирою, оскільки відповідач зловживає спиртним напоями та влаштовує сварки, а том необхідно встановити конкретний порядок користування квартирою.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов»язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням, колегія суду - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить суд рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.
В апеляційній скарзі зазначає, що реєстрація малоітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є лише юридичною процедурою обліку фізичних осіб за обраними ними місцем проживання, а тому оскільки вони проживають разом з матір»ю - ОСОБА_3, ніякого відношення до права власності на зазначену квартиру не мають.
Крім того, в обгрунтування своєї апеляційної скарги, зазначає, що між нею та відповідачем - ОСОБА_2 уже встановлений певний порядок користування квартирою.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції було встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить їй та відповідачу в рівних долях, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого Дніпровською районною Радою народних депутатів м. Києва 28 жовтня 1994 року, згідно з розпорядженням №16/513, зареєстрованого в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» 09 грудня 1994 року у реєстровій книзі №1760. (а.с. 9).
В спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та дочки відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_4, що підтверджується довідкою №85, виданою ЖЕК №411 Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м Києва. (а.с.11)
Згідно технічного паспорту спірна квартира складається з трьох кімнат жилою площею 42.5 кв.м ( 17.5 кв.м., 12.5 кв.м., 12.5 кв.м.) (а.с. 7-8), а тому ідеальна частка кожного із власників становить 21. 25 кв.м. жилої площі.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані в даній квартирі, однак це є лише юридичною процедурою обліку фізичних осіб за обраними ними місцем проживання, а тому, оскільки вони проживають разом з матір»ю - ОСОБА_3, ніякого відношення до права власності на зазначену квартиру не мають, проте колегія суду звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України, члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщеннями нарівні з власниками будинку (квартири).
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в установленому законом порядку не визнано такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2, тому колегія суду зазначає, що встановити порядок користування вказаною квартирою лише між двома власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неможливим та незаконним, так як порушує права зареєстрованих в ній неповнолітніх дітей.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України» від 12.04.1985 р №2 при поділі жилого приміщення за вимогою члена сім»ї наймача, йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення, відповідно до жилої площі, що припадає на нього.
Згідно ч. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 року реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом.
Крім того, рішенням суду не може бути встановлено такий порядок користування квартирою, який створений між сторонами, оскільки таким чином буде порушене право власності на Ѕ вказаної квартири відповідача ОСОБА_2
Колегія суду звертає увагу на відсутність доказів, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Тому колегія суду вважає, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року обґрунтоване та законне і скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: