Справа: 11/796/2053/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Осаулов А. А.
Категорія ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України Доповідач: Лук'янець Л. Ф.
06 грудня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого судді Лук'янець Л. Ф.
суддів Васильєвої М. А., Мороза І. М.,
за участю прокурора Афенькіної Н. М.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
особи, щодо якої закрита кримінальна справа - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23.09.2013 року,
Цією постановою суду визнано такою, що не підлягає розгляду апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07.08.2013 року, якою кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України, була направлена прокурору для проведення додаткового розслідування.
Своє рішення суд мотивував тим, що прокурор не усунув недоліки у своїй апеляції, зазначені в постанові суду, якою його апеляція була залишена без руху та подав апеляцію, яка не відповідає вимогам ст. 350 КПК України в редакції 1960 року.
На дану постанову суду прокурором, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подано апеляцію, в якій він, посилаючись на невідповідність висновків суду, фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду, визнати його апеляцію такою, що підлягає розгляду та дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання вимог ст. 351 КПК України в редакції 1960 року.
В апеляції прокурор посилається на те, що суд зробив неправильний висновок про невиконання ним вимог ст. 350 КПК України 1960 року, оскільки в своїй апеляції на постанову суду про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на додаткове розслідування, ним обґрунтовано викладено свої вимоги до суду апеляційної інстанції, а також, наведено доводи на обґрунтування своєї позиції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, з підстав викладених у ній, обвинувачених та захисників, а також особу, щодо якої закрито кримінальну справу ОСОБА_7, які заперечували проти задоволення апеляції, обвинуваченого ОСОБА_5, який поклався на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Шевченківського районного суду від 07.08.2013 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України, повернута прокурору для організації проведення додаткового розслідування.
На вказану постанову суду прокурором було подано апеляцію від 14.08.2013 року, в якій він просив скасувати постанову суду, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд іншим складом суду, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
Зазначена апеляція була залишена без руху постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2013 року, у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 350 КПК України в редакції 1960 року.
На виконання вказаної постанови суду, прокурором було подано апеляцію, яка постановою суду від 23.09.2013 року визнана такою, що не підлягає розгляду, у зв'язку з тим, що прокурор не виконав вимоги суду зазначені у постанові про залишення його апеляції без руху.
Такий висновок суду, про невідповідність апеляції прокурора на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07.08.2013 року вимогам ст. 350 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів вважає правильним з таких підстав.
Згідно вимог ст. 350 КПК України в редакції 1960 року в апеляції зазначається:
1) назва суду, якому адресується апеляція;
2) особа, яка подає апеляцію;
3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;
4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування;
5) прохання особи, яка подає апеляцію;
6) перелік документів, які додаються до апеляції.
При обґрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.
З матеріалів справи вбачається, що у своїй апеляції прокурор, вказує на незаконність направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на додаткове розслідування, в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 369 КПК України в редакції 1960 року, вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи:
1) коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні;
2) коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3) коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) коли висновки суду, викладені у вироку (постанові), містять істотні суперечності.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України в редакції 1960 року, істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо:
1) за наявності підстав для закриття справи її не було закрито;
2) вирок винесено незаконним складом суду;
3) порушено право обвинуваченого на захист;
4) порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;
5) розслідування справи провадила особа, яка підлягала відводу;
6) справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком випадку, передбаченого ч. 2 ст. 262 цього Кодексу;
7) порушено правила підсудності;
8) порушено таємницю наради суддів;
9) вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;
10) у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не фіксувався технічними засобами;
11) порушено вимоги статей цього Кодексу про обов'язковість пред'явленого обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення;
12) обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він не був вручений обвинуваченому;
13) порушено вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом.
Однак, на виконання постанови суду від 30.08.2013 року про залишення апеляції прокурора без руху і надання строку для усунення недоліків апеляції, прокурор у своїй повторній апеляції у більшому об'ємі навів ті підстави, зазначені в постанові суду, з яких справа направлена судом на додаткове розслідування, щодо неконкретності пред'явленого обвинувачення заперечив, що воно є конкретним, зазначив про те, що суд сам міг усунути виявлені недоліки і зовсім не навів обґрунтувань, передбачених ст.ст. 369, 370 КПК України в редакції 1960 року, які на його думку свідчать про незаконність постанови суду про визнання його апеляції такою, що не підлягає розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки прокурором не були усунуті недоліки в повному обсязі, і вважає, що суддя обґрунтовано визнав апеляцію прокурора на постанову Шевченківського районного суду від 07.08.2013 року такою, що не підлягає розгляду, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 352, 362, 366, 382 КПК України 1960 року, п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,-
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23.09.2013 року, про визнання апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07.08.2013 року, такою, що не підлягає розгляду, залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.
Судді:
_____________________ ______________________ _____________________