АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 11/796/2039/2013 Головуючий у суді першої інстанції - Чаус М.О.
Категорія КК: ч. 2 ст. 190, Доповідач в апеляційній інстанції - Жук О.В.
ч. 4 ст. 190, .2 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України
2 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді Жук О.В.,
суддів Лашевича В.М., Паленика І.Г.,
за участю прокурора Глиняного С.В.,
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,
підсудного ОСОБА_5,
потерпілої ОСОБА_6,
представника потерпілої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2012 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року засуджено
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
· за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі,
· за ч. 4 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі,
· за ч. 2 ст. 358 КК України до 3 років позбавлення волі,
· за ч. 3 ст. 358 КК України до 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання йому призначене за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
· за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі,
· за ч. 4 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі,
· за ч. 2 ст. 358 КК України до 3 років позбавлення волі,
· за ч. 3 ст. 358 КК України до 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання йому призначене за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /кожного/ звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено на них обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року кримінальна справа в частині обвинувачення
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Києва, що проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, направлено прокурору міста Києва для проведення додаткового розслідування.
10 січня 2012 року та 13 лютого 2012 року прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подано апеляції на вказані вирок і постанову, які залишені без руху постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року у зв'язку з їх невідповідністю вимогам ст. 350 КПК України 1960 року.
7 березня 2012 року прокурором подану нову апеляцію на виконання вимог зазначеної постанови /а.с.80-85 т. 6/.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2012 року апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок від 26.12.2011 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також на постанову від 21.12.2011 року про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування в частині обвинувачення ОСОБА_5, визнані такими, що не підлягають розгляду на підставі ст. 352 КПК України 1960 року /а.с.88 т.6/.
В апеляції на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2012 року прокурор просить скасувати вказану постанову, визнати апеляцію на вирок від 26.12.2011 та постанову від 21.12.2011 такою, що підлягають розгляду, та дати суду першої інстанції розпорядження про виконання вимог ст. 351 КПК України 1960 року.
Своє прохання обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції істотно порушені вимоги кримінально-процесуального закону. Так, апеляція прокурора від 7 березня 2012 року, яка була подана на виконання вимог постанови суду про залишення апеляції без руху, відповідає вимогам ст. 350 КПК України 1960 року та в ній чітко зазначені вказівки на те, в чому полягає незаконністю вироку і постанови та доводи на їх обґрунтування. Тому, судом безпідставно визнано апеляції прокурора такими, що не підлягають розгляду.
Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засуджених, підсудного, потерпілої та її представника, які вважають постанову суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 352 КПК України 1960 року у разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог, передбачених статтею 350 цього Кодексу, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення. Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, то апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2012 року та 13 лютого 2012 року прокурор, який брав участь у розгляді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 судом першої інстанції, подав апеляцію одночасно на вирок суду відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та постанову про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 на додаткове розслідування. При цьому строки на оскарження постанови прокурором були пропущені.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року зазначені апеляції були залишені без руху, оскільки вони не відповідали вимогам ст. 350 КПК України 1960 року та надано прокурору семиденний строк на виправлення недоліків апеляцій.
Однак прокурором при поданні нової апеляції вимоги ст. 350 КПК України 1960 року виконані не були, зокрема і не звернуто уваги на те, що строки на оскарження постанови про направлення кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_5 на додаткове розслідування ним пропущені. Основною підставою для скасування вироку прокурор зазначив в апеляції порушення судом ст. 26 КПК України 1960 року щодо виділення частини з кримінальної справи та повернення на додаткове розслідування, хоча оскаржити таке виділення він вже не мав права.
Тому, судом першої інстанції обґрунтовано у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону було прийнято рішення про визнання апеляцій прокурора такими, що не підлягають розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2012 року та задоволення апеляції прокурора.
Керуючись ст. 365, ст. 366, ст. 382 КПК України 1960 року, п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2012 року, якою апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду від 26 грудня 2011 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та постанову від 10 січня 2011 року відносно ОСОБА_5, визнані такими, що не підлягають розгляду, - без зміни.
Судді:
_______________ _________________ ___________________
Жук О.В. ЛашевичВ.М. Паленик І.Г.
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду м. Києва О.В.Жук