№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11234/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Новак А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Кулікової С.В, Рейнарт І.М.
при секретарі: Іванову Ф.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2013 року в справі за заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, заявлене представником позивача ОСОБА_5 у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа - ТДВ СК «Альфа-гарант» про відшкодування шкоди у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2013 року було частково задоволено заяву представника позивача - ОСОБА_5 про забезпечення позову.
У порядку забезпечення позову накладено арешт на транспортний засіб марка «Ніссан» д.н.з. НОМЕР_1, рік випуску - 2008, колір - синій, ідентифікатор ТЗ - SJNFAAJ10U1295008.
Не погоджуючись з ухвалою суду відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про скасування ухвали суду та постановлення нової про відмову у задоволені клопотання щодо накладення арешту. Вказуючи при цьому на порушення судом норм процесуального права та на відсутність підстав для прийняття ухвали про накладення арешту на автомобіль. Вважав неправильним посилання суду на те, що у відповідача виникло бажання відчужити належне йому на праві власності майно для уникнення виконання рішення суду щодо стягнення суми відшкодування. Оскільки, апелянт ( відповідач) маючи такі можливості, дій щодо відчуження транспортного засобу не вчиняв.
Апелянт та його представник у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу. Представник позивача не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 звертаючись до суду із позовом ( відповідач ОСОБА_4, третя особа - ТДВ СК «Альфа-гарант») ставив питання про відшкодування шкоди у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 69 695,93 гривень, витрат на правову допомогу 13 939 гривень, витрат по сплаті судового збору та витрат за проведення експертизи.
У ході розгляду справи представником позивача було подано заяву щодо забезпечення позову шляхом встановлення заборони по відчуженню транспортного засобу що є власністю відповідача та об'єкту нерухомості ( садового будинку).
Суд першої інстанції задовольняючи заяву частково виходив з вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України, за якою види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Та вказував на те, що у разі задоволення позовних вимог, виконання рішення буде ускладненим або неможливим через відсутність у відповідачів майна, щодо якого пред'являються позовні вимоги, тому вважав необхідним вжити захід забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, що належить відповідачу - транспортний засіб марка «Ніссан» д.н.з. НОМЕР_1, рік випуску - 2008.
Проте повністю погодитися з висновками суду не можна.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали суду, вона була постановлена судом першої інстанції за результатами розгляду заяви представника ОСОБА_6 - ОСОБА_5.
Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановлені судового рішення не було взято до уваги, що заяву про забезпечення позову ( а.с.68 ) було підписано - ОСОБА_7 як представником позивача ОСОБА_6, та подано до суду представником за довіреністю ОСОБА_5
При цьому, ОСОБА_5 на підтвердження своїх повноважень до суду було подано довіреність, за якою вона була уповноважена діяти лише в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтіус пром".
Зазначене вище, на думку колегії суддів свідчить про те, що судом першої інстанції при отриманні заяви про забезпечення позову не було перевірено повноваження особи яка подала заяву. Крім того, судом було розглянуто заяву представника „ОСОБА_5" в той час як прізвище особи яка подавала заяву у відповідності до доручення зазначено „ОСОБА_5".
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа з урахуванням вищевикладених обставин, поверненню до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2013 року скасувати, справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: