Апеляційне провадження №22-ц/796/7614/13 Головуючий в 1 інстанції - Буша Н.Д.
Доповідач - Желепа О.В.
02 липня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Заришняк Г.М., Рубан С.М.
при секретарі Кацідим В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язань за договором та про порушення кримінального провадження, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Кредитної Спілки «Спілка Пенсіонерів України» про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язань. Позовні вимоги позивач неодноразово уточнював та остаточно просив суд стягнути відсотки за депозитним договором № КФ-300708Б від 30 липня 2007 року за період з 22 липня 2010 року до 28 березня 2013 року -80287 грн. 50 коп., пеню за цей же період 59 146, 33 грн., борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 514209 грн. 96 коп., а також моральну шкоду, яку просив стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також звернувся з вимогою про порушення кримінальної справи.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.03.2013 року позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язань та про порушення кримінального провадження відносно Голови правління Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» ОСОБА_2 та директора філії «Київська обласна» Кредитна спілка «Спілка пенсіонерів України» ОСОБА_3 за ст. 219, 22 КК України - задоволено частково.
Стягнуто з Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» (ідентифікаційний код юридичної особи 33976607) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) 25% за невиконання грошового зобов'язання за період з 22.04.2010 р. по 28.03.2013 р. в розмірі 37960 грн. 02 коп., пеню в розмірі 8465 гри. 62 коп., 3% річних з урахуванням індексу інфляції починаючи з 22.07.2010 р. в розмірі 4555 грн. 20 коп., а всього стягнуто: 50980 гри. 84 коп.
Стягнуто з Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» (ідентифікаційний код юридичної особи 33976607) на користь держави судовий збір у розмірі 509 грн. 81 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В скарзі вказував на те, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не вірно застосував положення ст.ст. 526, 536, 546, 549, 550 ЦК України, ст. 157 ЦПК України.
Суд не вірно стягнув відсотки, безпідставно не задовольнив в повному обсязі вимоги про стягнення пені, індексу інфляції та моральної шкоди.
В апеляційному суді позивач доводи скарги підтримав.
Відповідачі до апеляційного суду не з'явились, про день і час розгляду справи повідомлені.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує у повному обсязі взяті на себе грошові зобов'язання за депозитним договором.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,
за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що рішенням Шевченківського районного суду М. Києва від 22 липня 2010 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, стягнуто з Кредитної Спілки «Спілка пенсіонерів України» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором № КФ-300708К ВІД 30 липня 2007 року депозитний вклад, нараховані та невиплачені відсотки, з урахуванням індексу інфляції у розмірі 61069 гри. 45 коп., 1343 грн. 21 коп. - 3% річних за порушення грошового зобов'язання, 120 грн. збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Встановлено, що депозитний договір № КФ-300708Б, який було укладено між сторонами 30 липня 2007 року не було розірвано.
Рішення суду не виконано, кошти за депозитним договором позивачу до цього часу не повернуті.
Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу одна сторона, що прийняла від другої сторони вклад зобов'язується виплач4вати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленому договором.
Відповідно до ч.5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Судом правильно встановлено, що позивачеві в день закінчення строку дії договору -30 липня 2009 року, а також до цього часу, відповідач вклад в сумі 45 000 грн. не повернув, а тому зобов'язаний сплачувати 25 відсотків за п.1.2 договору, що за період з 22.07.2010 року до 28.03.2013 року складатиме суму 37960 грн. 02 коп.
Доводи позивача, що відсотки повинні нараховуватись виходячи із ставки 48% не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору, а тому доводи апеляційної скарги позивача, щодо не вірного визначення судом суми відсотків, які підлягають стягненню не приймаються.
Доводи позивача в частині неправильного вирішення вимог про стягнення пені також не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Суд правильно нарахував пеню за період один рік до звернення позивача до суду виходячи із спеціальних строків позовної давності.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на Закон «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», апеляційний суд не приймає, тому, що вказаний закон не поширюється на правовідносини, що склались між сторонами, відповідно преамбули цього Закону.
Доводи апеляційної скарги, щодо невірного застосування судом норм матеріального права є безпідставні.
Разом з тим скарга підлягає задоволенню в частині вирішення позовних вимог, щодо стягнення індексу інфляції за ст. 625 ЦК України.
Як вбачається з рішення суду, на користь позивача відповідно до ст. 625 ЦК України стягнуто 3% річних, проте сума індексу інфляції не стягнута.
При цьому суд не звернув увагу, що такі позовні вимоги позивачем заявлялись.
Враховуючи суму не повернутого вкладу 45 000 грн. та відсотків за вкладом, які стягнуті попереднім рішенням суду, що складає 56437 грн. 50 коп., індекс інфляції за період з 22 липня 2010 року до 28 березня 2013 року ( 1010,5%) становить 5 925 грн. 93 коп. , які підлягають стягненню з кредитної спілки на користь позивача.
Позовні вимоги в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 514209 грн. 96 коп., зазначеній в уточненій позовній заяві не підлягають задоволенню, тому, що позивач не врахував, що борг і відсотки до ухвалення попереднього рішення, не можуть повторно стягуватись. Крім того позивач нарахував інфляційні витрати на суми, які розраховані ним не у відповідності з умовами договору та вимогами закону.
Інші доводи апеляційної скарги позивача не впливають на правильність ухваленого судом першої інстанції рішення.
Суд правильно не задовольнив вимоги про відшкодування моральної шкоди, так як між сторонами склались договірні відносини, які такий вид відповідальності не передбачали. Крім того моральну шкоду позивач просив стягнути з посадових осіб відповідача при цьому не надав доказів вчинення останніми неправомірних дій, якими така шкода була завдана. Також позивач не довів прямий причинний зв'язок між діями відповідачів та завданою шкодою.
Вимоги, щодо притягнення осіб до кримінальної відповідальності не підлягають розгляду в цивільному судочинстві, а тому суд правомірно відмовив в їх задоволенні.
Таким чином, колегія дійшла висновку, що рішення підлягає скасуванню лише в частині не задоволення вимог про стягнення індексу інфляції на підставі ст. 625 ЦК України, в решті підстав для його скасування не має.
Також колегія зазначає, що відповідачі апеляційну скаргу на рішення не подавали, а тому воно переглядалось лише в межах скарги позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2013 року скасувати в частині відмови в стягненні індексу інфляції за невиконання грошового зобов'язання та ухвалити нове рішення в цій частині позовних вимог, яким стягнути з Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» (ідентифікаційний код юридичної особи 33976607) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) 5925 грн. 93 коп. індексу інфляції за період з 22.07.2010 по 28.03.2013 року.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: