Апеляційне провадження №22-ц/796/15247/13 Головуючий в 1 інстанції - Саадулаєв А.І.
Доповідач - Желепа О.В.
25 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі Онищенко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Центр Обслуговування споживачів Шевченківського району» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2013 року в справі за позовом Комунального підприємства «Центр Обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Позивач Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що, відповідачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують житлово-комунальні послуги, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 19370 грн. 17 коп., яка складається із: суми основного боргу 15383,78 грн., інфляційних витрат у розмірі 2992,73 грн., 3% річних у розмірі 993,66 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів.
В судовому засіданні представник позивача зменшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідачів заборгованість станом на 01 лютого 2013 року в сумі 14 392,81 грн. основного боргу, 774,67 грн. - інфляційних та 7,09 грн. - 3 % річних, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позов підтримала та просила його задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2013 року позов Комунального підприємства «Центр Обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» 11 640 (одинадцять тисяч шістсот сорок) грн. 73 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги, 34 (тридцять чотири) грн. 22 коп. - інфляційних та 7(сім) грн. 09 коп. - 3% річних.
В іншій частині позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» судовий збір у розмірі 58(п'ятдесят вісім)грн. 87 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» судовий збір у розмірі 58(п'ятдесят вісім)грн. 87 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» судовий збір у розмірі 58(п'ятдесят вісім) грн. 87 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду, представник КП «Центр Обслуговування споживачів Шевченківського району» подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В скарзі посилався на те, що судом не вірно застосовано положення ст. 264, 267, 261 ЦК України, не прийнято до уваги, що позивач звернувся до суду за захистом своїх майнових прав ще в грудні 2012 року, що підтверджується ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.12.2012 року. Також судом не було враховано того, що відповідно до розрахунку заборгованості відповідачі частково сплачували заборгованість, тобто в кожному місяці сплачували різну суму, а в деяких місяцях оплати зовсім не було проведено або навпаки були переплати, що свідчить про переривання строку позовної давності, та сплату відповідачем вартості послуг за власними заниженими розрахунками а не розрахунками постачальника послуг. Апелянт також посилався на те, що суд першої інстанції не вірно визначив розмір інфляційних витрат, при ухваленні рішення вийшов за межі заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.
Відповідачі до суду не з'явились, про день і час розгляду справи повідомлені, надали до суду свої письмові заперечення, в яких просили скаргу позивача не задовольняти та в задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 подала до апеляційного суду клопотання про відкладення судового розгляду, проте, причину своєї неявки в клопотанні не зазначила, а тому колегія суддів його відхилила.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Положенням п. 5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю) сторін споживач.
Згідно з вимогами ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 32 Закону України плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 162 Житлового кодексу Української РСР плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 зареєстровані та проживають в приватизованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою форми №3 виданою Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційна контора «Татарка». Будинок за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться у господарському віданні КП «Керуюча дирекція»(а. с. 6).
Відповідачі на протязі тривалого часу не в повній мірі оплачували житлово-комунальні послуги, які фактично отримували.
Відповідно до п.п. 2.2 Статуту позивача основними напрямками діяльності Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» є: забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених позивачем з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених позивачем безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг; здійснення комплексних заходів по підвищенню платіжної дисципліни населення.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2005 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, правонаступником якого є КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», було укладено з ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» договір № 05618/2-10 на постачання питної види та приймання стічних вод через приєднані мережі. 01.02.2006 року ним було укладено з Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» договір № 1110512 на постачання теплової енергії у гарячій воді по будинку на АДРЕСА_1.
01 лютого 2012 року між Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради (довіритель) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (повірений) було укладено договір доручення на надання послуг з обліку, нарахування, збору платежів власників, наймачів та орендарів, за яким довіритель доручив, а повірений прийняв на себе зобов'язання вчинити за рахунок та на користь довірителя наступні юридичні дії: укладати з власниками та наймачами жилих приміщень договори на падання послуг з утримання будинків і споруд га прибудинкових територій; здійснювати облік, нарахування, збір платежів власників та наймачів жилих приміщень за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; проводити роз'яснювальну та претензійну роботу зі споживачами (власниками та наймачами жилих приміщень), спрямовану на зменшення заборгованості; здійснювати облік та збір, у тому числі в судовому порядку, заборгованості споживачів за послуги довірителя; виконувати інші дії для забезпечення виконання умов вказаного договору.
Судом також встановлено, що з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за період з 01 серпня 2005 року до 01 лютого 2013 року - 14 392,81 грн. основного боргу, 774,67 грн. - інфляційних та 7,09 грн. - 3% річних.
Під час розгляду справи, ОСОБА_2 подав заяву про застосування строків позовної давності.
Вищенаведені обставини, які суд вважав встановленими є доведеними.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність застосування позовної давності при вирішенні вимог про стягнення заборгованості та стягнув з відповідачів на користь позивача 11 640 грн. заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, 34,22 грн. інфляційна складова та 7,09 грн. три проценти річних від простроченої суми, обрахованої за період з 16 квітня 2010 року по 16 квітня 2013 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності, так як він пропущений позивачем, а заява про поновлення вказаного строку суду не подавалась.
Вказаний висновок відповідає вимогам закону та встановленим судом обставинам.
Доводи апеляційної скарги про переривання строку позовної давності, колегія суддів не приймає. Та обставина, що відповідачі в різні місяці сплачували суми на власний розсуд, в тому числі і в більшому розмірі ніж нараховувалась оплата за конкретний місяць не свідчить про переривання позовної давності за період з 2005 оку до 01 лютого 2013 року.
Як пояснив представник позивача в апеляційному суді в них відсутні будь-які документи, з яких би вбачалось, що відповідачі визнавали борг за конкретний період, що могло б бути підставою для переривання строку у відповідності з ч.1 ст. 264 ЦК України.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності переривався внаслідок звернення позивача з заявою про видачу судового наказу є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Шевченківського районного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги. Ухвалою від 21.12.2012 року в прийнятті заяви про видачу судового наказу відмовлено на підставі п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України.
Суд також стягуючи заборгованість за період з 16 квітня 2010 року по 16 квітня 2013 року, вийшов за межі уточнених позивачем вимог, відповідно до яких позивач просив стягнути борг по 01 лютого 2013 року включно.
Враховуючи, що суд не повно встановив обставини справи в частині періоду за який повинна стягуватись заборгованість з урахуванням заяви про застосування строків позовної давності, а також порушив процесуальні норми - ст.11 ЦПК України, вийшовши за межі позовних вимог, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
З відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 01.01.2010 року до 01.02.2013 року. За вказаний період, відповідно до уточненого розрахунку позивача, наданого суду першої інстанції, (а.с. 59-60) з відповідачів має бути стягнута сума основного боргу - 11 675 грн. 95 коп., 774 грн. 67 коп. - інфляційних витрат та 7 грн. 09 коп. - 3% річних.
Відповідачі ні до суду першої інстанції ні до апеляційного суду не надали власного розрахунку заборгованості, а також не навели доводів з приводу неправильності проведеного позивачем розрахунку, а тому апеляційний суд вважає можливим вказаний розрахунок покласти в основу рішення суду.
Посилання відповідачів в їх запереченнях на те, що позивач не має права вимоги є не обгунтованим та спростовується наданим позивачем статутом та договорами, відповідно до яких позивач , як правонаступник має право вимагати заборгованість в тому числі і за послуги, які надавались КП по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради .
Доводи відповідачів про відсутність підписаного ними договору про надання послуг не звільняє їх від обов'язку оплатити вартість послуг, які були їм надані фактично.
При цьому колегія виходить з того, що відповідачі не надали суду доказів, що вони в установленому порядку відмовились від отримання послуг, вартість яких просив сплатити позивач, а також доказів не надання таких послуг.
Інші доводи апеляційної скарги, а також письмових заперечень, не спростовують висновки суду.
Суд правильно застосував норми матеріального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги в повному обсязі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр Обслуговування споживачів Шевченківського району» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2013 року змінити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» 11 675 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 95 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2010 року до 01.02.2013 року, 774 (сімсот сімдесят чотири) грн. 67 коп. - інфляційних витрат та 7(сім) грн. 09 коп. - 3% річних.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: