05 грудня 2013 року Справа № 65985/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,
з участю секретаря Рак Х.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Зелене господарство» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Зелене господарство» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-
Товариство з додатковою відповідальністю «Зелене господарство» звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень рішень, посилаючись на те, що у податкового органу були відсутні законні підстави для проведення перевірки та вказані рішення не відповідають нормам чинного законодавства.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю «Зелене господарство» відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ТзДВ «Зелене господарство» оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Представник ТзДВ «Зелене господарство» в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.02.2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Представник Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.02.2013 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТзДВ «Зелене господарство» слід залишити без задоволення виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що працівниками Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на підставі направлень від 14.07.2011 року № 01024, № 01025. № 01026, № 01027 та № 1028 та на підставі наказу начальника Тернопільської ОДПІ № 3062 від 14.07.2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з додатковою відповідальністю «Зелене господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2011 року. Відповідно, результати перевірки оформлено актом від 9 серпня 2011 року № 5565/23-420/03353259.
Перевіркою встановлено, що товариство з додатковою відповідальністю «Зелене господарство» у 2009 році знаходилось на спрощеній системі оподаткування за ставкою 10 відсотків (свідоцтво про сплату єдиного податку за №1083 від 1 січня 2009 року). У четвертому кварталі 2009 року підприємством проведено розрахунки з Тернопільською філією «Європейський Університет» за надані послуги (оперативна оренда) у формі відмінній від готівкової та безготівкової, чим порушено пункт 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» і відповідно до пункту 5 цього Указу товариство переведено на загальну систему оподаткування з 1 кварталу 2010 року.
В акті перевірки також зазначено, що товариство з додатковою відповідальністю «Зелене господарство» підлягає реєстрації платником податку на додану вартість з 1 січня 2010 року, так як в червні 2009 року операції з поставки товарів (послуг) за останні дванадцять календарних місяців сукупно перевищують 300.0 тис. грн. (без врахування податку на додану вартість). За період з 1 січня по 31 грудня 2010 року товариство з додатковою відповідальністю «Зелене господарство» не декларувало податкові зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 38 429, 00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 206 331,00 грн.
Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що товариством з додатковою відповідальністю «Зелене господарство» в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за 2010 рік на суму 206 331, 00 грн., та в порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2010 рік на суму 38 429, 00 грн.
Як наслідок, розглянувши акт перевірки від 9 серпня 2011 року № 5565/23-420/03353259 Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення -рішення від 31 серпня 2011 року № 0003122304 про сплату податку на прибуток в сумі 48 036, 25 грн., в тому числі 38 429, 00 грн. за основним платежем та 9 607, 25 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а також № 0003092304 від 31 серпня 2011 року про сплату податку на додану вартість в сумі 258 183, 75 грн., в тому числі 206 331, 00 грн. за основним платежем та 51 852, 75 грн. штрафних (фінансових) санкцій застосованих з посиланням на пункт 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (ВАТ «Зелене господарство» - Орендодавець) укладено договір оренди нежилих приміщень від 01.06.2010року (далі - Договір оренди) з Тернопільською філією Європейського університету (Орендар), відповідно до якого Орендодавець здає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення в адмінбудинку ВАТ «Зелене господарство» за адресою м.Тернопіль, пр.-т. Степана Бандери, 83 загальною площею 2300 кв.м. Розмір орендної плати становить 40000 грн. в місяць. В розмір орендної плати входять експлуатаційні витрати (опалення, електропостачання, водопостачання, каналізація, вивезення сміття і нечистот та інші комунальні платежі, податки, обслуговування телефонних мереж, зарплата обслуговуючого персоналу, які обслуговують адмінбудинок) за виключенням оплати за телефон (п.1.1 Договору оренди).
Згідно укладених договорів уступки вимог (цесії) ВАТ «Зелене господарство» (Цедент) передало фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (Цесіонарій) право вимоги за договорами оренди укладеним між Цедентом ТФ ПВНЗ «Європейський університет». До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, фактично з моменту укладення договорів цесії, у ТФ ПВНЗ «Європейський університет» відсутні зобов'язання по сплаті орендної плати ВАТ «Зелене господарство», розрахунки між ними завершені.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності», спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньо облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.
Статтею 5 зазначеного Указу визначено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Колегія суддів погоджується з висновками відповідача, що знайшли своє відображення в постанові суду першої інстанції, а саме, що абзацами 5 та 6 пункту 1 Указу, зокрема, встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто, в Указі чітко визначено, що розуміється під продукцією - товари, роботи, послуги, аналогічно словосполучення «відвантажену продукцію» вжито в розумінні відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги. Відтак, покликання апелянта на те, що розрахунки з ТФ ПВНЗ «Європейський університет» за оренду нерухомого майна не є відвантаженням продукції, оскільки відсутній виробничий процес, є неспроможними з правової точки зору і відхиляються колегією суддів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначає Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII.
Відповідно до ст.6 даного Закону об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.
Статтею 14 даного Закону визначено, що до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), зокрема: податок на додану вартість; податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
Підпунктом 1.18.1 пункту 1.18 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР встановлено, що оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
Відповідно до пункту 1.31 статті 1 зазначеного Закону продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від З квітня 1997 року N 168/97-ВР поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Тобто, оренда, з метою застосування податкового законодавства відноситься до послуг, а посилання позивача в апеляційній скарзі на норми цивільного чи іншого законодавства, яке не регулює податкові відносини є безпідставними та не беруться колегією суддів до уваги.
Таким чином провівши розрахунки з ТФ ПВНЗ «Європейський університет» у формі відмінній від готівкового та безготівкового розрахунків коштами. , апелянт, відповідно до пункту 5 Указу повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні. При цьому покликання апелянта судом відхиляються, як такі, що повністю спростовуються наявними у адміністративній справі доказами.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищенаведене, апеляційну скаргу ТзДВ «Зелене господарство» слід залишити без задоволення, а вказану постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Зелене господарство» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року у справі № 2а-1970/4021/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді В.Я.Качмар
О.І.Мікула