Іменем України
"21" квітня 2009 р.
справа № 5020-9/138
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тавріда АГРО”
(98452, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Тінисте, вул. Леніна, 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг Юг”
(99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 41-23; 99007, м. Севастополь, вул. Куліково поле, 3)
про визнання умов (пунктів) договору постачання №Юг-06-0141 від 08.05.2008 недійсними,
Суддя Рибіна С.А.
За участю представників сторін:
позивач - не з'явився;
відповідач -Білий В.В., довіренність №1/5, від 19.03.2009.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Таврида АРГО” - звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг Юг” - про визнання умов (пунктів) договору постачання №Юг-06-0141 від 08.05.2008 недійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умови Договору поставки №ЮГ-06-0141 протирічать вимогам діючого законодавства України.
Відповідач вважає позовні вимоги таким, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю, доводи виклав у відзиві на позов (а.с.23).
Позивач у судове засідання 21.04.2009 не з'явився, про час дату та місце розгляду справи повідомленій своєчасно та належним чином.
За клопотанням сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд -
08 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тавріда АГРО” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг Юг” (Продавець) був укладений Договір поставки №ЮГ-06-0141 (далі - Договір) (а.с.16). Договір підписаний сторонами без зауважень.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Таврида АРГО” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг Юг” про визнання пунктів 3.8., 5.3., 5.5. недійсними, посилаючись на те, що вони суперечать вимогам діючого законодавства та порушають права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврида АРГО”.
Суд, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, встановлено що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до пункту 3.8. Договору, Продавець має право поставити Товар Покупцеві на суму, що менше ніж визначено в п.1.2 Договору. Покупець зобов'язаний у письмовому вигляді звернутися до Продавця з вимогою про поставку Товару на всю суму, що визначена в п.1.2. Договору.
На думку позивача, вказаний пункт Договору суперечить вимогам статтям 525, 526 Цивільного кодексу України, частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, так як є односторонню відмовою від виконання зобов'язання.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При укладенні Договору №ЮГ-06-0141 від 08 травня 2008 року сторони домовилися по всіх істотних умовах, у тому числі про можливість поставки товару на суму менше, ніж визначено у п. 1.1. Договору. Ця умова не є обов'язковою відповідно до актів цивільного законодавства, тому домовленість сторін у такому вигляді є вільним волевиявленням сторін.
Як вбачається з вищевикладеного, вказаний пункт Договору не суперечить вимогам статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до пункту 5.3. Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.3. передбачено інший строк нарахування штрафних санкцій, що не суперечить нормам діючого законодавства України.
Відповідно до пункту 5.4. Договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених пунктами 2.1. даного договору, більш ніж 30 днів Покупець додатково сплачує Продавцеві штраф у розмірі п'ятнадцяті відсотків від ціни договору.
Згідно пункту 5.5. Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановлюють в розмірі п'ятнадцяті відсотків. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1. Договору, вважається, що Продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.
На думку позивача вищезазначені пункти Договору суперечать вимогам статей 546, 549 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при тримання, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодеску України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених пунктами 2.1. даного договору, більш ніж 30 днів Покупець додатково сплачує Продавцеві штраф у розмірі п'ятнадцяті відсотків від ціни договору.
Дана умова Договору повністю відповідає вищезазначеним правовим нормам.
Що стосується збільшення сторонами у п.5.5. Договору, відсоткової ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, то суд вважає, що передбачена п.5.5. Договору сума не є неустойкою в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України за наступних підстав.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В Інформаційному листі від 15.07.2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до санкцій.
Згідно статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушає права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Не може бути прийнято судом посилання позивача на частину 2 статті 207 Господарського кодексу України з тих підстав, що позивачем не доведено нікчемність укладеної між сторонами угоди.
З вищевикладеного вбачається, що укладений між сторонами договір відповідає волевиявленню сторін та чинному законодавству, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає позовні вимоги таким, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Суддя С.А. Рибіна
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
27.04.2009
1. ТОВ „Тавріда АГРО” (98452, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Тінисте, вул. Леніна, 1)
2. ТОВ „Хімагромаркетинг Юг” (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 41-23; 99007,
м. Севастополь, вул. Куліково поле, 3)
3. Справа