30.04.2009 Справа № 18/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромінвест-Мукачево”, м. Мукачево
до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку „Промінвестбанк” в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Хуст Закарпатської області”, м. Хуст
про стягнення 594 619 грн. 90 коп.,
Суддя господарського суду -Кривка В.П.
представники:
Позивача -не з'явився;
Відповідача -Сливка О.М., довіреність 29.10.2008 року;
СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпромінвест-Мукачево”, м. Мукачево заявлено позов до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку „Промінвестбанк” в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Хуст Закарпатської області”, м. Хуст про стягнення 594 619 грн. 90 коп.
За клопотанням представників сторін (а.с. 87) справу розглянуто в термін, визначений відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України. У судових засіданнях 11.03.2009 року, 24.03.2009 року, 09.04.2009 року, 22.04.2009 року та 24.04.2009 року, судом оголошувались перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань згідно договору банківського рахунку №227 від 01.08.2008 року, а саме не виконано платіжних документів в період з 02.10.2008 року по 06.10.2008 року, виставлених позивачем про списання його грошових коштів з поточного рахунку на загальну суму 406 132 грн. на користь контрагента за договором ДП „Кондитерська корпорація „Рошен”. Надалі заявник неодноразово звертався до відповідача щодо повернення зазначених коштів, однак і ці вимоги виконані не були. Тому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо порушення умов договору банківського рахунку та утриманню у себе належних позивачу коштів в сумі 406 132 грн., зобов'язати його повернути кошти в сумі 406 132 грн. власнику ТОВ „Укрпромінвест-Мукачево”, стягнути з відповідача 40 613 грн.20 коп. пені, 95 777 грн. 90 коп. збитків у вигляді не одержаного прибутку (втрачена вигода), збитки від інфляції в сумі 47 089 грн. 70 коп., 5 007 грн. 10 коп. - 3% річних та 40 000 грн. витрат на правову допомогу.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.04.2009 року у справі № 18/18
У ході судового розгляду уповноважений представник позивача позовні вимоги уточнив. Від заявлених вимог в частині зобов'язати відповідача повернути кошти в сумі 406 132 грн. власнику ТОВ „Укрпромінвест-Мукачево” відмовився, у зв'язку з проведенням відповідачем платежу після надходження позову до суду (а.с. 66-67). Заявлену вимоги про стягнення з відповідача 95 777 грн. 90 коп. збитків у вигляді не одержаного прибутку (втрачена вигода) просить суд залишити без розгляду, з огляду на неможливість, на даний час, надати суду на його вимогу підтверджуючих документів та розгорнутого розрахунку заявленої суми збитків, внаслідок необхідності проведення з контрагентом звірок та отримання відповідної додаткової документації та доказів (а.с. 88). Решту заявлених позовних вимог підтримав, обґрунтовуючи їх доданими до матеріалів справи документальними доказами, додатковими поясненнями по суті спору і наполягає задоволити позов і визнати неправомірними дії відповідача щодо порушення умов договору банківського рахунку та утриманню у себе належних позивачу коштів в сумі 406 132 грн., стягнути з відповідача 40 613 грн.20 коп. пені, 5 007 грн. 10 коп. - 3% річних, збитки від інфляції в сумі 47 089 грн. 70 коп. та 40 000 грн. понесених витрат на правову допомогу.
Під час судового розгляду уповноважений представник відповідача проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав наведених у письмовому відзиві на позов (а.с. 46-47) та додаткових письмових поясненнях по суті спору (а.с. 59-60, 64-65, 86). Зокрема вказав, що згідно постанови Правління НБУ №308 від 07.10.2008 року „Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку „Промінвестбанк” прийнято рішення щодо призначення тимчасової адміністрації та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 року по 06.04.2009 року. Тому вважає, що на зобов'язання банку за договором щодо перерахування коштів позивача згідно його платіжних доручень, виставлених ним на списання його грошових коштів з поточного рахунку в сумі 406 132 грн. на користь контрагента за договором, накладено мораторій.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача,
суд встановив:
01 червня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком „Промінвестбанк” (Банк) та ТОВ „Укрпромінвест-Мукачево” (Клієнт) було укладено Договір банківського рахунку №227, відповідно до якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок та відповідно до умов Договору надає послуги, пов'язані з прийманням, зарахуванням грошових коштів на рахунок, переказом грошей з рахунку (на рахунок) Клієнта видачею останньому грошей у готівковій формі згідно з ліцензією, наданою Банку. (а.с. 12-17).
Згідно з п. 4.1.1. Договору Клієнт має право самостійно розпоряджатися наявними на рахунку коштами в порядку визначеному чинним законодавством України, за винятком випадків передбачених законом та Договором.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.04.2009 року у справі № 18/18
Розділом 5 Договору сторони обумовили обов'язки Банку, зокрема Банк зобов'язався здійснювати розрахункові операції відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність”, Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” та нормативних актів Національного банку України (п.5.1.1.). Виконувати розрахункові документи, прийняті від Клієнта протягом операційного часу, виключно у межах залишків коштів на рахунку на початок операційного дня та документи на відкликання шляхом подання цих документів уповноваженою особою Клієнта безпосередньо відповідальному виконавцю Банку. Операційний час триває з 9 00 год. до 16 00 (п.5.1.2.).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і цього договору (п.7.1.).
В період з 02.10.2008 року по 06.10.2008 року, позивачем було виставлено Банку платіжні доручення про списання його грошових коштів з поточного рахунку на загальну суму 406 132 грн. на користь контрагента за договором ДП „Кондитерська корпорація „Рошен” (а.с. 18-20), однак останнім такі виконані не були з мотивів введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вказується та підтверджується у відзиві на позов (а.с. 46-47). Зокрема відповідач покликається на Постанову Правління НБУ №308 від 07.10.2008 року „Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку „Промінвестбанк”, якою прийнято рішення щодо призначення тимчасової адміністрації та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 року по 06.04.2009 року. Між тим, 23.02.2009 року після пред'явлення позову та порушення провадження у справі відповідачем проведено спірні платіжні доручення заявника за вказаним призначенням (а.с. 85).
Поряд з цим, Постановою Правління НБУ №139 від 17.03.2009 року „Про припинення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку „Промінвестбанк” було припинено повноваження тимчасового адміністратора та відмінено мораторій на задоволення вимог кредиторів Банку тільки з 18.03.2009 року (а.с. 93).
Аналізуючи правовідносини сторін та встановлюючи дійсні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ст. 192 даного Кодексу грошові кошти - є річчю (майном). За умовами статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Положеннями статті 319 ЦК України передбачається, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.04.2009 року у справі № 18/18
Згідно ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок кошти, що надходять клієнту (володільцеві рахунка), виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Банк гарантує клієнту право безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунку останнього. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження лише у двох випадках - або на підставі рішення суду, або з підстав, встановлених договором між банком і клієнтом. Як вбачається з наведеного вище, розпорядження Позивача Відповідачеві полягало в списанні коштів з його рахунку та перерахування їх на рахунок контрагента Позивача, а не залишення цих коштів у володінні власне банку. Статтею 1074 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Економічні, правові засади створення діяльності, реорганізації і ліквідації банків регулюються приписами Закону України "Про банки і банківську діяльність". За визначенням термінів, наведених у статі 2 Закону: банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно з вимогами ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. При цьому мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.04.2009 року у справі № 18/18
яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Зобов'язання банку "виконати доручення клієнта на переказ грошей" не є майновими - грошовим зобов'язанням, адже клієнт в даному випадку не вимагає від банку сплати належних останньому грошей, а доручає виконати певну операцію з власними грошима. Тобто, зобов'язання Відповідача перед Позивачем полягають в наданні послуги, а не у сплаті грошей.
Зобов'язання виконати доручення клієнта виникло у банка з моменту укладення договору банківського рахунку N227 від 01.06.2008 р. та діє до припинення договору (до закриття рахунка клієнта). Власники поточних (не депозитних) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій, до того ж, зупинення операцій за цими рахунками навіть теоретично не може призвести до відновлення фінансового стану банку, адже відновлювати власний фінансовий стан можна лише за рахунок власних активів, а не за рахунок коштів, що належать третім особам. Тобто з огляду на наведене є хибними посилання відповідача, за якою відповідач визначає себе "боржником" у зобов'язанні (за договором банківського рахунку), а позивача "кредитором" - особою, на користь якої зобов'язаний виконати певні дії, оскільки зобов'язальні правовідносини пов'язані з правом власності (речовим правом) та виконання майнових зобов'язань призводить до виникнення, зміни чи припинення права власності, чого не відбувається між сторонами у зобов'язаннях за договором банківського рахунку. За таких умов, не перерахування відповідачем грошових коштів згідно вимоги позивача є також порушенням правомочностей позивача, як власника на грошові кошти, що йому належать.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також, здійсненням інших операцій, передбачених договорами. Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Відповідно до статті 16 ЦКУ, способом захисту цивільних прав може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи вищенаведене суд констатує, що відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за договором банківського рахунку в частині виконання розпоряджень позивача щодо руху коштів з рахунку заявника. Між тим, у ході судового розгляду уповноважений представник позивача від заявлених вимог в частині зобов'язати відповідача повернути кошти в сумі 406 132 грн. власнику ТОВ „Укрпромінвест-Мукачево” відмовився, у зв'язку з проведенням відповідачем платежу після надходження позову до суду та порушення провадження у справі. Зважаючи на це, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.04.2009 року у справі № 18/18
Приймаючи до уваги, що відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за договором банківського рахунку в частині виконання розпоряджень позивача щодо руху коштів з його рахунку, заявник провів нарахування пені, відповідно до пункту 7.1 договору та п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Заявлені вимоги про стягнення з відповідача 40 613 грн.20 коп. пені з урахуванням наведеного підлягають до задоволення, в тому числі з огляду на таке.
В статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” зазначено, що протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня) , інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З вищевикладеного вбачається, по-перше, що протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших аналогічних документів. Тобто, протягом дії мораторію забороняється органам та посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень стягувати на підставі виконавчих документів (наказів, виконавчих листів); по-друге, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня) за невиконання чи неналежне виконання банком грошових зобов'язань. Тобто, в період дії мораторію фізичні або юридичні особи, не можуть нарахувати банку неустойку (штраф, пеню) , якщо банк своєчасно не оплатив поставлений ними йому товар (продукцію), або виконані ними для банку роботи (послуги).
В даному випадку позивач не просить стягнути з банка пеню за не виконання банком грошових зобов'язань перед позивачем, оскільки, по спірному договору позивач не поставляв банку товар (продукцію), та не виконував для банку роботи (послуги), а відповідно банк не брав на себе зобов'язань по оплаті товару (продукції) або робіт (послуг).
Пунктом 32.2 ст. 32 Закону України “Про банки і банківську діяльність” також передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором.
Пунктом 32.2 ст. 32 Закону України “Про банки і банківську діяльність” пеня передбачена не за невиконання грошових зобов'язань, а за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ або строків завершення переказу. Отже, на протязі дії мораторію ця пеня може бути нарахована.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 40 613 грн. 20 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України). Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором (п. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України).
Згідно з п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України, особа має право на захист свого порушеного права шляхом відшкодування завданих збитків. Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено. що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні коментованої статті
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.04.2009 року у справі № 18/18
збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За вимогами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержанні нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2 ст. 623 ЦК України). При цьому при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).
Таким чином, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування. При обчисленні розміру втраченої вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Зважаючи на це, судом було витребувано у заявника відповідні докази та розрахунки в обґрунтування заявлених вимог про стягнення заявленої суми збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), проте така вимога суду в повному обсязі, належним чином заявником виконана не була, більше того в ході вирішення спору ним подано заяву про залишення цієї вимоги без розгляду, з огляду на неможливість, на даний час, надати суду підтверджуючих документів та розгорнутого розрахунку заявленої суми збитків, внаслідок необхідності проведення з контрагентом додаткових звірок та отримання відповідної додаткової документації та доказів (а.с. 88). Зважаючи на це, заявлені вимоги в цій частині підлягають залишенню без розгляду в порядку п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.
Щодо заявлених вимог про стягнення інфляційних збитків та 3% річних заявлених та нарахованих у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 625 боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проте вказана відповідальність застосовується в разі прострочення грошового зобов'язання боржником. Предметом даного спору є договір банківського рахунку, згідно з яким банк прийняв на себе зобов'язання здійснювати розрахункові операції з грошовими коштами клієнта, які знаходяться на його рахунку. Тобто банк зобов'язався виконувати доручення клієнта
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.04.2009 року у справі № 18/18
про виконання платежів та отримання коштів, належних клієнтові. У таких відносинах банк визнається повіреним клієнта, який надає послуги по виконанню платіжного доручення. Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів, а відповідно до пункту 3 статті 1068 Цивільного кодексу України та згідно укладеного договору банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа. Одним з розрахункових документів є платіжне доручення, яке містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної суми грошей зі свого рахунку на рахунок отримувача. З матеріалів справи вбачається, що платіжні доручення позивача були залишені без виконання банком. Правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта передбачені статтею 1073 Цивільного кодексу України і серед таких наслідків нарахування індексу інфляції не передбачено, оскільки грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України у банка відсутнє. Тому в задоволенні заявлених вимог в цій частині слід відмовити.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором спонукало позивача звернутися за правовою допомогою для захисту свого порушеного права та представлення інтересів в суді, тому просить стягнути понесені у зв'язку з цим, витрати на загальну суму 40 000 грн. Як вбачається з матеріалів справи такі витрати обумовлено та підтверджено договором про надання юридичних послуг від 09.02.2009 року між позивачем та приватним підприємцем Лосяковим Г.О., узгодженим актом про надання послуг (а.с. 33-36), атом виконаних робіт за вказаним договором (а.с. 92) та платіжними дорученнями про їх оплату (а.с. 91).
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, що зазначено у Рішенні Конституційного суду України від 16.11.2000 року. Досліджуючи правову природу витрат позивача на оплату юридичних послуг, з урахуванням позовних вимог, суд дійшов висновку, що фактично йдеться про відшкодування заподіяних позивачеві збитків. Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд у Постанові ВГСУ №16483/1-13 від 14.11.2002 року. Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що відповідач, внаслідок невиконання умов договору банківського рахунку, змусив позивача понести витрати, пов'язані з розглядом справи, чим останньому було заподіяно збитки. Враховуючи, що позивач поніс відповідні збитки у вигляді витрат на юридичну допомогу, що співпадає із загальним визначенням поняття збитків як зменшення будь-яких матеріальних благ, тому можливе відшкодування позивачу оплати юридичних послуг як завданих збитків на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої збитками є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Вирішуючи питання про відшкодування збитків, суд враховує, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; останній визначається з урахуванням розміру витрат, що зазвичай має понести сторона у зв'язку з пред'явленням до суду позову. Крім того, розмір збитків (сума, сплачена позивачем представнику за підготовку матеріалів та його участь у справі), що підлягає відшкодуванню, здійснюється з врахуванням обставин конкретної справи, ціни позову, розумної необхідності сум, що підлягали сплаті, тощо.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.04.2009 року у справі № 18/18
Судом також враховано, що вказані витрати не належать до обов'язкових витрат позивача та здійснені ним на власний розсуд, оскільки як сама вартість послуг, фактичні витрати представника мають бути розумними і обґрунтованими.
За таких обставин, виходячи з суті, ціни та обсягу належним чином доведених заявлених вимог, розумної необхідності сум, умов договору про надання юридичних послуг від 09.02.2009 року (зокрема п.3.1.2.), суд дійшов висновку про можливість задоволення зазначених у цій частині вимог частково та стягнення з відповідача вказаних витрат в розмірі 20 000 грн. В решті стягнення заявлених вимог у цій частині слід відмовити.
Вимоги позивача про визнання дій банку неправомірними не підлягають задоволенню, і в таких слід відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Заявлена позивачем вимога не відповідає способам захисту цивільних прав, встановлених ст. 16 Цивільного кодексу України, якими можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач не навів припису відповідного Закону, який, за даних обставин, способом захисту цивільного права визначає - визнання дій відповідача неправомірними. Положеннями договору - такого способу захисту сторонами також не врегульовано.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог і становлять 606 грн. 13 коп. держмита та 37,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі наведеного, керуючись 1, 43, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 58, 69, 77, ч.1 п.4 ст. 80, п. 5 ч.1 ст. 81, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку „Промінвестбанк” в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Хуст Закарпатської області”, м. Хуст, вул. Духновича, 2 (код ЄДРПОУ 22106549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромінвест-Мукачево”, м. Мукачево, вул. Грушевського, 67/2 (код ЄДРПОУ 22080910) суму 60 613 (Шістдесят тисяч шістсот тринадцять) грн. 20 коп., а також суму 606 (Шістсот шість) грн. 13 коп. держмита та 37 (Тридцять сім) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.04.2009 року у справі № 18/18
3. У частині позовних вимог зобов'язати відповідача повернути кошти в сумі 406 132 грн. власнику ТОВ „Укрпромінвест-Мукачево” провадження у справі припинити.
4. Позовні вимоги в частині стягнення суми 95 777,90 грн. збитків у вигляді не одержаного прибутку (втраченої вигоди) залишити без розгляду.
5. У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
В зв'язку складністю спору та виготовлення рішення, оголошенням в судовому засіданні 30.04.2009 року лише вступної і резолютивної частини, рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 07.05.2009 року.
Суддя В.Кривка