ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 39/107
24.04.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «3 Бетони»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «А -Бетон»
про стягнення 5508058,95 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Романюк А.Б .(довіреність № 134/09 від 12.03.2009 р.)
Від відповідача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю «3 Бетони»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «А -Бетон»(відповідача) про стягнення 5508058,95 грн. заборгованості за договором поставки № 29д-07/9 від 20.06.2007 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 4325875,56 грн., пені в розмірі 670733,36 грн., 3% річних у розмірі 110257,54 грн. та індексу інфляції у розмірі 401192,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу продукцію, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленої продукції не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи. Крім того, відповідно до змісту позовної заяви, позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно і грошові кошти відповідача з метою забезпечення можливості своєчасного та повного виконання рішення суду по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2009 р. порушено провадження у справі № 39/107 та призначено справу до розгляду на 16.03.2009 р.
16.03.2009 р. відповідач через канцелярію суду подав Відзив на позовну заяву № 58/09 від 13.02.2009 у справі № 39/107, відповідно до якого вказав на відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно і грошові кошти відповідача, а також заперечував проти нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені понад 180 днів з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Проте, в цілому, відповідач зазначив, що «не відмовляється від погашення заборгованості разом із штрафними санкціями»шляхом реструктуризації боргу чи відстрочення платежу. В той же час, з відповідною заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) відповідач до суду не звертався.
В судовому засіданні 16.03.2009 р. представники сторін надали документи на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2009 р.
Розглянувши в судовому засіданні вимогу позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно і грошові кошти відповідача, суд дійшов до висновку про залишення її без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до приписів ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Також у п. 3 РозЧяснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предЧявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з частиною першою ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.
Фактично позивачем не доведено суду обставин та не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У судовому засіданні 16.03.2009 р. у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 06.04.2009 р. о 11 год. 10 хв.
06.04.2009 р. представник позивача подав через канцелярію суду Заяву про зменшення розміру позовних вимог № б/н від 06.04.2009 р., відповідно до якої зменшив на 15336,29 грн. вимоги про стягнення пені за накладною № 3Б-00000111 на підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та визначив загальну суму пені до стягнення у сумі 655397,07 грн. В іншій частині позовні вимоги залишив без змін.
Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 06.04.2009 р. вищезазначену заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2009 р., відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 24.04.2009 р.
Ухвалою Заступника голови Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 р., відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору у справі № 39/107 продовжено на один місяць.
24.04.2009 р. представник позивача подав через канцелярію суду Пояснення № б/н від 24.04.2009 р., відповідно до яких підтвердив поставку відповідачу товару -залізобетонних елементів збірного каркасу на загальну суму 24165834,97 грн., про що сторони підписували акти передачі готової продукції, а також зазначив, що відпуск продукції відповідачу здійснювався не за довіреностями на одержання товарно -матеріальних цінностей, оскільки при централізовано -кільцевих перевезеннях товару законодавство дозволяє відступ від такого правила і в якості первинних документів для бухгалтерського обліку використовувались видаткові накладні з підписами представників одержувача (відповідача) та відбитками печатки підприємства одержувача.
Відповідач у судове засідання 24.04.2009 р. не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2009 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позов з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог № б/н від 06.04.2009 р. підтримав повністю.
Справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні, призначеному на 24.04.2009 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
20.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «3 Бетони»(позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «А- Бетон»(відповідач) укладено Договір поставки № 29Д-07/9 (надалі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник (позивач) зобов'язується виготовити та передати у власність Покупцеві (відповідачу) залізобетонні пустотні панелі (надалі -Продукція) на будівельний майданчик Покупця, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна (біля Московського мосту), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію.
Відповідно до п. 1.4 Договору сторони узгодили, що виготовлення продукції здійснюється відповідно до Проектної документації, з технічними характеристиками для продукції (перелік Проектної документації встановлений в Додатку № 1 до даного Договору), розробленої Покупцем.
Згідно п. 1.5 Договору поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до Тимчасового графіка поставок (Додаток № 2 до даного Договору), який встановлює терміни передачі Постачальником Покупцеві виготовленої продукції.
Відповідно до п. 1.10 Договору, зміненого Додатковою угодою № 1 до останнього від 15.11.2007 р., загальний термін виготовлення і поставки продукції становить з 20 червня 2007 року до 01.06.2008 року, відповідно до Тимчасового графіка поставок.
Згідно п. 3.3 Договору Покупець (відповідач) зобов'язався здійснити оплату вартості Продукції, що буде поставлятись за Договором.
Розділом 4 Договору сторони визначили ціну останнього та порядок здійснення розрахунків. Так, відповідно до п. 4.9 Договору рахунки оплати по постачаннях виставляються за кожну партію поставки продукції і оплачуються Покупцем (відповідачам) протягом 5 банківських днів з моменту поставки партії Продукції.
Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу Продукцію на загальну суму 24165834,97 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
- № ЗБ-00000273 від 22.09.2008 р. на суму 19065,60 грн.;
- № ЗБ-00000272 від 28.08.2008 р. на суму 18525,54 грн.;
- № ЗБ-00000271 від 28.08.2008 р. на суму 355510,31 грн.;
- № ЗБ-00000111 від 11.07.2008 р. на суму 1179714,77 грн.;
- № ЗБ-00000103 від 17.06.2008 р. на суму 3780944,30 грн.;
- № ЗБ-0000084 від 20.05.2008 р. на суму 2457722,28 грн.;
- № 5 від 14.05.2008 р. на суму 3247,20 грн.;
- № ЗБ-0000064 від 21.04.2008 р. на суму 3526787,69 грн.;
- № ЗБ-0000026 від 31.03.2008 р. на суму 3832043,70 грн.;
- № ЗБ-0000016 від 26.02.2008 р. на суму 1740703,69 грн.;
- № ЗБ-0000010 від 31.01.2008 р. на суму 1069493,89 грн.;
- № ЗБ-0000302 від 24.12.2007 р. на суму 1566308,92 грн.;
- № ЗБ-0000287 від 30.11.2007 р. на суму 787184,18 грн.;
- № ЗБ-0000292 від 27.11.2007 р. на суму 16721,23 грн.;
- № ЗБ-0000291 від 27.11.2007 р. на суму 14081,23 грн.;
- № ЗБ-0000286 від 20.11.2007 р. на суму 2346840,38 грн.;
- № ЗБ-0000248 від 11.10.2007 р. на суму 1026484,48 грн.;
- № ЗБ-0000214 від 17.09.2007 р. на суму 424455,58 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи (надалі -Видаткові накладні).
Зібрані у справі докази свідчать, що зобов'язання по оплаті поставленої Продукції відповідачем виконано лише частково у розмірі 19839959,41 грн. згідно платежів, дати яких містяться у Довідці про розрахунки між ТзОВ «3 Бетони»та ТОВ «А-Бетон», яка додана позивачем до позовної заяви.
У зв'язку з вищенаведеним у відповідача виникла заборгованість за поставлену Продукцію у сумі 4325875,56 грн. (24165834,97 грн., загальна сума поставленої Продукції відповідно до спірних накладних -19839959,41 грн., сума часткових розрахунків за поставлену Продукцію = 4325875,56 грн.), яка станом на час подання позову до суду відповідачем не погашена.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наведене свідчить, що між сторонами по справі укладений договір поставки (№ 29д-07/9 від 20.06.2007 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зібрані у справі докази (Видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін) свідчать, що відповідач прийняв Продукцію на суму 24165834,97 грн., але в порушення п.п. 1.1, 3.3, 4.9 Договору зобов'язання по оплаті вартості поставленої Продукції виконав лише частково у сумі 19839959,41 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4325875,56 грн.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до Відзиву на позовну заяву № 58/09 від 13.02.2009 у справі № 39/107, відповідач проти факту отримання ним спірної Продукції не заперечував, а в судовому засіданні 24.04.2009 р. позивач подав суду копію Договору № 1 від 14.10.2008 р., який був запропонований відповідачем до підписання позивачу з метою реструктуризації заборгованості по Договору поставки № 29Д-07/9 від 20.06.2007 р. (що підтверджується листом № 630/08 від 28.11.2008 р. позивач відмовився від підписання вказаного договору). Зокрема, пункт 2.1 Договору № 1 від 14.10.2008 р. містить відомості щодо безпосереднього визнання відповідачем заборгованості перед позивачем за поставлену за спірним договором Продукцію у розмірі 4306809,95 грн. станом на 14.10.2008 р.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4325875,56 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Позивачем відповідно до позову з врахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог № б/н від 06.04.2009 р. заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 655397,07 грн.
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Пунктом 9.6 Договору поставки № 29Д-07/9 від 20.06.2007 р. передбачено, що при простроченні платежу Покупець (відповідач) платить Постачальникові (позивачу) неустойку у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 4.9 Договору оплата за поставлену продукцію по даному договору повинна була проводитись відповідачам протягом 5 банківських днів з моменту поставки партії Продукції.
Фактично позивач здійснив розрахунок пені за період з 28.04.2008 р. по 13.02.2009 р. відповідно до видаткових накладних № 3Б-0000064 від 21.04.2008 р., № 5 від 14.05.2008 р., № 3Б-0000084 від 20.05.2008 р., № 3Б-0000103 від 17.06.2008 р., № 3Б-0000111 від 11.07.2008 р., № 3Б-0000271 від 28.08.2008 р., № 3Б-0000272 від 28.08.2008 р., № 3Б-0000273 від 22.09.2009 р. із врахуванням розмірів фактичних платежів відповідача та періоду прострочки виконання грошового зобов'язання за кожною з наведених накладних (Розрахунок пені, 3% річних та втрат у зв'язку з інфляцією доданий у якості додатку до позовної заяви). Загальна сума пені до стягнення (з врахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог № б/н від 06.04.2009 р.) за розрахунком позивача становить 655397,07 грн.
Згідно Постанови Національного банку України від 21.04.2008 р. № 107 у зазначений позивачем для нарахування пені період (з 28.04.2008 р. по 13.02.2009 р.) облікова ставка НБУ становила 12,0%.
Отже, розмір пені, встановлений за згодою сторін спірного договору (п. 9.6 Договору) не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищенаведене, а також, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 655397,07 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 110257,54 грн. та індексу інфляції у розмірі 401192,50 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох процентів річних та індексу інфляції, в яких період прострочки виконання грошового зобов'язання визначений відповідно до кожної із вищенаведених накладних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 110257,54 грн. та індексу інфляції у розмірі 401192,50 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Проте, відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.
Відповідно до положення пункту 13 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»(затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258), повернення коштів, внесених для оплати вищевказаних витрат, здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).
А тому, сплачене позивачем державне мито, а рівно і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині зменшення ним на 15336,29 грн. вимог щодо стягнення пені за накладною № 3Б-00000111, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 25429,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,67 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509,525, 526, 549, 611, 625, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 66, 69, 77, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Бетон»(03035, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, пов. 13; ідентифікаційний код № 35086500; рахунок № 26005010788131 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк»; МФО 322012), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «3 Бетони»(77311, Івано -Франківська обл., м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, 109; ідентифікаційний код № 32014894; рахунок № 32014894 в Івано -Франківській ОД ВАТ «Райффайзенбанк Аваль», МФО 336462) 4325875,56 грн. (чотири мільйони триста двадцять пЧять тисяч вісімсот сімдесят пЧять гривень 56 коп.) основного боргу, 655397,07 грн. (шістсот п'ятдесят пЧять тисяч триста дев'яносто сім гривень 07 коп.) пені, 110257,54 грн. (сто десять тисяч двісті п'ятдесят сім гривень 54 коп.) трьох процентів річних, 401192,50 грн. (чотириста одну тисячу сто дев'яносто дві гривні 50 коп.) індексу інфляції, 25429,00 грн. (двадцять пЧять тисяч чотириста двадцять дев'ять гривень 00 коп,) держмита та 117,67 грн. (сто сімнадцять гривень 67 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного тексту рішення: 28.04.2009р.