ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 50/118
29.04.09
За позовом закритого акціонерного товариства "Київстар Дж. Ес. Ем."
до спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телекомюнікешен Компані"
про стягнення 2 514 345,85 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Савченко А.В.(дов. від 05.06.2007)
Від відповідача Добролеж К.І.(дов. від 26.03.2009)
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору про надання телекомунікаційних послуг № 316/2007 від 23.04.2007 у розмірі 2 514 345,85 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.02.2009 порушено провадження у справі №50/118 та призначено до розгляду на 11.03.2009.
Представник відповідача в судове засідання 11.03.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання.
В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи було відкладено на 01.04.2009.
31.03.2009 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що в лютому 2009 року надав послуги позивачу на суму 211 148,10 грн. і погодив з позивачем здійснення взаємозаліку зобов'язань, у зв"язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем суттєво зменшилася.
Крім цього, від представника відповідача надійшло клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів. Суд задовольнив дане клопотання.
01.04.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі та подали спільне клопотання про розгляд справи у строк більший, ніж передбачений ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі. Розгляд справи було відкладено на 22.04.2009.
22.04.2009 в судовому засіданні було оголошено перерву на 29.04.2009 для подання додаткових доказів по справі.
28.04.2009 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення суми позовних вимог, відповідно до якої позивач просить зменшити суму позовних вимог на 2 469 638,18 грн. у зв'язку з добровільною сплатою даної суми відповідачем.
Але враховуючи той факт, що станом 28.04.2009 сума пені, інфляції та 3% річних, нарахованих за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором відповідачем не погашена, а суму основного простроченого боргу відповідач повністю оплатив лише 15.04.2009, що підтверджується зокрема актами взаємозаліку за березень 2009 року та квітень 2009 року та платіжними дорученнями № 3110005147, № 1078295473, № 1078295472 від 15.04.2009(в матеріалах справи), позивач просить стягнути з відповідача суму пені, індексу інфляції та 3% річних, які були донараховані за період існування основного простроченого боргу з 01.11.2008 по 31.03.2009 в наступних сумах:
пеня 115 364 грн. 70 коп.
індекс інфляції 190 150 грн. 57 коп.
3% річних 28 841 грн. 17 коп.
Суд прийняв до уваги вищевказану заяву позивача.
29.04.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача.
Представник відповідача подав суду копії актів про зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачем та просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних.
Представник позивача позовні вимоги відповідно до заяви про зменшення суми позовних вимог підтримав та просив задовольнити позов в цій частині в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши надані позивачем та відповідачем оригінали документів, суд -
23.04.2007 між закритим акціонерним товариством "Київстар Дж. Ес. Ем."(далі позивач, Київстар за договором) та спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телекомюнікешен Компані"(далі відповідач, оператор за договором) було укладено договір № 316/2007 про надання телекомунікаційних послуг(далі договір).
Згідно з п. 2.1. договору позивач і відповідач зобов'язалися на підставі взаємоз'єднання своїх телекомунікаційних мереж здійснювати надання абонентам таких телекомунікаційних послуг (далі - послуг):
- завершення трафіку від мережі відповідача на мережу позивача, на мережах інших мобільних операторів України, фіксований телефонній мережі загального користування України та на мережах країн далекого та близького зарубіжжя;
- завершення національного та вхідного міжнародного трафіку від мережі позивача на мережі відповідача.
Згідно п. 3.3.2., п. 4.4. договору відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати послуги позивача, у відповідності з порядком передбаченим договором, згідно додатку А «Розрахункові такси за Послуги»до договору.
Статтею 4 «Умови та порядок оплати Послуг» договору передбачено, що розрахункові такси за послуги , що надаються відповідачу, визначені в додатку А до договору. Щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, сторони договору виставляють одна одній, за підписом уповноваженої особи, завірені печаткою, рахунки за послуги зв'язку, надані в межах договору протягом звітного періоду. Рахунки кожної зі сторін договору повинні бути оплачені іншою стороною до 30 числа місяця, наступного за звітним, шляхом простого банківського переказу у національній валюті України на поточний рахунок кожної сторони.
Однак, в порушення умов договору, відповідач в повному обсязі не розрахувався за надані позивачем послуги, що підтверджується наступним:
- 30.09.2008 позивачем за вересень 2008 року був виставлений відповідачу рахунок № 0809/14489 на суму 1 220 421,40 грн., строк оплати до 30.10.2008; відповідач 04.12.2008 частково оплатив борг за цим рахунком у сумі 138 707,52 грн. і станом на 01.11.2008 у відповідача перед позивачем утворилась прострочена заборгованість за вересень 2008 року в сумі 1 081 713,88 грн.
- 31.10.2008 позивачем за жовтень 2008 року був виставлений відповідачу рахунок № 0810/15114 на суму 1 387 924,30 грн., строк оплати до 30.11.2008; відповідач вчасно не оплатив борг за цим рахунком і станом на 30.12.2008 у відповідача перед позивачем утворилась прострочена заборгованість за вересень-жовтень 2008 в сумі 2 469 638,18 грн.
01.02.2009 за попередньою домовленістю позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду б/н до договору, яка передбачала зміну порядку проведення взаєморозрахунків між сторонами, а саме можливість проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.
З урахуванням вищезазначеного сторони здійснили залік зустрічних однорідних вимог на суму 1 436 880,40 грн., про що свідчать підписані сторонами акти про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог.
Крім того, відповідач в період з 13.04.2009 по 15.04.2009 оплатив частину основного боргу в сумі 1 117 013,96 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:
- № 3110005147, № 1078295473 та № 1078295472 від 15.04.2009;
- № 1078295459 від 14.04.2009;
- № 1078010538 від 13.04.2009.
Таким чином, відповідачем була погашена сума основного боргу з простроченням, у зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за дане прострочення.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума 3% річних в розмірі 28 841,17 грн. та інфляційні збитки в розмірі 190 150,57 грн.(відповідно до розрахунку позивача).
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 115 364,70 грн.
Відповідно до ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Згідно зі ст. 230, 232 ГК України, ст. 546 ЦК України штрафними санкціями у визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.
Сторонами погоджено та викладено у п. 6.2. договору, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати рахунків однією із сторін у відповідності до п. 4.4. договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від загальної вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 6.2.), а тому позовні вимоги в частині стягнення пені, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 115 364,70 грн.
В судовому засіданні сторони надали належним чином оформлені докази оплати відповідачем суми основного боргу.
Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Розглянувши докази позивача та відповідача про сплату останнім частини основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми 2 469 638,18 грн. основного боргу. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -
1. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 469 638,18 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телекомюнікешен Компані"( Юридична адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, б. 12А; поштова адреса: 03115, м. Київ, вул. Ф. Пушиної, б. 27; п/р 26005037051101 в АКІБ «УкрСибБанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 20057835) на користь закритого акціонерного товариства "Київстар Дж. Ес. Ем." (Юридична адреса: 03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51; п/р 26008164716001 КРУ КБ "Приватбанк", МФО 321842, код ЄДРПОУ 21673832) пеню в розмірі 115 364(сто п'ятнадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 70 коп., інфляційні збитки в розмірі 190 150(сто дев'яносто тисяч сто п'ятдесят) грн. 57 коп., 3% річних 28 841(двадцять вісім тисяч вісімсот сорок одна) грн. 17 коп., державне мито в сумі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя
Головатюк Л.Д.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 14.05.2009