ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 27/129
30.03.09
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна»
до
Закритого акціонерного товариства «Мінський»
про
стягнення 2 534, 01 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача:
Сень О.В. -представник за довіреністю № 04/С від 25.11.2008 року;
Від відповідача:
не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Мінський»про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов'язань за договором поставки № МН-327//137/11 від 22.11.2006 року у розмірі 2 534, 01 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.03.2009 року.
Позивач у судове засідання 11.03.2009 року з'явився, надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач не виконує покладених на нього зобов'язань за договором поставки № МН-327//137/11 від 22.11.2006 року та не сплачує позивачу вартість переданої продукції.
У судове засідання 11.03.2009 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 27/129 від 18.02.2009 року не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника суд не повідомив.
Враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи до 30.03.2009 року.
У судовому засіданні 30.03.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 30.03.2009 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
На адресу Господарського суду м. Києва повернулася ухвала суду, яка була направлена на адресу відповідача зазначену в витязі з ЄДРПОУ, а саме: 04200, м. Київ, Мінське шосе, 4 із зазначенням, що товариство за вказаної адреси вибуло.
Згідно п. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
22.11.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна»(надалі -постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Мінський»(надалі -покупець) було укладено договір поставки № МН-327//137/11 (надалі -Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар згідно із письмовим замовленням покупця у термін, із зазначенням часу виконання самого замовлення, терміну поставки товару постачальником, а покупець зобов'язується приймати цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Крім того, згідно із витягу з ЄДРПОУ вбачається, що Приватне підприємство «Медком-Україна»змінило свою організаційно-правову форму на Товариство з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна».
Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 2 572, 00 грн. відповідно до видаткових накладних:
- № РН-0002612 від 24.01.2008 року на суму 936, 00 грн.;
- № РН-0006895 від 26.02.2008 року на суму 496, 00 грн.;
- № РН-0006892 від 26.02.2008 року на суму 1 140, 00 грн.
Відповідно до п. 4.3.1 Договору покупець здійснює оплату товару, що підлягає поставці згідно договору і який визначений сторонами в специфікації до нього кожні п'ять банківських днів за фактично реалізований покупцем товар.
За твердженням позивача, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 37, 99 грн. Таким чином, станом на день подання позовної заяви у відповідача перед позивачем існував борг у розмірі 2 534, 01 грн.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.
З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з'явився, докази що підтверджують виконання зобов'язання в строк встановлений договором не надав.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за отриманий товар відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за поставлену продукцію в розмірі 2 534, 01 грн., позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Мінський»(04201, м. Київ, шосе Мінське, 4; код ЄДРПОУ 23493904), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна»(юридична адреса: 03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; фактична адреса: 04071, м. Київ, пров. Електриків, 3; код ЄДРПОУ 30518550) суму заборгованості у розмірі 2 534 (дві тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн. 01 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Дідиченко М.А.