ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
06 травня 2009 р.
Справа № 8/11
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М.А.
при секретарі судового засідання Феденько Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг",
вул. Дегтярівська, 21-г, м.Київ, 04119
до відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оволайн ЛТД",
вул. Івасюка, 62, м.Івано-Франківськ, 76000
про стягнення 77 912,13 грн. заборгованості та штрафних санкцій
За участі представників:
від позивача: Потокі В.Ф. - представник (довіреність №1283 від 18.03.09);
від відповідача: представник не з"явився.
До господарського суду подано позовну заяву про стягнення 77 912,13 грн. заборгованості та штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 11.02.09 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні на 05.03.09.
Ухвалою суду від 05.03.09 розгляд справи відкладався на 24.03.09.
Ухвалою суду від 24.03.09 розгляд справи відкладався на 09.04.09.
Ухвалою суду від 09.04.09 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 06.05.09.
Представник позивача позов підтримує в повному обсязі, свої обгрунтування виклав у позовній заяві.
Представник відповідача жодного разу в судове не з"явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позов не подав, а тому суд, керуючись приписами ст.75 ГПК України, вважає за можливе розгляд справи здійснювати за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 21.12.07 між ТзОВ "ВіЕйБі Лізинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оволайн ЛТД" укладено договори фінансового лізингу №071221-59/ФЛ-Ю-А, №071221-56/ФЛ-Ю-А №071222-52/ФЛ-Ю-А.
Відповідно до умов зазначених договорів позивач зобов"язується передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікаціях до договорів, а відповідач зобов"язується прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі в порядку та строки, передбачені договорами.
В судовому засіданні позивачем доведено належність виконання умов договорів, а саме майно, що є предметом лізингу, було передано в користування відповідачу, на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі майна.
Відповідно до п.3.1 Договорів лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів.
Проте, як стверджує позивач, всупереч прийнятих обов"язків відповідач зобов"язання за договорами щодо сплати періодичних лізингових платежів виконує не в повному обсязі, в наслідок чого за період з листопада 2008 року по січень 2009 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оволайн ЛТД" рахується заборгованість у розмірі 58 353,60грн.основного боргу.
Відповідно до п.11.2.1. договорів фінансового лізингу за порушення обов"язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п.3.1 даного договору та графіком сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Позивачем нараховано відповідачу пеню, що складає 1 960,71 грн.
Крім того, згідно п.8.2.1. Договорів боржник зобов"язаний щоквартально письмово інформувати кредитора про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення кредитору звіту у формі встановленій сторонами.
Позивач в судовому засіданні звернув увагу суду на те, що протягом строку дії договорів звіт у встановленій формі боржник не надавав, а тому, відповідно до п.11.2.3. Договорів за використання майна не за призначенням, невиконання обов"язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про сиан та місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1 Договорів, порушення умов пункту 14.7 договорів, боржник сплачує кредитору штраф у розмірі 1% загальної вартості майна на момент укладення відповідного договору за кожен випадок такого порушення . Позивачем нараховано відповідачу штраф, що складає 16 425грн.
Крім того, позивачем нараховану відповідачу 3% річних, що складає 245,22 грн. та інфляційні втрати в сумі 927,60 грн.
Суд вважає позовні вимоги обгрунтованими частково, при цьому виходить з наступних підстав.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Аналогічні приписи містяться в ст.526 Цивільного кодексу України, в якій зазначається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Як зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 58 353,60 грн., тому дана сума підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасником господарських відносин, до нього застосовуються штрафні санкції (штраф, пеня).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином відповідачу обгрунтовано, з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ та вимог ст. 230 ГК України, нарахована пеня, за період з листопада 2008 року по січень 2009 року, за договорамим фінансового лізингу від 21.12.2007 року № 071221-59/ФЛ-Ю-А; № 071221-56/ФЛ-Ю-А ; № 071221-52/ФЛ-Ю-А , що складає 1 960,71грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Таким чином відповідачу згідно ст. 625 ЦК України обгрунтовано нараховано суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, за договорами фінансового лізингу
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Доказів сплати заборгованості, що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.
За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорами фінансового лізингу від 21.12.2007 року № 071221-59/ФЛ-Ю-А; № 071221-56/ФЛ-Ю-А ; № 071221-52/ФЛ-Ю-А суми основного боргу в розмірі 58353грн. 60 коп., пені в сумі 1960 грн. 71 коп., боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 927 грн. 60 коп. та три проценти річних в сумі 245 грн. 22 коп. з листопада 2008 року по січень 2009 року є обгрунтованими, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Стосовно стягнення заборгованості в частині штрафу, то суд відмовляє, мотивуючи свою позицію тим, що позивачем не подано суду належні докази, які підтверджують невиконання відповідачем вимог п. 8.2.1 Договорів.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти витрати понесені в зв"язку з розглядом справи, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань”, ст.ст. 525, 526, 549, 625 ЦК України, ст.ст.193, 230 ГК України, ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оволайн ЛТД", вул.В.Івасюка, 62, м.Івано-Франківськ, 76018, (п/р 260011701147 в ВАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 321637, код ЄДРПОУ 34623849), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю, "ВіЕйБі Лізинг", вул.Дегтярівська, 21-г, м.Київ, 04119, (п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ "ВіЕйБі Банк" м.Київ, МФО 321637, код 33880354) - суму основного боргу в розмірі 58 353,60грн., пеню в сумі 1 960,71грн., борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 927 грн. 60 коп. та три проценти річних в сумі 245,22 грн., 614,87 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішення законної сили.
В частині стягнення штрафних санкцій в сумі 16 425 грн. в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Шіляк Марина Анатоліївна
рішення підписано 12.05.09
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Стефанів Тетяна Василівна