ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 7/136
26.03.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Октан»
до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційна дільниця по утриманню автошляхів та споруд на них Деснянського району»м. Києва
про стягнення 352 076, 54 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Похилено А.В. -довіреність № 392 від 08.12.08;
від відповідача: Гапієнко С.О. -довіреність № 33 від 26.03.09.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Октан»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційна дільниця по утриманню автошляхів та споруд на них Деснянського району»м. Києва про стягнення 352 076, 54 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, отримавши продукти нафтоперероблення за договором поставки нафтопродуктів № 25/06-24/1, у встановлені строки не провів оплату отриманого товару, заборгувавши цим позивачу 318 041, 54 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 318 041, 54 грн. - боргу, 11 047, 89 грн. -пені, 4 840, 57 грн. -інфляційних збитків, 1 380, 99 грн. -три відсотка річних, а також понесені ним по справі судові витрати -3 521, 00 грн. -державного мита, 118, 00 грн. -витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 16 765, 55 грн. -оплати за послуги адвоката.
Ухвалою від 16.02.2009р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.03.2009р.
05.03.2009р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим ухвалою суду судовий розгляд було відкладено до 26.03.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні 26.03.09р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.03.09р. позовні вимоги визнав повністю.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.03.2009р. за згодою представника позивача та представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
25 червня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 25/06-24/1 (далі - Договір), згідно умов якого (п. 1.2.), позивач зобов'язався передати у власність відповідача на підставі його попередніх заявок продукти нафтоперероблення рідкі бензовоз ними партіями, а відповідач -прийняти та оплатити товар.
Кількість та ціна товару визначена Специфікацією до Договору, яка є його невід'ємною частиною.
Поставка товару засвідчується товарно-транспортними накладними та видатковими накладними (п.3.4. Договору).
Відповідно до п. 5.2. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідачем на умовах відстрочки платежу протягом 65 календарних днів.
На виконання умов Договору позивач поставив продукцію відповідачу на суму 488 324, 84 грн., що підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактури (копії наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).
Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 318 041, 54 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.08р., та не заперечується представником відповідача.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 6.1. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 11 047, 89 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.
В пункті 6.1 Договору передбачено, що відповідач за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 11 047, 89 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 4 840, 57 грн. -індекс інфляції та 1 380, 99 грн. -3% річних (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката на суму 16 765, 55 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16 765, 55 грн. витрат на оплату послуг адвоката на суму 16 765, 55 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Адвокатом Похиленко А.В. було укладено угоду про надання правової допомоги б/н від 27.12.2008. В підтвердження чого надано суду копію угоди про надання правової допомоги та копію Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Похиленку А.В.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Однак, позивач не надав суду доказів сплати витрат на виконання Угоду про надання правової допомоги б/н від 27.12.2008 в розмірі 16 765, 55 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на оплату юридичних послуг в розмірі 16 765, 55 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Деснянського району»м. Києва (м. Київ, вул. Закревського, 29, код ЄДРПОУ 04590234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Октан»(м. Київ, бул. І.Лепсе, 4, корп. 21, код ЄДРПОУ 24718890) -318 041 (триста вісімнадцять тисяч сорок одна) грн. 54 коп. -боргу, 11 047 (одинадцять тисяч сорок сім) грн. 89 коп. -пені, 4 840 (чотири тисячі вісімсот сорок) грн. 57 коп. - інфляційних збитків, 1 380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 99 коп. -3% річних, 3 521 (три тисячі п'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. -державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: