29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"01" квітня 2009 р.
Справа № 14/222
За позовом Приватного малого виробничого комерційного підприємства „Лан”
до Відкритого акціонерного товариства „Райфайзен Банк Аваль” в особі Хмельницької обласної дирекції „Райфайзен Банк Аваль”
про стягнення 60493,15 грн.
Суддя Гладюк Ю.В.
За участю представників :
від позивача: Безрука Т.Л. за довіреністю
від відповідача: Говорецький Г.Б. за довіреністю
з перервою в судовому засіданні
Суть спору. Позивач просить стягнути з відповідача 60 493,15 грн. пені за неналежне виконання умов кредитного договору. Обґрунтовуючи вимоги позивач в позовній заяві зазначає що між ним та відповідачем 25.10.2007р. укладено кредитний договір за умовами якого відповідач зобов'язався здійснювати кредитування позивача на умовах довгострокової відновлювальної кредитної лінії. Термін кредитування визначений до 24.10.2010 року. Ліміт кредитування становить 2000000 грн. з наступними періодами кредитування: з 25.10.07р. по 24.10.08р.; з 25.10.08р. по 24.10.09р.; з 25.10.09р. по 24.10.10 року. 25.10.2007р. позивач отримав перший транш. Зобов'язання по його погашенню позивач виконав вчасно та повністю. Однак в порушення умов договору відповідач не видав наступний транш за що умовами договору передбачена відповідальність в вигляді пені.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні. Враховуючи заперечення відповідача доводить дотримання ним всіх необхідних умов для отримання кредиту, а також те, що умовами договору не передбачено письмових заявок на отримання наступних траншів. Також вважає, що з настанням дати наступного траншу відповідач зобов'язаний був перерахувати 2000000 грн. на відкритий банком позичковий рахунок.
Відповідач в відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечує, доводить що причиною неотримання позивачем кредиту на наступний період стало невиконання ним умов кредитного договору. Зокрема невиконання умов договору щодо надання підтверджуючих документів про цільове використання кредитних коштів, а понад усе неподання позивачем письмової заявки на отримання кредиту та договору страхування заставного майна на наступний період кредитування. При цьому представник позивача звертає увагу суду на те, що кредитний договір від 25.10.07. на час розгляду справи судом є чинним і позивач може отримати за ним кредитні кошти виконавши передбачені договором умови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позову виходячи з наступного.
В силу ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно укладеного 25.10.07р. договору між сторонами виникли права та обов'язки щодо користування кредитними коштами на умовах довгострокової відновлювальної кредитної лінії.
Визначаючи предмет договору (п. 1.1) сторони обумовили зміст поняття „довгострокова відновлювальна кредитна лінія” яке розуміють, як кредитна лінія при якій ліміт кредитування визначається у вигляді ліміту основної (позичкової) заборгованості за кредитом. Виходячи з цього поняття кредитної лінії сторони обумовили, що кредитні кошти, на умовах цього кредитного договору, надаються позичальнику частинами (траншами), відповідно до виробничого циклу позичальника, на строк та в межах ліміту кредитування, що визначено цим кредитним договором, та на підставі письмової заявки позичальника. У разі часткового або повного погашення кредиту, позичальник може повторно отримати кредит в межах зазначеного ліміту кредитування, протягом дії та на умовах цього кредитного договору.
Згідно п. 5.1 договору кредитні кошти видаються позичальнику в безготівковій формі, безпосередньо за цільовим призначенням на підставі наданих платіжних доручень (в трьох примірниках), договорів, рахунків, тощо, що підтверджують цільове використання кредитних коштів в межах ліміту кредитування, вказаного в п. 1.2. за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги кредитора за цим договором.
Отже, виходячи із положень даного кредитного договору, суть якого полягає в кредитуванні на умовах довгострокової відновлювальної кредитної лінії, суд виходить з того, що договором не передбачена фіксована сума кредитування, а встановлено лише періоди кредитування (пункт 1.3 договору) та ліміт кредитування в розмірі 2 000000 грн., в межах якого позичальник може отримати кошти.
Так, на виконання умов договору від 25.10.07. позивач цього ж числа отримав перший транш. Його сума становила 970 365,54 грн. Погашення грошових зобов'язань за першим траншем позивач виконав повністю.
Виходячи з вище наведено аналізу умов договору, суд прийшов до висновку, що для отримання другого траншу кредиту позивач повинен подати банку письмову заявку з визначенням необхідної суми кредиту, надати підтверджуючі документи належного оформлення відповідного забезпечення (страхування заставленого майна на наступний період), а також оформити в трьох примірниках платіжні доручення. Крім того банк вправі також вимагати від позивача документи, які підтверджується цільове використання кредитних коштів.
Оскільки позивач не виконав зазначених умов у банку не було будь-яких підстав (а через невизначеність суми наступного траншу і змоги) видати кредит на наступний період кредитування.
Надісланий позивачем до банку лист за вихідним номером 285-4ю/11/04 за своїм змістом носить характер претензії і не має правового значення для вирішення спору та не підміняє заявку на отримання кредиту.
Судом відмічається і те, що пеня про яку йдеться в п.10.1 договору є договірною неустойкою (ст. 549 ЦК України). Однак формулюючи умови договору в цій частині сторони не в повній мірі визначили порядок її нарахування. Зокрема договором не обумовлена базова сума від якої проводиться нарахування пені: від суми ліміту чи суми невиданого кредиту. Дана умова є істотною, тому в силу п.8 ст. 181 Господарського кодексу України договір в цій частині слід вважати неукладеним.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст.44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Ю.В. Гладюк