01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.04.2009 № 30/330
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Коротун О.М.
при секретарі: Камінська Т.О.
За участю представників:
від прокуратури - не з'явився;
від позивача - Кравцов А.В. - представник за дов. №12 від 13.01.2009;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Юнік"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.01.2009
у справі № 30/330 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Заступника прокурора Подільського району м. Києва Твердохліб М.Г. в інтересах держави в особі Подільської районної у м. Києві ради
до Приватного підприємства "Фірма "Юнік"
Комунального підприємства "Оренда"
про визнання недійсним договору
Заступник прокурора Подільського району м. Києва Твердохліб М.Г. звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Подільської районної у м. Києві ради (далі - позивач) до Приватного підприємства „Фірма „Юнік” (далі - відповідач 1) та Комунального підприємства „Оренда” (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди приміщення будинку за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ. В, укладеного між відповідачами; виселення відповідача 1 з приміщення четвертого поверху площею 22,41 м2 за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ. В.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2009 позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним договір №450-2 оренди приміщення будинку за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ. В, укладений 01.08.2002 між відповідачами; виселено відповідача 1 з приміщення четвертого поверху площею 22,41 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ. В; зобов'язано відповідача 1 передати приміщення четвертого поверху площею 22,41 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ. В позивачу; стягнуто з відповідача 1 та відповідача 2 в доход Державного бюджету України 42,50грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що спірний договір, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 не відповідає вимогам закону, оскільки спірне житлове приміщення було передано в користування відповідача 1 для розміщення службових приміщень, що суперечить діючому на момент укладення даного договору законодавству.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2009 у справі №30/330 та припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 9 додатку №1 до рішення Подільської районної у м. Києві ради №235 від 22.04.2004 „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади району, що підлягають приватизації” приміщення 22,41 м2 в будинку 60-А, Б літ В по вул. Воздвиженській у місті Києві є нежилим. Також, апелянт вказує, що Подільською районною у м. Києві адміністрацією, Міністерством охорони здоров'я України листами від 03.03.2003 №288 та листом від 17.11.2004 було надано згоду на використання даного приміщення в якості нежилого.
Також апелянт вказує, що судом першої інстанції безпідставно не було застосовано строк позовної давності та неправомірно його відновлено.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено норми процесуального права, оскільки рішення прийнято за відсутності представника відповідача 2.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2009 у справі №30/330 апеляційну скаргу відповідача 1 було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009, від 10.03.2009 та від 31.03.2009 у справі №30/330 розгляд апеляційної скарги відкладався на підставі статті 77 ГПК України.
Також ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 у справі №30/330 було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 1 місяць за клопотанням сторін відповідно до статей 69, 102 ГПК України.
У судове засідання 23.04.2009 з'явився лише представник позивача. Представники відповідача 1, відповідача 2 та прокуратури в судове засідання 23.04.2009 не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать розписка представників позивача та відповідача 1 від 23.04.2009 та реєстр відправки рекомендованої кореспонденції суду від 02.04.2009.
Отже, відповідачі та заступник прокурора Подільського району м. Києва знали про дату розгляду апеляційної скарги у даній справі 23.04.2009. Враховуючи, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також, що заяв, клопотань від відповідачів та заступника прокурора Подільського району м. Києва про відкладення розгляду справи до суду не надходило, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі №30/330 за відсутності представників відповідачів та заступника прокурора Подільського району м. Києва.
В судовому засіданні 23.04.2009 представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2009 у справі №30/330 залишити без змін з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу. Зокрема, позивач посилається на те, що відповідачами не було надано належних та допустимих доказів того, що приміщення за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ. В переводилося до нежитлового фонду.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2002 між Комунальним підприємством „Оренда” (орендодавець) та Приватним підприємством „Фірма „Юнік” (орендар) було укладено договір №450-2 оренди приміщення (далі - договір), відповідно до умов якого (підпункт 1.1. пункту 1) орендодавець на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації від 31.07.2002 №917 та ордеру №175 від 01.08.2002 передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення в будинку по вулиці Воздвиженській, 60-А, Б літ. В на четвертому поверсі загальною площею 22,41 м2. Приміщення було надано для розміщення службових приміщень.
У відповідності з пункту 2 статті 121 Конституції України, представництво громадян або держави у суді покладено на органи прокуратури, які самостійно визначають, в чому порушені інтереси держави.
Статтею 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з проведенням перевірки дотримання вимог законодавства Прокуратура Подільського району м. Києва звернулась до Комунального підприємства „Поділ-Житло” з запитом (лист №268 від 12.03.2008) щодо надання інформації про статус приміщень (житлові або нежитлові), до переліку яких входило спірне приміщення, що знаходиться в м.Києві, по вул. Воздвиженській, 60-А, Б літ. В та орендується Приватним підприємством „Фірма „Юнік”.
З матеріалів справи справи вбачається, що Комунальне підприємство „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району” своїм листом №524-04 від 24.03.2008 на лист №268 від 12.03.2008 повідомило Прокуратуру Подільського району м.Києва про те, що зазначене вище спірне приміщення до нежитлового фонду переведено не було.
Як вбачається з матеріалів справи, Прокуратура Подільського району м.Києва звернулась до Комунального підприємства „Оренда” з листом №334 від 25.03.2008, відповідно до якого, в зв'язку з проведенням перевірки, просила надати копії договорів оренди, розпоряджень, актів приймання-передачі, зокрема щодо приміщення 4-го поверху, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ. В, яке орендується Приватним підприємством „Фірма „Юнік”.
Відповідно до листа №367 від 27.03.2008 Комунальним підприємством „Оренда” було надіслано на адресу Прокуратури Подільського району міста Києва спірний Договір №450-2 від 01.08.2002.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642 „Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва” затверджено переліки об'єктів комунальної власності територіальних громад районів м. Києва, відповідно додатків 1-12.
Згідно пунктів 28 - 30 додатку до зазначеного рішення Київської міської ради „Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва”, будинок за адресою м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б, літ. В відноситься до житлового фонду.
Згідно статті 2 Порядку переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01.10.2002 №1825, передбачено необхідний обсяг документів та чіткі дії власника жилого будинку та районної у місті Києві державної адміністрації для здійснення підготовчої процедури переведення жилого будинку у нежилий, для подальшого звернення до Київської міської державної адміністрації.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до частин 1, 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Але, як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було подано суду першої інстанції належних та допустимих доказів того, що будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ. В до переводився нежитлового фонду.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У процесі розгляду справи Київським апеляційним господарським судом представник відповідача неодноразово звертався до суду апеляційної інстанції з клопотаннями про витребування доказів у інших організацій, які не є учасниками спору, які були задоволені судом.
В порядку статті 38 ГПК України Київським апеляційним господарським судом було здійснено запит №02-11/264 від 10.03.2009 до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, згідно якого суд апеляційної інстанції витребовував у Подільської районної у місті Києві державної адміністрації докази, що підтверджують прийняття в експлуатацію після реконструкції приміщення четвертого поверху площею 22,41 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ. В, а також розпорядження Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 31.07.2002 №917, ордер №175 від 01.08.2002, виданий Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією, рішення №507 від 12.06.1989 Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів.
На виконання вказаного запиту 31.03.2009 на адресу суду було надіслано копію додатку до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 12.06.1989 №507, згідно якого будинок за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, 60-Б (поштова) входить до переліку об'єктів обслуговування, які передаються підприємствам і організаціям в урочищі Гончари-Кожум'яки для будівництва, відновлення та капітального ремонту.
Також, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 у справі №30/330 Подільською районною у м. Києві радою було надано копії розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.07.2002 №917, розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 12.06.2008 №931, листа Відділу містобудування та архітектури виконавчого органу Подільської районної у м. Києві ради від 16.04.2009 №04-091ма.
Згідно розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 12.06.2008 №931 „Про скасування розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.07.2002 №917” було скасовано пункт 3 розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.07.2002 №917, відповідно до якого було внесено зміни до пункту 6 розпорядження голови районної державної адміністрації від 28.08.2001 №928 „Про переоформлення договорів оренди на нежилі приміщення” яким було залишено за Приватним підприємством „Фірма „Юнік” в довгостроковому орендному користуванні 7 років 1 місяць нежиле приміщення 4-го поверху площею 22,41 м2 по вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ В в м. Києві.
Проте, як зазначено в листі Відділу містобудування та архітектури виконавчого органу Подільської районної у м. Києві ради від 16.04.2009 304-091ма розпорядження про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту по вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ В в м. Києві Подільською райдержадміністрацією не приймалося.
З огляду на вищевказане, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що будинок за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А , Б літ. В до нежитлового фонду не переводився та відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що приміщення 22,41 м2 в будинку 60 літ В по вул. Воздвиженській у місті Києві є нежилим.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
З огляду на те, що спірний договір було укладено у 2002 році, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що до спірних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР.
Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Щодо угод, вчинених до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 №435-ІV (тобто до 01.01.2004), підстави і наслідки їх недійсності визначаються статтями 47 - 58 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.
Відповідно до частини 1 статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
У відповідності до статті 6 Житлового кодексу Української РСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Згідно частини 1 статті 8 Житлового кодексу Української РСР, переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Таким чином, господарським судом міста Києва правомірно встановлено, що спірний договір, укладений між відповідачаем-1 та відповідачем-2 не відповідає вимогам закону оскільки спірне житлове приміщення було передано в користування Приватного підприємства „Фірма „Юнік” для розміщення службових приміщень.
Отже, договір оренди приміщення №450-2 від 01.08.2002, укладений між Комунальним підприємством „Оренда” та Приватним підприємством „Фірма „Юнік”, є недійсним, як такий, що суперечить діючому на момент укладення даного договору законодавству.
Відповідно до частини 2 статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Частиною 2 статті 59 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється лише на майбутнє.
За своєю правовою природою договір оренди є угодою про надання послуг, а тому до нього застосовуються правила, встановлені частиною 2 статті 59 Цивільного кодексу Української РСР.
За таких обставин, господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, що позовні вимоги Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Подільської районної у м. Києві ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта щодо застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору, з огляду наступне.
Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Враховуючи те, що встановлений статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР строк не сплинув до набрання чинності Цивільним кодексом України, оскільки договір №450-2 оренди приміщення було укладено 01.08.2002, щодо зазначеного підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до норм статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи, про існування укладеного між відповідачами договору №450-2 оренди приміщення від 01.08.2002 Прокуратура Подільського району м. Києва дізналася лише в березні 2008 року, після отримання від Комунального підприємства „Оренда” листа №367 від 27.03.2008, відповідно до якого відповідач 1 надіслав на адресу Прокуратури Подільського району міста Києва спірний договір №450-2 від 01.08.2002.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Прокуратура Подільського району міста Києва дізналась про існування спірного договору з листа Комунального підприємства „Оренда” №367 від 27.03.2008, а тому право на пред'явлення даного позову щодо визнання такого Договору недійсним виникло у прокуратури саме з 27.03.2008.
Таким чином, господарський суд міста Києва правомірно не застосував до спірних правовідносин трьохрічний строк позовної давності у відповідності до статті 267 Цивільного кодексу України, оскільки такий строк Прокуратурою Подільського району міста Києва не було пропущено.
Також, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані доводи апелянта щодо того, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено норми процесуального права, оскільки рішення прийняте за відсутності представника відповідача 2, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до частини 5 статті 77 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2008 від відповідача 2 через канцелярію суду надійшов лист, в якому відповідач 2 визнав позов та просив суд першої інстанції розглядати справу за його відсутності.
Зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також враховуючи вказане, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач 2 скористався своїм правом на захист на свій розсуд.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За таких обставин Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2009 у справі №30/330 слід залишити без змін, оскільки підстави для його скасування, передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Фірма „Юнік” на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2009 у справі №30/330 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2009 у справі №30/330 залишити без змін.
3. Матеріали справи №30/330 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Коротун О.М.
30.04.09 (відправлено)